01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.10.2011 № 9/082-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. № 171/10 від 23.12.2010;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, дов. № 22 від 10.01.2011;
від третьої особи: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Комунального підприємства "Васильківтепломережа",
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2011
у справі № 9/082-11 (суддя Сокуренко Л.В.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Васильківтепломережа"
третя особа Головне управління Державного казначейства України в Київській області
про стягнення 2 815 983,06 грн.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 26.09.2011 оголошено перерву до 17.10.2011.
Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 № 01-23/3/2 змінено склад колегії суддів.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2011 у справі № 9/082-11 позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 101 835,04 грн. 3% річних, 207 731,63 грн. інфляційних втрат, 175 885,18 грн. пені, 25 500,00 грн. державного мита, 228,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження у справі № 9/082-11 в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 240 374,00 грн. заборгованості припинено.
Рішення мотивовано тим, що, як встановив суд, позивач свої обов'язки за договором № 06/09-1185ТЕ-17 від 23.09.2009, в частині постачання природного газу, виконав належним чином; факт сплати відповідачем 4 788 052,56 грн. за договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок по рахунку позивача за спірний період, а під час розгляду справи представником відповідача подано суду платіжне доручення від 30.06.2011 № 1 про оплату вартості поставленого газу за договором в сумі 2 240 374,00 грн.; нарахування позивачем пені за період з 01.12.2010 по 01.06.2011 є обґрунтованим; відповідачем не доведено винятковості випадку, який був би підставою для застосування положень п.3 ст. 83 ГПК України; стягненню підлягає сума 3% річних у розмірі 101 835,04 грн., у межах заявлених позивачем вимог та правильна сума інфляційних втрат у розмірі 207 731,63 грн., тому що позивачем помилково визначено суму боргу (завищену) та помилково застосовано індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому відповідач, згідно з умовами договору, мав оплатити отриманий газ, тобто неправильно визначено порядок періоду нарахування інфляційних.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2011 у справі № 9/082-11 скасувати повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
Скаржник посилається на те, що прострочення поточних платежів було наслідком несвоєчасного відшкодування державою різниці в ціні, яка виникла у зв'язку з невідповідністю між фактичною вартістю теплової енергії та тарифами, затвердженими органами місцевого самоврядування, в сумі 2 240 374,00 грн., тому, згідно з положеннями ч.2 ст. 218 ГК України, враховуючи умови п.п. 2, 10 договору № 172/503 від 09.06.2011, скаржник вважає, що порушення умов договору згідно з ст. 525 ЦК України, відсутнє, у зв'язку з дією договору про погашення взаємних боргів (взаєморозрахунки), тобто до часу проведення державного заліку заборгованості у відповідача не було можливості сплачувати борг по договору № 06/09-1185ТЕ-17; згідно з договором № 172/503 між сторонами 04.07.2011 був проведений взаєморозрахунок на суму 2 240 374,00 грн., в свою чергу відповідачем було перераховано заборгованість за договором № 06/09-1185ТЕ-17 у зазначеній сумі позивачу 04.07.2011.
На думку скаржника, ним вжито всіх залежних від нього заходів, щоб не допустити господарського правопорушення, тому з відповідача неправомірно стягнуто інфляційні втрати, 3% річних та пеню, крім того, щодо стягнення пені, то суд не врахував припинення зобов'язання виконанням відповідно до ст. 599 ЦК України, при вирішенні питання про відшкодування збитків, не враховано причинний зв'язок між фактом неналежного виконання зобов'язання і розміром завданих збитків, відсутність прямої вини відповідача, у зв'язку з чим неправомірно застосовано норми ст. 625 ЦК України, ст.ст. 217, 230 ГК України.
Скаржник вважає неправомірним стягнення державного мита у розмірі 25 500,00 грн., з порушенням ст. 49 ГПК України.
Позивач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2011 у справі № 9/082-11, у частині відмови в стягненні інфляційних втрат, скасувати, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити повністю.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, рішення в оскаржуваній частині, прийняте з порушенням норм ст.ст. 549-552, 526, 599, 625 ЦК України та ст.ст. 4, 4-7, 43 ГПК України.
Скаржник вважає, що оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру заборгованості, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції; наприклад, прострочивши суму грошового зобов'язання в листопаді 2009р., відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за даний місяць; в даному разі необхідно проіндексувати суму в середньомісячному обчисленні; індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно належить рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число - то розрахунок починається з наступного місяця - червня, тому розрахунок збитків внаслідок інфляційних процесів, здійснений позивачем, відповідає вимогам закону, а відмова в частині стягнення 300 888,84 грн. є безпідставною.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що за своїм змістом ані Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 503, ані договір № 172/503 від 09.06.2011 не змінюють умов і порядку виконання зобов'язань за договором № 06/09-1185ТЕ-17, тому підстава для проведення розрахунків між сторонами за спожитий природний газ залишилась незмінною, а саме п.6.1 договору № 06/09-1185ТЕ-17; відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах або невчасність надходження таких, не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.
Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 2 240 374,00 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 172 885,18 грн. пені, 300 888,84 грн. інфляційних втрат, 1 010 835,04 грн. 3% річних та судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, 23.09.2009 між сторонами укладено договір № 06/09-1185ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно з п.1.1 якого позивач, за договором постачальник, згідно з цим договором, зобов'язався передати у власність відповідачу, за договором покупцю, природний газ за наявності його обсягів, а відповідач зобов'язався прийняти від позивача та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 цього договору.
Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору № 06/09-1185ТЕ-17 позивач передає газ відповідачеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу відповідача (надалі пункти приймання-передачі); право власності на газ переходить від позивача до відповідача в пунктах приймання-передачі.
