"10" листопада 2011 р.
Справа № 5016/3497/2011(15/72)
Заявник (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТАКОМ-МИКОЛАЇВ”, вул. Шевченка, 42/18, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 35512710
Державний реєстратор: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради
про банкрутство.
Суддя Ржепецький В.О.,
за участю представників сторін:
від боржника: не з'явився
Ухвалою суду від 18.10.11р., за заявою ліквідатора Заремського А.А. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАКОМ-МИКОЛАЇВ” за ознаками ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, розгляд справи призначено на 10.11.11р.
В призначене судове засідання заявник не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 18.10.11р. не виконав, витребувані документи суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Пункт 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).
За приписами частини 3 ст. 110 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
За приписами частини 1 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.
За змістом частини 5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.
Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порідку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»є: внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу та затвердження його відповідно до ст. 111 ГК України.
Відповідно до частини 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ухвалою суду від 18.10.11р. судом зобов'язано заявника надати суду докази направлення проміжного ліквідаційного балансу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва для перевірки його повноти та достовірності, докази здійснення податковою службою такої перевірки, на виконання ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України; баланс товариства на кінець останнього звітного періоду з відміткою Головного управління статистики в Миколаївській області; витяги з Єдиного державного реєстру застав рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність; інформацію про відкриті рахунки в установах банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника, адреси банківських установ; інформацію про наявність майна або грошових коштів для покриття судових витрат: держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оплати послуг арбітражного керуючого, витрат на публікацію та ін.
Заявником вимоги ухвали суду від 18.10.11р. не виконано без поважних причин, не надано суду витребуваних документів, що унеможливлює всебічне та повне з'ясування судом, відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України того факту, що вартості майна боржника, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, крім того, подання ліквідаційного балансу повнота та достовірність якого не перевірено органом державної податкової служби прямо протирічить вимогам ч. 5 ст. 60 ГК України.
При цьому господарський суд зазначає, що подання перелічених вище доказів є обов'язковою передумовою для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 “Про судову практику в правах про банкрутство” від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: “Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)”.
Керуючись ст. ст. 110, 111 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, п. 7 ч. 1 ст. 40, ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 ГПК України, суд -
Провадження у справі припинити.
Суддя
В.О.Ржепецький