"09" листопада 2011 р. Справа № 5016/3468/2011(12/181)
За позовом: Вознесенського районного споживчого товариства
(56501, м. Вознесенськ, вул. Кірова, 35).
до відповідача: Вознесенської міської ради
(56500, м. Вознесенськ, площа Центральна, 1).
про: визнання права власності.
Суддя А.К.Семенов
Представники:
Від позивача: Ляхов В.О. -голова товариства.
Від відповідача: не присутні.
Позов поданий про визнання за Вознесенським районним споживчим товариством права власності на автомобіль ГАЗ 33-07, держ. номер 45-08.
Позовні вимоги обґрунтовуються відмовою Вознесенського ВРЕР УДАІ УМВС України внести до технічної документації дані про нового власника.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не надав, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.51).
Справу розглянуто, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.11.2011 року оголошено вступна та резолютивна частини рішення.
Обставини справи.
Рішенням Виконавчого комітету міської ради № 406-Р від 27.12.1996 року Вознесенське міське споживче товариство, яке було зареєстроване за адресою: м. Вознесенськ, вул. Чубчика 3, код ЄДРПОУ 05743527, було ліквідоване згідно постанови правління Вознесенського РСС «Про реорганізацію в системі потребкооперації Вознесенського райпотребсоюза в районне споживче товариство»№ 102 від 25.07.1996 року (а.с.32). Це підтверджується довідкою Управління статистики у Вознесенському районі № 07-07/1 від 18.07.2011 року (а.с.30).
Постановою Правління Миколаївської облспоживспілки №158, від 18.07.1996 року «Про реорганізацію в системі потребкооперації Вознесенського райпотребсоюза в районне споживче товариство», та Постановою правління Вознесенського РСС №102 від 25.07.1996 року «Про реорганізацію в системі потребкооперації Вознесенського райпотребсоюза в районне споживче товариство»основні засоби Вознесенського міського потреб товариства передано на баланс Вознесенського районного споживчого товариства.(а.с.31-32).
19.03.2011 року правління Вознесенського РСТ постановою № 07/1 прийняло рішення про проведення інвентаризації основних засобів та інших необоротних активів (а.с.33).
В результаті інвентаризації було виявлено, що до технічної документації на автомобіль ГАЗ 33-07, держ. номер 45-08 НИП не було внесено даних про Вознесенське РСТ, як нового власника транспортного засобу. Це підтверджується довідкою Вознесенського районного споживчого товариства №43 від 19.07.2011 року (а.с.38).
Як вбачається із бухгалтерської довідки від 19.07.2011 року № 44 автомобіль ГАЗ 33-07, держ. номер 45-08 НИП , 1992 року виготовлення перебуває на балансі Вознесенського РСТ з 1996 року та його залишкова вартість становить 277, 48 грн. (а.с.39).
Крім того, факт перебування автомобілю на балансі підтверджується звітом про роботу автотранспорту та розшифровкою до нього та копією з книги аналітичного обліку за рахунком 10 «основні засоби»по автомобілям Вознесенського РСТ (а.с.41-49).
26.07.2011 року Вознесенське РСТ звернулося з листом до Вознесенського ВРЕР УДАІ УМВС України у Миколаївській області з проханням внести зміни у технічний паспорт автомобіля ГАЗ 33-07, держ. номер 45-08 НИП.
Вознесенське ВРЕР УДАІ УМВС України у Миколаївській області листом № 678 від 27.07.2011 року повідомило позивача, що автомобіль ГАЗ 33-07, держ. номер 45-08 НИП значиться з 21.10.1992 року за Вознесенським ГОРПС. Для перереєстрації автомобіля необхідна заява власника автомобіля, а саме Вознесенського міського споживчого товариства (а.с.34).
13.10.2011 року Вознесенське районне споживче товариство звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати права власності на автомобіль ГАЗ 33-07, держ. номер 45-08.
В обґрунтування позову Вознесенське районне споживче товариство посилається на ст.ст. 344,392 Цивільного кодексу України.
Відповідач, як вже вище вказано, свого представника в судове засідання не направив, письмовій відзив на позовну заяву не надав, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта під-приємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з вста-новленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Так, вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Ухвалою від 14.10.2011 року господарський суд зобов'язав позивача надати докази стосовно того, що його право на предмет спору оспорюється або не визнається відповідачем, та докази передачі майна у власність або набуття майна позивачем на підставах, не заборонених законом.
Проте, позивач вимогу ухвали суду не виконав, витребувані докази не надав.
Вказані докази мають передувати зверненню до суду з позовом.
Отже, позивачем в супереч вимог ст. 33 ГПК України не доведено, що його право власності на предмет спору (автомобіль ГАЗ 33-07, держ. номер 45-08) оспорюється або не визнається Вознесенською міською радою.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
За таких обставин, позовна вимога про визнання права власності на автомобіль задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 44,49,75,82,84,85 ГПК України, господарський суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 10.11.2011 року.
Суддя А.К.Семенов