В ст. 5 договору № 06/09-1185ТЕ-17 сторонами погоджено ціну газу та тариф на його транспортування.
Відповідно до п.6.1 договору № 06/09-1185ТЕ-17 оплата за газ згідно з п.5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.11.1 договору № 06/09-1185ТЕ-17, в редакції додаткової угоди № 1, цей договір діє в частині поставки газу з 01.10.2009 по 30.04.2010, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Сторонами складено, підписано та скріплено печатками акти передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання згідно з договором № 06/09-1185ТЕ-17, складеними на кінець кожного місяці у період з жовтня 2009р. по квітень 2010р., які свідчать, що позивач передав, а відповідач прийняв газ у вказаний період на загальну суму вартості 7 028 426,56 грн.
Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, останній здійснював оплату за одержаний природний газ несвоєчасно та не у повному розмірі, всього станом на дату пред'явлення позову відповідач перерахував позивачу кошти за одержаний природний газ у розмірі 4 788 052,56 грн., у зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем становив 2 240 374,00 грн.
Після пред'явлення позову та порушення провадження у справі № 9/082-11, відповідачем за платіжним дорученням № 1 від 30.06.2011 перерахована позивачу сума 2 240 374,00 грн.
Отже, суд першої інстанції провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 240 374,00 грн. заборгованості правомірно припинив, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України.
Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.
В ч.2 ст. 193 ГК України вказано, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В п.7.2 договору № 06/09-1185ТЕ-17 передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 цього договору відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В ч.6 ст. 232 встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В п.7.10 договору № 06/09-1185ТЕ-17 сторони погодили умову про те, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Отже, позивачем нараховану пеню за прострочення платежів протягом періоду з 01.12.2010 по 01.06.2011 правомірно.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з врахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Отже, інфляційні втрати за період менше місяця стягненню не підлягають, а індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Що стосується порядку зарахування коштів, перерахованих відповідачем, то слід вказати, що у п.п. 6.3, 6.4 договору № 06/09-1185ТЕ-17 сторони погодили умови про те, що у платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу; за наявності заборгованості у відповідача за цим договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу; кошти, які надійшли від відповідача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Перевіривши, з урахуванням умов договору № 06/09-1185ТЕ-17, апеляційна інстанція дійшла висновку, що визначений першою інстанцією розмір інфляційних втрат є правильним.
Перевіривши, апеляційна інстанція вважає, що заявлена позивачем сума 3% річних є правильною.
Із доводами апеляційної скарги позивача щодо необхідності застосування методу нарахування інфляційних втрат, у якому слід умовно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число місяця, індексується за період цього місяця, а сума, внесена з 16 по 31 число місяця, індексується з наступного місяця, немає підстав погодитись, оскільки за таким методом не враховується те, що відповідно до Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, найменший період визначення індексу інфляції становить місяць, отже підстави для нарахування інфляції за період, що становить менше місяця, відсутні.
Із доводами апеляційної скарги відповідача немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.
09.06.2011 укладено договір № 172/503 про організацію взаєморозрахунку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 503 між Територіальним органом Казначейства у Київській області (далі-сторона перша), Фінансовим управлінням Васильківської міської ради (далі-сторона друга), Комунальним підприємством "Васильківтепломережа" (далі-сторона третя), ДК "Газ України" (далі-сторона четверта), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі-сторонам остання), предметом якого, відповідно до п.1.1 є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 503 "Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.
В п.п. 5, 6 договору № 172/503 передбачено, що сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 2 240 374 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію; сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти в сумі 2 240 374 грн., в тому числі ПДВ 373 395,67 грн., для погашення заборгованості за газ згідно з договором від 23.09.2009 № 06/09-1185ТЕ-17 за 2010 рік.
В графі: "Призначення платежу" платіжного доручення від 30.06.2011 № 1 позивачем вказано також договір № 172/503 від 09.06.11.
Однак, укладення та виконання сторонами договору № 172/503 не звільняє їх від виконання договору № 06/09-1185ТЕ-17 та відповідальності, встановленої умовами договору та нормами законодавства за порушення договірних зобов'язань.
В ч.1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також в ч.1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином, відповідальність за порушення грошового зобов'язання наступає незалежно від наявності вини.
Отже, відсутність вини у порушенні зобов'язань за договором з оплати природного газу не впливає на наявність підстав для виникнення у відповідача обов'язку, передбаченого ч.2 ст. 625 ЦК України та умовами договору про сплату пені.
Такі обставини, як невідповідність між фактичною вартістю теплової енергії та тарифами, затвердженими органами місцевого самоврядування та несвоєчасне відшкодування різниці в ціні, немає підстав віднести до непереборної сили, тому посилання відповідача на застосування положення ч.2 ст. 218 ГК України безпідставне, тим більше, що умовами договору № 06/09-1185ТЕ-17 не передбачена будь-яка залежність між зобов'язанням відповідача здійснити оплату за природний газ та зазначеною відповідачем невідповідністю між вартістю теплової енергії та тарифами.
Та обставина, що зобов'язання припинено виконанням, не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення платежу у період до виконання зобов'язання.
Статтею 49 ГПК України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильний дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, оскільки суму основного боргу 2 240 374,00 грн. відповідачем перераховано позивачу після пред'явлення позивачем позову, тобто у цій частині господарський спір доведено до суду з вини відповідача, то суд першої інстанції правомірно, відповідно до ст. 49 ГПК України, поклав державне мито на відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційних скарг як позивача, так і відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2011 у справі № 9/082-11 залишити без змін, а скарги без задоволення.
2. Справу № 9/082-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді
19.10.11 (відправлено)