01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2011 № 17/247
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
за участю представників:
Від позивача: представники - ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за довіреностями.
Від відповідача: представник - ОСОБА_3 - за довіреністю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Азот” (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Азот”)
на рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2011 року
у справі № 17/247 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Азот” (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Азот”)
до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
про тлумачення змісту договору
У травні 2011 року Відкрите акціонерне товариство „Азот” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Азот”) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” про тлумачення змісту договору.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.07.2011р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає ті ж самі підстави, що й в позовній заяві.
Відповідач через канцелярію суду апеляційної інстанції подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2011р. залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Азот» (покупцем) та Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальником) було укладено договір поставки № 381-211-06/10-116, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу, а позивач зобов'язався прийняти від відповідача та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в Договорі.
Згідно з п. 6.1 договору, оплата за природний газ проводиться позивачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, і за п'ять банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до десятого числа місяця, наступного за місяцем передачі газу. Оплата за газ, що передається в березні та квітні 2010 року, покупець зобов'язується здійснити виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту укладання даного договору.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до умов договору відповідачем здійснювалась щомісячна поставка природного газу протягом березня-квітня 2010 р. та жовтня-листопада 2010 р., відповідно зобов'язання у позивача по сплаті вартості природного газу за договором також виникало кожного місяця наступного за поставкою природного газу.
У п. 7.2. договору сторони визначились, що у разі несвоєчасної оплати за природний газ відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення платежу.
В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Публічне акціонерне товариство «Азот» (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Азот”) заявлені позовні вимоги про тлумачення змісту п. 7.2. Договору мотивує невизначеністю ціни на природний газ за квітень 2010 року.
Однак, п. 9.3 договору сторони передбачили, що строк позовної давності за цим Договором, в тому числі по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки, а неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Як свідчать матеріали справи, пеня нарахована за період з 21.06.2010р. по 21.12.2010р., тобто тоді, коли ціна була відома і у позивача не було жодних перешкод для виконання грошового зобов'язання.
За приписами ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні і змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості; визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї, ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
У п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01 -8/344 визначено, що вичерпний перелік справ, підвідомчих Господарським судам, визначено у ч. 1 ст. 12 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України до підвідомчості господарських судів віднесено, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарський договорів, та на інших підставах.
Таким чином, тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.
Зазначені в ч. 1 ст. 1 ГПК України юридичні та фізичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.
Враховуючи викладене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що тлумачення змісту правочину або договору може стати предметом судового розгляду лише за наявності відповідного спору між сторонами цього договору, тобто за умови наявності різних оцінок змісту його умов.
Однак, в даному випадку відповідно до п. 7.2. договору за наявності простроченого зобов'язання за договором, Дочірня компанія «Газ України» мала право нарахувати неустойку виключно на всю суму заборгованості відповідача за поставлений природний газ (враховуючи весь період поставки газу).
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли своє підтвердження матеріалами справи, у зв'язку з чим його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2011 р. у даній справі залишається без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Азот” (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства „Азот”) на рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2011 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2011 року у справі № 17/247 - без змін.
3. Матеріали справи № 17/247 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді