Справа № 2-а-1237/2009
6 листопада 2009 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Гуменній Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському Київської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
У вересні 2009 року звернулася ОСОБА_1 до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належної йому допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 2006 року.
Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах і містах» від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.
Всупереч положення ст. 22 Конституції України, яким передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, п. 17 ст. 77 та ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.
Згідно п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення ст. 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення, що призупиняли дію ст. 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили свою чинність з дня їх ухвалення.
З метою відновлення своїх прав та інтересів вона звернулася із відповідною письмовою заявою до Управління ПФУ в Києво-Святошинському районі з вимогою здійснити нарахування належної їй, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2009 роки та забезпечити її виплату.
Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено. Відповідач, як орган владних повноважень, відмовив йому у його гарантованому Конституцією України та ст. 6 Закону праві.
Вважає відмову Управління пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі у здійсненні перерахунку та виплаті їй соціальної державної допомоги, як дитині війни, протиправною і такою, що суперечить Конституції України.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі, щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправною, та зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006 - 2009 роки в сумі 4471 грн. 20 коп.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 з'явилася, позовні вимоги підтримала та просила адміністративний позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі не визнав адміністративний позов ОСОБА_1. та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі, отримує пенсію за віком та є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідач до 01.01.2008 року нарахування виплат позивачу, встановлених для дітей війни, не проводив, а надалі виплачував ці доплати в такому розмірі: з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року - 48, 10 грн., з 01.07.2008 року - 48, 20 грн., з 01.10.2008 року - 49, 80 грн., так як саме в таких розмірах виплати були передбачені ч. 2 ст. 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Пільги, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Дане положення неконституційним не визнавалося, а тому підстави для нарахування підвищення як дитині війни у 2006 році були відсутні.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено та ст. 111 передбачено, що підвищення дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року дані положення визнані неконституційними.
Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 2939-IV від 05.10.2005 року підвищення учасникам війни складає 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону також визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
ОСОБА_1 не є інвалідом, тому в період з 01.01.2007 року відповідно до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» права на отримання підвищення як дитині війни не мала.
Таким чином, відповідач повинен був нарахувати позивачу підвищення як дитині війни з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року у розмірі, встановленому для ветеранів війни, а саме 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з 22.05.2008 року знову у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач проводив нарахування даної надбавки у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає чинному на той час законодавству.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлені доплати дітям війни у твердій грошовій сумі: з 22.05.2008 року -48, 1 грн., з 01.07.2008 р. - 48, 2 грн., з 01.10.2008 р. - 49, 8 грн. У даній постанові вказано, що вона набирає чинності з 22.05.2008 року. Відповідач з 22.05.2008 року проводить нарахування підвищення як дитині війни у розмірах, визначених даною постановою.
Проте, дана постанова суперечить Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це зазначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не у сумах, визначених постановою № 530.
Вихідним критерієм розрахунку такого підвищення є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При розрахунку підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Разом з тим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача конкретної суми недоплачених коштів щомісячної допомоги як дитині війни не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. За таких обставин суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Відповідно до ст. 100 цього ж Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, а суд не вбачає поважності причини пропуску такого строку. А тому позовні вимоги підлягають задоволенню в межах строку позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про державний бюджет України на
1. 2006 рік», п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на
2. 2007 рік», розділ 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. ст. 9, 11, 99, 100, 159, 160-163 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22 травня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.