01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 37/218
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кошіля В.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача не з'явився,
від відповідача Паперник С.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Розмарин» на рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2011 (суддя Гавриловська І.О.)
за позовом Приватного підприємства «Розмарин»
до Публічного акціонерного товариства «Універсал банк»
про визнання кредитного договору недійсним
Приватне підприємство «Розмарин» (далі позивач) звернулось до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним кредитного договору № 99/08 від 22.02.2008, укладеного між сторонами.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2011 у справі № 37/218 у позові відмовити повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство «Розмарин» звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 30.09.2011 про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, 22.02.2008 між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є відповідач) та ЗАТ «Розмарин» (правонаступником якого є позивач) був укладений кредитний договір № 99/08 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого ВАТ «Універсал Банк», як банк, зобов'язується надавати позичальнику, а ЗАТ «Розмарин», як позичальник, зобов'язується прийняти та належним чином використовувати і повернути банку строковий кредит в сумі, що дорівнює 1 400 000,00 доларів США, у порядку і на умовах, визначених цим договором; вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 7 070 000,00 грн. за курсом НБУ на день укладання цього договору, при цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту має визначатися в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті.
Надання кредиту здійснюється у наступний термін: 22.02.2008 (п. 1.2.1. договору).
Відповідно до п. 1.2.2. договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення платежів згідно додатку № 2 до цього договору, та в будь-якому випадку у повному обсязі повернути всю суму кредиту та процентів за його користування не пізніше 21.02.2013, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п. п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору; при цьому якщо термін повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку терміном повернення кредиту вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем; кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на рахунок банку, визначений в цьому договорі.
Згідно із п. 7.1. договору за порушення сторонами своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 7.2. договору у випадку нецільового використання кредиту позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25 процентів від суми нецільового використання. Такий штраф підлягає сплаті у гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 611 ЦК України при порушенні позичальником вимог п. п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.4. цього договору банк має право самостійно змінити термін повернення кредиту за цим договором в порядку, встановленому розділом 11 договору (п. 7.3. договору).
У випадку здійснення позичальником (заставодавцем, якщо заставодавець є третя особа) неправомірних дій по відношенню до заставленого майна, без письмової згоди банку, банк може самостійно змінити термін повернення кредиту та достроково стягнути з позичальника суму кредиту та плати за кредит в порядку, визначеному розділом 11 договору. Під терміном «неправомірні дії по відношенню до заставленого майна» в цьому пункті договору сторони розуміють будь-які дії по відношенню до заставленого майна, що здійснюються всупереч вимогам та/або обмеженням, встановленим відповідним договором застави, в тому числі дії, що спричинили або можуть спричинити втрату такого майна або зменшення його вартості (п. 7.4. договору).
Відповідно до п. 7.5 договору за порушення умов надання кредиту згідно цього договору банк несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Згідно із п. 7.6. договору відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 611 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобов'язань, встановлених п. п. 4.3., 4.4., 4.5., 4.7. цього договору. Розмір зазначеної в цьому договорі неустойки встановлюється рівним 500 гривень.
Позивач просить суд визнати недійсним вищезазначений договір на підставі ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Позивач просить суд визнати недійсним договір, оскільки вважає, що даний договір не містить істотних умов, а саме відсутні умови, що передбачають відповідальність банку щодо видачі кредиту. Позовні вимоги мотивовані тим, що п. п. 7.2., 7.3., 7.4. та 7.6. договору суперечать вимогам чинного законодавства, а саме ст. 345 ГК України, оскільки встановлюють відповідальність лише для боржника, а вимоги закону про обов'язковість внесення до кредитного договору умови про відповідальність сторін, зокрема, умови про відповідальність кредитодавця не виконано.
Колегія суддів, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору, дійшла висновку, що підстави для скасування рішення у даній справі відсутні, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (в редакції чинній на момент укладення договору); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Позивачем в порушення ст. 33 ГПК України не надано доказів, які б підтверджували те, що його внутрішня воля на укладення спірного договору не відповідала формі її зовнішнього волевиявлення, як і не доведено невідповідності умов договору вимогам чинного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Позивач, укладаючи договір, своїм підписом на договорі підтвердив свою згоду зі всіма умовами договору, як істотними згідно чинного цивільного та господарського законодавства, так і з визначеними сторонами договору. Наявність підпису та печатки на кожній сторінці договору свідчить про те, що позивач ознайомився та погодився зі всіма умовами цього договору.
Отримання позивачем кредитних коштів за договором свідчить про визнання та схвалення позивачем укладеного договору.
Крім того, слід зазначити, що пунктом 8.2. договору визначається, що підписанням даного договору позичальник підтверджує: свою здатність виконувати умови даного договору; що є всі необхідні повноваження від засновників (акціонерів, співвласників) та інших органів управління позичальника, необхідні для укладення та виконання договору; що даний договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковим для позичальника, чи його статуту, іншим установчим документам; що володіє всіма необхідними документами (ліцензії, дозволи), що необхідні для оформлення даного договору і здійснення позичальником діяльності, що є предметом кредитування; що відсутні будь-які перешкоди для виконання даного договору на день його підписання.
Твердження позивача про порушення п. п. 7.2., 7.3., 7.4. та 7.6. договору, вимог ст. 345 ГК України, апеляційний господарський суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до п. 7.5. договору за порушення умов надання кредиту згідно цього договору банк несе відповідальність згідно чинного законодавства, отже, даним пунктом договору передбачена відповідальність банку, що відповідає принципу рівності сторін договору.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору № 99/08 від 22.02.2008, укладеного позивачем та відповідачем. При цьому, жодних заперечень з боку позивача при отриманні коштів від відповідача на підставі даного договору не було, і про недійсність вказаного договору протягом трьох років не заявлялось.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватного підприємства «Розмарин» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2011 у справі № 37/218 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Розмарин» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2011 у справі № 37/218 - без змін.
2. Матеріали справи № 37/218 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді