01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.10.2011 № 6/062-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів:
при секретарі:
позивача: ОСОБА_1, дов. від 23.12.10 №171/10,
відповідача: ОСОБА_2, дов. від 01.12.09
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.11 (підписане 27.07.11)
у справі №6/062-11 (суддя Черногуз А.Ф.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства Київської обласної ради "Макарівтепломережа"
про стягнення боргу за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.09 №06/09-1347 ТЕ-17
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради "Макарівтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення 82460,48 грн. заборгованості, з яких 65782,59 грн. основного боргу, 5048,42 грн. пені, 8682,94 грн. інфляційних втрат, 2946,53 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.11 визнано недійсним п.7.10 договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.09 №06/09-1347 ТЕ-17, укладеного між позивачем та відповідачем.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 0,01 грн. основного боргу, 6231,18 грн. інфляційних втрат, 2946,53 грн. 3% річних, 749,96 грн. державного мита та 214,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження в частині стягнення боргу в сумі 65782,58 грн. припинено.
В частині позову про стягнення 2451,76 грн. інфляційних втрат та 5048,42 грн. пені відмовлено.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині визнання п.7.10 договору недійсним та відмови в задоволенні частини інфляційних втрат, пені. Вважає рішення таким, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні частини суми інфляційних втрат, пені та необґрунтовано визнав п.7.10 договору недійсним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.11 прийнято апеляційну скаргу позивача та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 26.09.11. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 18.08.11) позивачу та відповідачу - 01.09.11, долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.11 відкладено розгляд апеляційної скарги на 17.10.11.
Згідно розпорядження Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 17.10.11 №01-23/3/4 в зв'язку з обранням судді Гольцової Л.А. суддею Вищого господарського суду України до складу колегії суддів введено суддю Вербицьку О.В.
17.10.11 у судовому засідання представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 22.07.11 скасувати в частині відмови в стягненні інфляційних втрат та пені, а також в частині визнання недійсним п.7.10 договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.09 №06/09-1347 ТЕ-17.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
23.09.09 між позивачем та відповідачем укладено договір №06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі -договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору (п. 1.1 договору).
Згідно п. 1.3 договору газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01.10.09 по 31.12.09 газ в обсязі до 159 тис. куб. м. в тому числі по місяцях: жовтень - 25 тис. куб. м., листопад - 58 тис. куб. м., грудень - 765 тис. куб. м.
Постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця; обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3. договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу (п. 4.1, 4.4 договору).
Сторонами в п. 5.1. договору погоджено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 593,448 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу -727,32 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 872,78 грн.
Загальна сума цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п.5.4. договору).
Згідно п. 6.1. договору оплата за газ згідно п. 5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу .
Пунктом 11.1 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.09 по 31.12.09, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
З матеріалів справи вбачається, що 21.12.09 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони доповнили п. 2.1. договору підпунктом 2.1.1. в наступній редакції: “постачальник передає покупцю в період з 01.01.10 по 30.04.10 газ в обсязі до 135 тис. куб. м. в тому числі по місяцях: січень - 45 тис. куб. м., лютий - 40 тис. куб. м., березень - 35 тис. куб. м., квітень -15 тис. куб. м., разом 135 тис. куб. м.”
Відповідно до п. 2. додаткової угоди № 1, сторони змінили п. 11.1. договору, а саме визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.09 по 30.04.10, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Отже, за період з жовтня 2009 року по грудень 2009 року та з січня 2010 року по квітень 2010 року позивачем було поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 190632,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.10.09, від 30.11.09, від 31.12.09, від 31.01.10, від 28.02.10, від 31.03.10 та від 30.04.10. Вказані вище акти підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.
Претензії щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань від відповідача у матеріалах справи відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, за період поставки природного газу за договором, відповідач в порушення своїх зобов'язань з оплати отриманого природного газу розрахувався частково на суму 124850 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з “департаменту обслуговування кошторисів ГРК та інших кліє».
Таким чином, вартість неоплаченого газу відповідачем за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.09 №06/09-1347 ТЕ-17 становить 65782,59 грн.
В матеріалах справи наявне платіжне доручення від 04.07.11 №1, з якого вбачається, що відповідач перерахував позивачу 65782,58 грн. боргу за період з жовтня 2009 року по 31.12.10.
Отже, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення 65782,58 грн. боргу на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 0,01 грн. залишилась не сплаченою.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи зазначене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача 0,01 грн. боргу підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8682,94 грн. інфляційних втрат та 2946,53 3% річних.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться “ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.07 № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).
Отже, інфляційні втрати за період менше місяця стягненню не підлягають, а індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Позивач просить стягнути з відповідача 8682,94 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року.
У рішенні місцевий господарський суд наводить арифметичний розрахунок інфляційних втрат, перевіривши його, колегія суддів вважає його вірним, оскільки він вирахуваний із зазначенням періоду нарахування інфляційних втрат та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.
Щодо стягнення з відповідача 2946,53 3% річних, то дана сума є вірною та обґрунтовано була задоволена судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6231,18 грн. інфляційних втрат та 2946,53 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5048,42 грн. пені за період з 27.11.10 по 27.05.11.
Пунктами 7.2, 7.10 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо визнання недійсним п. 7.10 договору, оскільки він не суперечить ч.6 ст.232 ГК України, яка надає право сторонам передбачати у договорі інший порядок нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання. Зазначеним правом сторони і скористались шляхом погодження умов п.7.10 договору від 23.09.09 №06/09-1347 ТЕ-17.
Суд апеляційної інстанції вважає, що зміст спірного п. 7.10 договору не передбачає порядку обчислення позовної давності.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 5048,42 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на обґрунтованість окремих доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За таких обставин рішення Господарського суду Київської області від 22.07.11 у справі №6/062-11 повинно бути змінено в частині визнання недійсним пункту 7.10 договору та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми пені.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102-105 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.07.11 у справі №6/062-11 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Макарівтепломережа" (код 24879244) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код 31301827) 0,01 грн. основного боргу, 6231 (шість тисяч двісті тридцять одну) грн.18 коп. інфляційних втрат, 2946 (дві тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 53 коп. 3% річних, 5048 (п'ять тисяч сорок вісім) грн. 42 коп. пені, 800 (вісімсот) грн. 09 коп. державного мита, 201 (двісті одну) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі в частині стягнення боргу 65782,58 грн. припинити.
В іншій частині позову відмовити."
3. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Макарівтепломережа" (код 24879244) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код 31301827) 25 (двадцять п'ять) грн. 24 коп. витрат, пов'язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.
5. Матеріали справи №6/062-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя
Судді
20.10.11 (відправлено)