01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.10.2011 № 53/247
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів:
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології»
на рішення господарського суду міста Києва
від 27.06.2011 року
у справі № 53/247 (суддя - Грєхова О.А.)
за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Еліта», с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології», м. Київ,
про стягнення 350 625,59 грн.,-
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 1/04 від 10.04.2011 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. б/н від 18.04.2011 р.);
Приватне сільськогосподарське підприємство «Еліта» (надалі - ПСП «Еліта») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» (надалі - ТОВ «Високі аграрні технології») про стягнення заборгованості за договором № К-26-04-201 від 26.04.2010 року у сумі 350 625,59 грн., з яких 332 532,20 грн. - боргу, 4 127,04 грн. - три проценти річних та 13 966,35 грн. - інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2011 року у справі № 53/247 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 332 532,20 грн. основного боргу, 13 966,35 грн. інфляційних втрат, 4 127,04 грн. три проценти річних, 3 506,25 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд першої інстанції, посилаючись на статті 525, 526, 610, 901, 902 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог позивача.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Високі Аграрні Технології» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2011 року скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 року поновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 10.10.2011 року.
03.10.2011 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом міста Києва пов'язаної справи № 8/392 за позовом ТОВ «Високі аграрні технології» до ПСП «Еліта» про відшкодування збитків через неналежне виконання договору № К-26-04-201 від 26.04.2010 року.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання; представник позивача просив відмовити задоволенні такого, посилаючись на його безпідставність.
Колегія суддів апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, порадившись, дійшла висновку про відмову у задоволенні такого клопотання з огляду на те, що пов'язаність цих справ є такою, що не перешкоджає розгляду справи № 53/247 по суті.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю; представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.
10.10.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 26.04.2010 року між ТОВ «Високі аграрні технології» (в тексті договору - замовник) та ПСП «Еліта» (в тексті договору - виконавець) укладено договір № К-26-04/2010 на виконання комплексу технологічних робіт з вирощування насіння гібриду кукурудзи з батьківських ліній замовника, за умовами якого виконавець на свій ризик зобов'язався забезпечити виконання комплексу технологічних операцій з вирощування насіння кукурудзи на виробничих земельних площах 37 га, розташованих за адресою: Вінницька область, Бершацький район (а.с.19-24).
Згідно п. 3.1. договору, роботи виконуються з матеріалів замовника, перелік яких визначається додатком № 1, при цьому право власності на матеріали замовника до виконавця не переходить.
У відповідності до розділу 4 договору, замовник зобов'язався за власний рахунок забезпечити виконавця посівним матеріалом, а засобами захисту рослин - за рахунок виконавця (п.4.1.1.), а також технологічний супровід процесу вирощування, здійснення контролю за якістю виконання виконавцем технологічних робіт відповідно з технологією замовника на площах, обумовлених в п. 1.1. договору (п.4.1.2.); прийняти якість виконаних технологічних робіт по актам виконаних робіт, а вирощене насіння - по накладним; оплатити виконавцю вартість «чистого насіння» (насіння вологістю 14%, засміченістю не більше 1%, розміром фракції більше 4 мм, технологічними втратами при доопрацюванні до базисних кондицій у розмірі 5%) протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі вирощеної продукції, у перерахунку згідно видаткових накладних та висновку лабораторії про якість продукції, що передається (п.4.1.4., п.4.1.5 договору).
Поряд з цим, виконавець зобов'язався провести комплекс робіт по внесенню добрив видами і дозами та у строк, визначений замовником, по суцільній та передпосівній культивації виробничих площ з посіву батьківських ліній способом і в строк, визначений замовником, по внесенню інсектицидів, проведенню першої міжрядної обробки, ручної прополки та другої міжрядної обробки паростків кожної з батьківських ліній у строки, визначені замовником, проведенню видової прополки видалення віників паростків материнських ліній у строк, визначений замовником та забезпеченню видалення батьківської лінії, збиранню продукції.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли правовідносини з договору про надання послуг, згідно якого, в силу статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, укладення ТОВ «Високі аграрні технології» з ПСП «Еліта» договору № К-26-04/2010 від 26.04.2010 року було спрямоване на надання останнім послуг, пов'язаних з виконанням комплексу робіт з вирощування насіння гібриду кукурудзи, що в свою чергу, породжує обов'язок ТОВ «Високі аграрні технології» здійснити оплату за надані послуги.
Згідно статей 626, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач передав відповідачеві 151 151 кг насіння кукурудзи на загальну суму 332 532,20 грн., виконавши свої зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 09.10.2010 року у кількості 28 520 кг та від 14 та 23 жовтня 2010 року у кількості 122 631 кг по ціні 2,20 грн./кг та накладною № 199 від 25.10.2010 року (а.с.15,17,18).
Колегія суддів зазначає, що представлені позивачем документи були підписані та погоджені сторонами у двосторонньому порядку без будь-яких застережень та претензій.
Як визначено пунктами 4.1.5., 6.4. договору, остаточна оплата за вирощену продукцію здійснюється замовником протягом 20 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі продукції з вирахуванням вартості витрат, понесених замовником у разі виконання ним робіт замість виконавця та виконаних передплат, передбачених пунктами 6.1., 6.2., 6.3 договору.
Матеріали справи свідчать, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 220 від 30.12.2010 року щодо оплати виконаних робіт, яка була залишена останнім без відповіді (а.с.13,14).
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що на час звернення до суду з даним позовом, зобов'язання за договором № К-26-04-201 від 26.04.2010 року відповідачем не виконані і останній має перед позивачем заборгованість в сумі 332 532,20 грн.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що договірні зобов'язання позивач виконав неналежним чином, здійснивши передачу чистого насіння з перевищенням коефіцієнту вологості, що було підтверджено експертним висновком доцента кафедри екології та біотехнології Харківського національного аграрного університету, кандидата біологічних наук Попова В.М., підписаного ним 28.03.2011 року.
На переконання судової колегії, дані доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у справі доказами, зокрема, актом прийому-передачі послуг з вирощування насіння, який засвідчує відсутність у сторін одна до одної претензій щодо виконаних робіт за договором.
Поряд з цим, колегія критично ставиться до наданого скаржником у якості доказу експертного заключення доцента ХНАУ, оскільки таке не є експертним висновком у розумінні статей 41, 42 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, не може слугувати належним та допустимим доказом.
У відповідності до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вимоги статті 599 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 332 532,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 21.11.2010 року по 20.04.2011 року.
Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи вищенаведені норми закону, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 13 966,35 грн. та 3 % річних в сумі 4 127,04 грн. за період з 21.11.2010 року по 20.04.2011 року, нарахованих за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2011 року має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ «Високі аграрні технології» - без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2011 року у справі № 53/247 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2011 року у справі № 53/247 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 53/247 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді