01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2011 № 5/63
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 18.10.2011 року по справі № 5/63 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, м. Івано-Франківськ на рішення господарського суду м. Києва від 26.07.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 27.07.2011 року) у справі № 5/63 (суддя - Ломака В.С.)
за позовом військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах
держави, уповноваженим органом, якої здійснювати функції в
спірних відносинах є Міністерство оборони України в особі
Державного підприємства «Івано-Франківський військовий
ліспромкомбінат», м. Івано-Франківськ
до приватного акціонерного товариства «МТС Україна», м. Київ
про: стягнення 43 332,01 грн.
Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави, уповноваженим органом, якої здійснювати функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України в особі Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до приватного акціонерного товариства «МТС Україна» про стягнення 43 332,01 грн. недоплати за надані послуги з утримання телекомунікаційного обладнання мобільного зв'язку та зобов'язання перерахувати дану суму ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат».
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року (підписаного 27.07.2011 року) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону, м. Івано-Франківськ звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що при винесенні рішення по даній справі суд проігнорував той факт, що погоджуючи за взаємною згодою договір № 272/850 про надання послуг з утримання обладнання та розмір вартості наданих послуг, сторони на момент підписання договору визначили стартову ціну 300 грн., однак ціна та інші істотні умови договору з метою захисту економічних інтересів, систематизації та приведення до єдиного у Міноборони стандарту повинні погоджуватися Міністерством оборони України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року по справі № 5/63 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 04.10.2011 року.
Ухвалою від 04.10.2011 року, перегляд рішення по справі №5/63 було відкладено в зв'язку з відсутністю позивача та необхідністю витребування додаткових документів.
Представник відповідача своїм правом на одання відзиву на апеляційну скаргу не скористався в порядку ст. 96 ГПК України, відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення по суті.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року по справі № 5/63 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Отже, колегія апеляційного господарського суду на підставі зазначених вище норм закону, вважає за необхідне переглянути рішення в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 03.07.2006 року між ДП «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» (виконавець) та ЗАТ «Український мобільний зв'язок», правонаступник ПАТ «МТС Україна» (п. 1.2 Статуту ПАТ «МТС Україна», затвердженого Протоколом загальних зборів акціонерів № 17 від 09.04.2010 року та зареєстрованого 26.04.2010 року) укладено договір № 272/850 про надання послуг з утримання обладнання (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого на підставі взаємної згоди сторін виконавець приймає на себе обов'язки по утриманню телекомунікаційного обладнання мобільного зв'язку (надалі - обладнання), згідно переліку, який міститься в акті приймання-передачі обладнання на утримання (додаток № 1 до договору), а ЗАТ «Український мобільний зв'язок» в свою чергу приймає та оплачує надані послуги в порядку та на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець надає ЗАТ «УМЗ» наступні послуги:
- розміщує обладнання ЗАТ «УМЗ» на територіі Івано-Франківського лісгоспу, що знаходиться за адресою: смт. Делятин, Надвірнянського району (квартал 73, відділ 14);
- утримує обладнання в належному санітарному стані, забезпечує відсутність поблизу нього сторонніх предметів в т.ч. вибухо- та пожежонебезпечних;
- здійснює візуальний огляд обладнання. У разі виявлення пошкоджень терміново повідомляє про це відповідальних осіб ЗАТ «УМЗ»;
- сприяє збереженню обладнання;
- забезпечує неможливість доступу сторонніх осіб до обладнання.
Місце розміщення обладнання повинно бути ізольованим та мати захищений доступ.
Утримання виконавцем обладнання ЗАТ «Український мобільний зв'язок» не спричиняє переходу прав власності на нього до виконавця, а також не спричиняє покладання на виконавця відповідальності за його справну роботу, яка залишається за ЗАТ «УМЗ».
Вартість плати за надання послуг, вказаних в п. 1.2 договору, складає (що не включає вартість спожитої електроенергії) 250,00 грн. на місяць, ПДВ 50,00 грн. Загальна місячна плата становить 300 грн. (п. 3.1 договору).
Судом першої інстанції встановлено, що цей договір є чинним, виконувався сторонами, недійсним в установленому чинним законодавством порядку не визнавався.
Крім цього, 23.02.2011 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору, згідно якої п. 3.1 викладено в наступній редакції: «Вартість плати за надання послуг, вказаних в п. 1.2 договору складає (що не включає вартість спожитої електроенергії) 900,00 грн. на місяць, ПДВ 190,00 грн. Загальна місячна плата становить 1080,00 грн. Місячна плата у зміненому розмірі починає нараховуватись та сплачуватись з 01.03.2011 року.
Разом з тим, пункт 3.8 договору викладено в наступній редакції: розмір плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі змін умов, ціни і тарифів на аналогічні послуги та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Дані зміни оформлюються додатковою угодою до договору. До моменту укладання такої угоди, умови та порядок розрахунків за цим договором є незмінними.
Таким чином, 23.02.2011 року сторонами було внесено зміни до договору з дотриманням ст. 651 ЦК України та п. 3.8 договору.
Положеннями ст. 654 ЦК України регламентовано, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як встановлено місцевим господарським судом, прокурор, звертаючись з позовом, в обґрунтування вимог посилається на ч. 4 ст. 179 ГК України та рішення Міністра оборони України від 28.09.2007 року (доповідний лист Міністру оборони України за № 270/5/20 17.01.2008 року), яким встановлено уніфіковані за критеріями стартові розміри плати з розташування одиниці обладнання базових станцій-ретрансляторів мобільного зв'язку. На підставі внесення вищезгаданих змін розроблено новий типовий договір про надання послуг з утримання обладнання, зокрема, телекомунікаційного обладнання мобільного зв'язку. Додатком до типового договору визначена стартова ціна, яка для сільської місцевості та населених пунктах до 25 000 населення повинна становити не менше 900 грн. Ці ж доводи прокурора є аргументом для скасування рішення місцевого суду та викладені в апеляційній скарзі.
Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме із змісту доповідного листа Міністра оборони України за № 270/5/20 17.01.2008 р., останнім було доручено протягом двох місяців здійснити переукладення господарських договорів та укладення нових договорів за зразком примірного договору про надання послуг.
Наведене відповідає положенням ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України, адже договір було укладено 03.07.2006 року, тобто до прийняття за твердженням позивача, відповідного рішення Міністра оборони України від 28.09.2007 року.
Судом першої інстанції перевірено, що на дату укладення договору будь-яких інших типових договорів чи вимог чинного законодавства, яким би суперечив укладений сторонами договір не існувало, зворотнього сторонами не доведено.
Згідно з ч. 1 - 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Наведене узгоджується з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, ані прокурором, ані позивачем не надано ні місцевому господарському суду, ні до суду апеляційної інстанції доказів звернення з 17.01.2008 року до відповідача з метою внесення змін до вказаного договору, зокрема в частині зміни ціни, що є істотною умовою договору, та невиконання відповідачем приписів ст. 188 Господарського кодексу України.
Пунктом 3.8 договору встановлено, що сторони за взаємним погодженням один раз на два роки можуть здійснювати коригування розміру плати на підставі обґрунтованого розрахунку, який оформлюється окремим додатком до договору. До моменту укладення такого додатку умови та порядок розрахунків за цим договором є незмінними.
В подальшому сторонами на виконання вимог, викладених в листі № 270/5/20 17.01.2008 року було внесено зміни до договору з дотриманням ст. 651 ЦК України та п. 3.8 договору та укладено додаткову угоду 23.02.2011 року, якою сторонни передбачили зміну вартості плати за надання послуг, однак додаткова угода не розповсюджується, зокрема на нарахування плати за надані послуги у спірному періоді.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок суду першої інстанції щодо безпідставності та необгрунтованості заявлении вимог про стягнення з відповідача 43 332,01 грн. недоплати за надані послуги, а тому місцевим судом правомірно відмовлено в їх задоволенні.
До того ж, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимоги щодо зобов'язання відповідача перерахувати ДП «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» суму недоплати в розмірі 43 332,01 грн., оскільки ця вимога є похідною від первісної, в задоволенні якої відмовлено, а також, у період з січня 2008 року по січень 2011 року договором такі зобов'язання відповідача встановлено не було.
Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, м. Івано-Франківськ задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 5/63 - слід залишити без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, м. Івано-Франківськ на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 5/63 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2011 року у справі № 5/63 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5/63 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді
21.10.11 (відправлено)