01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2011 № 31/233
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. - юрист
від відповідача : ОСОБА_2. - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток - газсервіс»
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 17.08.2011р.
у справі № 31/233
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток - газсервіс»
до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про спонукання до укладення договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-газсервіс» звернулося до суду з позовом до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про спонукання до укладення договору про збереження (нерозповсюдження) комерційної інформації (конфідеційної інформації).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.08.2011р. у справі № 31/233 повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Восток-Газсервіс» м. Київ до Національної компанії «Нафтогаз України», м. Київ.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, оскільки вважає, що судом прийнято рішення, яке не відповідає обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Крім того, апелянт зазначає, що місцевим судом було відмовлено у призначенні судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, що за висновками суду є необґрунтованим, таким, що не стосується предмету спору та не сприятиме доведенню тих обставин, що входять до предмету доказування по справі.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія встановила наступне.
09.03.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Восток - газсервіс» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» укладено договір № 6/07 підряду на будівництво Міжнародного метрологічного центру НАК «Нафтогаз України» в м. Боярка.
Відповідно до п. 3.1 укладеного договору Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (замовник) доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-газсервіс» (підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати на свій ризик власними та залученими силами і засобами роботи «під ключ» на об'єктах Міжнародного метрологічного центру НАК «Нафтогаз України», а саме: демонтажні, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, що передбачені проектно-конструкторською документацією, розробку якої забезпечує підрядник.; роботи по придбанню та шефмонтажу обладнання для Міжнародного метрологічного центру; необхідні науково-дослідні та конструкторські роботи для забезпечення передових технічних рішень в процесі будівництва.
Згідно з п. 3.2. Підрядник зобов'язаний провести випробування поставленого і змонтованого устаткування на об'єктах та здати об'єкти «під ключ» замовнику в експлуатацію. Перелік об'єктів визначається додатками до даного договору, що є невід'ємною частиною.
Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 1.5. графіку виконання робіт та введення в експлуатацію 11 черги будівництва метрологічного центру визначено врегулювання правовідносин між позивачем та відповідачем щодо винаходів ноу-хау, застосованих при будівництві, Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток - Газсервіс» на адресу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» направлено проект договору про нерозповсюдження (збереження) комерційної інформації (конфіденційної інформації). Умовами проекту передбачено, що позивач передав на підставі договору підряду №6/07 від 09.03.2005 року відповідачу інформацію, визначену основним договором і щодо якої позивачем встановлено у відповідності до Глави 46 Цивільного кодексу України режим комерційної таємниці, а саме проектно-кошторисну документацію (основний проект) на будівництво Метрологічного центру у м. Боярка.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Окрім вище зазначеного, свобода договору визначена статтею 3 Цивільного кодексу України, як одна із засад цивільного законодавства.
Вказана засада договірного права в Господарському кодексі України прямо не закріплена, хоча і відповідає загальним принципам господарювання. Свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом, вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України або обмеження незаконного втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини.
Свобода договору означає, враховуючи зміст викладених вище норм діючого законодавства, перш за все, право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування встановлено приписами ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України.
Господарські договори укладаються в обов'язковому порядку для виконання державного замовлення або за прямою вказівкою закону щодо обов'язковості укладення договору.
Позивачем був запропонований відповідно до договору проект нерозповсюдження комерційної інформації, який не пов'язаний з виконанням державного замовлення.
У діючому законодавстві відсутні прямі вказівки стосовно обов'язків укладення між особою, яка на її думку є власником комерційної інформації, та суб'єктом господарювання, якому така інформація може стати відомою при виконанні підписаного договору, окремої угоди відносно нерозповсюдження, збереження комерційної інформації.
Статтею 862 Цивільного кодексу України встановлено, що правовідносини стосовно конфіденційної інформації, одержаної сторонами підряду, встановлено лише заборону повідомляти іншим особам без згоди другої сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця.
Згідно з ч. 1 ст. 162 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами. За умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.
Відповідно до ст. 505 Цивільного кодексу України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Майнові права інтелектуальної власності на таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлене договором це встановлене ч.2 ст. 506 Цивільного кодексу України.
Судом першої інстанції встановлено, встановлення режиму комерційної таємниці відносно кошторисної документації та відомостей щодо оцінки впливу на навколишнє середовище не відповідає положенням постанови №611 від 09.08.1993 року Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці».
Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках , встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Договір про збереження комерційної інформації, який позивач прагне укласти з відповідачем у судовому порядку не підлягає укладанню на підставі ст. 187 Господарського кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не зобов'язана укладати спірний договір, оскільки цей договір не укладається на підставі державного замовлення.
Під час розгляду справи в судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, яке колегією було відхилено виходячи з наступного.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 “Про деякі питання призначення судових експертиз”).
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наявність доказів на підтвердження позовних вимог та наявність доказів укладення позивачем договору з відповідачем на виконання таких робіт, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором підряду № 6/07 від 09.03.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Восток - газ сервіс» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» експертизи не сприсприятиме доведенню тих обставин , що входять до предмету доказування по цій справі, та повинні бути встановлені судом під час судового розгляду. Таким чином колегія вважає клопотання позивача про призначення експертизи по справі таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток - газсервіс», оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду є обгрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток - газсервіс» на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2011р. у справі № 31/233 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2011 року по справі № 31/233 залишити без змін.
Матеріали справи № 31/233 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді