01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2011 № 23/170
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 147/2011 від 17.03.2011 року
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий Альянс”
на рішення
Господарського суду
міста Києва
від 21.06.2011 року
у справі № 23/170 (суддя: Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс”
до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна”
про стягнення 19 505, 76 грн.
В судовому засіданні 11.10.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 року у справі № 23/170 в позові Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” (далі - відповідач) про стягнення 19 505, 76 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 року, задовольнивши позовні вимоги повністю. Апелянт вважає, що під час вирішення даного спору було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що через надмірне хвилювання через ДТП страхувальником було невірно вказано марку автомобіля другого учасника ДТП. Крім того, апелянт зазначає, що при оформленні платіжного доручення №1505 від 14.03.2008 року було допущено технічну помилку, а саме: у призначенні платежу випадково зазначено інший рік - замість 2008 року вказано 2007 рік, в зв'язку з чим останнє є належним доказом у справі.
Розпорядженням № 01-24/617 від 15.09.2011 року було призначено повторний автоматичний розподіл справ в зв'язку з перебуванням судді-доповідача Шипка І.В. на лікарняному.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 року вказану апеляційну скаргу було призначено до розгляду на 11.10.2011 року.
В судове засідання 11.10.2011 року з'явився представник позивача та підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, а явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 19 505,76 грн. Позов обґрунтований тим, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, яке мала потерпіла особа, оскільки цивільна відповідальність однієї з винних у дорожньо-транспортній пригоді осіб була застрахована відповідачем.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 75800217, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки «Peugeot 307», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зі строком дії з 12.01.2006 року по 11.01.2009 року (пункт 7.1 договору).
З матеріалів справи вбачається, що страхувальник позивача неодноразово звертався з заявами про виплату та отримував від позивача страхове відшкодування за укладеним договором.
26.02.2008 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на проспекті Науки навпроти будинку 58 у місті Києві, автомобіль марки «Peugeot 307» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою, виданою старшим інспектором ВДАІ з обслуговування Голосіївського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві. При цьому, розширена довідка ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду не була надана позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення кола усіх її учасників ДТП.
27.02.2008 року постановою Голосіївського районного суду міста Києва у справі №3-8482/1 встановлено, що 26.02.2008 року водій автомобіля Peugeot 307 порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху, наслідком чого стало зіткнення з автомобілем марки ВАЗ. В свою чергу, водій автомобіля ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 також порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху.
Таким чином, відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 27.02.2008 року дорожньо-транспортна пригода на проспекті Науки у місті Києві сталась 26.02.2008 року з вини ОСОБА_2. - водія автомобіля Peugeot 307, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та водія автомобіля ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_3. (страхувальник відповідача).
З матеріалів справи вбачається, що 29.02.2008 року страхувальник Позивача звернувся з письмовою заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до його письмових пояснень, наведених в листі 2 (лист 1 в матеріалах справи відсутній та не наданий позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції), 26.02.2008 року о 7 год.40 хв. відбулось зіткнення його автомобіля з автомобілем «Рено». Відповідно до доданої до заяви схеми ДТП, виконаної страхувальником позивача 29.02.2008 року, пошкодження лівої задньої частини автомобіля Peugeot 307 стало наслідком зіткнення з автомобілем РЕНО.
При цьому, автомобіль ВАЗ ані у поясненнях потерпілої особи, ані у зображеній ним схемі ДТП не фігурує.
З матеріалів справи, а саме, з копії службової записки посадової особи позивача (провідного спеціаліста відділу врегулювання збитків ОСОБА_4) від 12.03.2008 року вбачається, що в ході розслідування обставин ДТП встановлено, що другим учасником ДТП по проспекту Науки був автомобіль «РЕНО» під керуванням водія ОСОБА_5.
В якості доказів здійснення страхового відшкодування на користь свого страхувальника позивачем було додано до позовної заяви платіжне доручення №2888 від 23.05.2008 року на суму 8 597,55 грн. та платіжне доручення №1505 від 14.03.2008 року на суму 30 413,96 грн.
Відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України “Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» позивачу надано розширені права для з'ясування всіх обставин страхового випадку.
Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що платіжне доручення №1505 від 14.03.2008 року не є належним доказом здійснення позивачем страхового відшкодування, оскільки відповідно до призначення платежу 30 413,96 грн. страхового відшкодування перераховано позивачем за актом від 13.03.2007 року, який не може мати відношення до ДТП, яка відбулась майже через рік після складення акту -26.02.2008 року.
Крім того, позивачем в обґрунтування своїх вимог не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції підтверджуючих доказів того, що заявлені ним збитки стали прямим наслідком зіткнення автомобілів Peugeot 307 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та «ВАЗ 21101» державний номерний знак НОМЕР_2, що був застрахований відповідачем, що, в свою чергу, свідчить про відсутність права вимоги страхувальника позивача до відповідача (так само як і у позивача до відповідача) як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Натомість, в матеріалах справи наявні пояснення посадової особи позивача та страхувальника останнього, з яких вбачається, що збитки стали наслідком зіткнення автомобіля страхувальника позивача з іншим автомобілем (марки Рено).
До того ж, жодних доказів на підтвердження розміру матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП (оціненого матеріального збитку) позивачем надано не було, як і не міститься таких в матеріалах справи.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своїх вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування у розмірі 19 505, 76 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що через надмірне хвилювання через ДТП страхувальником було невірно вказано марку автомобіля другого учасника ДТП, та те, що в платіжному дорученні №1505 від 14.03.2008 року була допущена технічна помилка, а саме: у призначенні платежу випадково зазначено інший рік - замість 2008 року вказано 2007 рік, як безпідставні, оскільки такі доводи ґрунтуються лише на припущеннях позивача та не підтверджуються відповідними доказами.
Більше того, колегія суддів відзначає, що відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 реквізит „Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”.
При цьому, відповідно до п. 2.3. зазначеної Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Таким чином, безпосередній зміст призначення платежу в платіжному дорученні № 1505 від 14.03.2008 року не дає підстав вважати такий платіж (в т.ч. його частину) виплатою страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 26.02.2008 року.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та такими, що не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 року у справі № 23/170 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 23/170 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді