79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.11.11 Справа№ 5015/4568/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б.
при секретарі Король М.Р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Городок Львівської області
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів
про: стягнення 18 609,42 грн.
Представники :
від позивача: ОСОБА_3 -представник (довіреність б/н від 17.08.2011 р)
від відповідача: ОСОБА_4 -представник ( довіреність від 04.10.2011 року)
Права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, суд роз»яснив представникам сторін . Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
Суть спору:
На розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа №5015/4568/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Городок Львівської області, до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів, про стягнення 18609,42 грн. заборгованості, в тому числі : 3228,00 грн. основного боргу, 15 139,32 грн пені, 3 % річних в сумі 242,10 грн. Позивач просить стягнути на його користь з відповідача судові витрати: сплачене держмито в сумі 186,09 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 10.08.2011 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання по розгляду справи на 23.09.2011 року. Вимоги до сторін по підготовці справи висвітлені в ухвалі. 23.09.2011 року судове засідання не відбулось , у зв»язку із хворобою судді Кітаєвої С.Б. З підстав, зазначених в ухвалах суду від 04.10.2011 р та від 20.10.11 року розгляд справи відкладався.
20.10.2011 року за вхідним номером 25041/11 в канцелярії суду зареєстровано поданий відповідачем відзив від 20.10.2011 року на позовну заяву по справі №5015/4568/11 про стягнення заборгованості. В додаток до відзиву подано : заяву про застосування скороченого строку позовної давності, встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України; копію платіжного доручення №30 від 22.09.2011 року; копію довіреності від 04.10.2011 року.
У відзиві відповідач стверджує, що позов підлягає до задоволення лише в частині стягнення 3 % річних в сумі 226,80 грн. Кошти в сумі 206,00 грн. безпідставно включені в суму основного боргу, оскільки в обгрунтуванні заявлених вимог позивач вбачає порушення його прав відповідачем у несплаті вартості виконаних робіт по ремонту лише одного автомобіля (марки MAN , д.н.з НОМЕР_4 з причепом НОМЕР_5), а тому не можуть покладатись в основу розрахунку та підтвердження заборгованості вартість робіт за ремонт іншого автомобіля - марки MAN , д.н.з НОМЕР_6. Оскільки ФОП ОСОБА_2 сплатив за ремонт автомобіля кошти в сумі 5 453,00 грн, що не заперечується позивачем, то сума основного боргу до 22.09.2011 року становила 3 022 грн. Повідомляє, що згідно платіжного доручення №30 від 22.09.2011 року ФОП ОСОБА_2 перерахував позивачу 3 228,00 грн. Відповідач не погоджується із розрахунком пені; стверджує про пропуск позивачем строку позовної давності ; подав заяву про застосування по даній справі скороченого строку позовної давності, встановлений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України і просить відмовити позивачу у позові в частині стягнення пені в повному обсязі.
02.11.2011 року в канцелярії суду зареєстровано подану позивачем Заяву від 02.11.2011 р (вх.№25373/11) у якій позивач стверджує , що станом на 02.11.2011 року відповідачем не сплачено основної суми боргу в розмірі 3228,00 грн.
Поряд з цим , вказаною заявою акцептується увага суду на тому, що в позовній заяві позивачем помилково не було обумовлено те, що послуги окрім вказаного у позові автомобіля марки МАN , д.н.з НОМЕР_6, надавалися також позивачем відповідачу по автомобілю марки MAN , д.н.з НОМЕР_4 та причепу д.н.з ВС 71 20 ХХ, що засвідчено долученим до вказаного позову актом від 26.12.2008 року, та переліком виконаної роботи від 26.12.2008 року. Стверджує, що це не змінює ні предмету ні підстави позову, і більше того не збільшує позовні вимоги позивача, оскільки такі вимоги були викладені в позові з долученням до такого позову документів, які засвідчують вище викладене. Позивач стверджує, що вартість наданих послуг (виконаних робіт) становила 8681,00 грн (8475,00 грн +206,00 грн), що засвідчується підписаними відповідачем актами здачі-приймання робіт ( надання послуг) №00002512/08 від 25.12.2008 р та №00002612/08 від 26.12.2008 р.
В зазначеній заяві позивач стверджує, що в межах строків обумовлених в п.3.3 Договору відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 5453,00 грн та що залишок основної суми боргу станом на 02.11.2011 року становить 3 228,00 грн.
В судове засідання 02.11.11 року явку повноважних представників забезпечили позивач і відповідач.
Заява від 02.11.2011 року( яка поступила до суду 02.11.11 р і зареєстрована за вх.№25373/11) надана для ознайомлення представнику відповідача, що останній засвідчив письмово на звороті зазначеної заяви.
Представник позивача просить прийняти Заяву від 02.11.2011 року та врахувати при розгляді позовних вимог. Заявлені у позовній заяві вимоги, з підстав наведених у позовній заяві від 29.07.2011 р та із врахуванням наведеного у заяві від 02.11.2011 року, підтримує та просить задоволити.
Відповідач не заперечує проти прийняття заяви від 02.11.2011 року та розгляду заявлених у позовній заяві вимог із врахуванням обставин, наведених у заяві від 02.11.2011 року. Однак, заперечує проти вимоги про стягнення основного боргу , просить застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення пені та відмовити позивачу в позові в частині стягнення пені ; визнає вимогу про стягнення 3-х процентів річних в сумі 242,10 грн.
Враховуючи те, що у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд вбачає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
Судом встановлено.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Дослідивши зміст поданої позивачем заяви від 02.11.2011 року та співвідношення такого змісту із раніше заявленими вимогами у позовній заяві від 29.07.2011 року, оцінивши додані до позовної заяви документи , дослідивши розрахунок та підстави виникнення основного боргу (3228,00 грн), врахувавши думку представника відповідача, суд розцінює Заяву позивача від 02.11.2011 року як таку, що уточнює обставини, на яких грунтуються заявлені позивачем у позовній заяві вимоги, однак не змінює ні предмету, ні підствав заявлених вимог.
Відтак, із врахуванням поданої заяви від 02.11.2011 року, в даній справі розглядаються вимоги про стягнення основного боргу, пені та 3% річних, заявлені в позовній заяві.
Як підтверджують матеріали справи, 23 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №23122008-02 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів.
За умовами договору ( п.1.1) замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов»язання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту ( далі послуги) транспортних засобів ( далі ТЗ) з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів ( далі СТО) за місцем розташування виконавця :АДРЕСА_2
Відповідно до п.1.4 договору, загальна сума договору складає суму вартості усіх робіт здійснених протягом дії цього договору.
На вимогу замовника або за бажанням виконавця конкретний перелік та вартість послуг, запчастин та матеріалів, що замовнику, визначається при прийманні автомобіля на СТО та оформляється нарядом-замовленням. Наряд-замовлення узгоджується з замовником та скріплюється печатками сторін. Допускається погодження наряду-замовлення шляхом скерування їх факсимільним зв»язком.
Відповідно до п.1.8 договору, наряд-замовлення є підставою для складання рахунків для оплати. В іншому випадку ( п.1.9 договору) підставою для складання рахунків для оплати є акт виконаних робіт.
Відповідно до п.3.1 вартість робіт та запчастин визначається на підставі тарифів та розцінок, встановлених за домовленістю сторін.
Замовник зобов»язаний здійснити оплату послуг на протязі 5 (п»ятьох) календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг), що є невід»ємною частиною договору ( п.3.3).
Відповідно до п.5.2 договору, за порушення строків оплати, передбачених п.3.3 цього договору, замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожний календарний день прострочення.
25.12.2008 року між сторонами було погоджено вартість та перелік робіт, які були надані по ремонту автомобілів НОМЕР_1, MAN , д.н.з НОМЕР_4 та причепу д.н.з НОМЕР_5
25.12.2008 року сторони склали акт №00002512/08 здачі-прийманні робіт (надання послуг), а 26.12.2008 року - Акт №00002612/08 здачі-приймання робіт (надання послуг) , якими підтверджено вартість виконаних робіт по ремонту вказаних транспортних засобів (8475,00 грн+206,00 грн) в сумі 8681,00 грн.
Як стверджує позивач ( не заперечує відповідач) , в межах строків , обумовлених в п.3.3 договору, відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 5453,00 грн.
Станом на момент подання позовної заяви до суду залишок заборгованості становив 3 228,00 грн. Вимогу про стягнення основного боргу в сумі 3 228,00 грн. представник позивача підтримує станом на час розгляду спору по суті, що вбачається також і зі змісту поданої Заяви від 02.11.2011 р (вх.№25373/11).
Керуючись п.5.2 договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,5% за кожний календарний день прострочення, за період : з 03 січня 2009 року по день подання позову до суду -29.07.2011 року. ( 29.07.11 р дата виготовлення позовної заяви : позовна заява від 29.07.11 р поступила до суду 08.08.11 р, що засвідчено записом та печаткою канцелярії суду на титульній сторінці позовної заяви. Як вбачається з відбитку поштового штемпеля на конверті, в якому надійшли позовні матеріали до суду - кореспонденція відіслана позивачем до суду 05.08.11 р)
Окрім зазначених вимог позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 242,10 грн за період з 03.01.2009 р по 29.07.2011 року.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення . При цьому суд виходив із наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Згідно ст.175 ГК України майнові зобов»язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою договір №23122008-02 від 23 грудня 2008 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів містить ознаки договору підряду.
Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона ( підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що на виконання умов договору від 23 грудня 2008 року №23122008-02 позивач виконав роботи по ремонту двох вищевказаних автомобілів загальною вартістю робіт на суму 8681,00 грн.; що на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач частково, в сумі 5453,00 грн, провів розрахунок з позивачем за виконані роботи і залишок боргу склав 3228,00 грн.
Однак доводи позивача , що станом на час розгляду спору по суті основний борг відповідача перед позивачем в сумі 3228,00 грн. має місце, не підтверджується матеріалами справи і спростовується поданим відповідачем платіжним дорученням №30 від 22 вересня 2011 року, по якому перераховано позивачу 3228,00 грн. Доказів зворотнього позивач суду не подав.
Відповідно до ч.2 ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копія платіжного доручення №30 від 22 вересня 2011 року відповідає вимогам до письмового доказу, згідно ст.36 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції органи державної ( в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК України визнає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов»язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній заявленій вимозі. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).
Відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 3 228,00 грн, вказавши у платіжному дорученні №30 від 22.09.2011 р цільове призначення цих коштів ( за виконані роботи згідно вказаних вище актів здачі-приймання робіт ), позивач не уточнив позовні вимоги у зв»язку із зазначеними обставинами; із заявами ( зокрема, про зменшення позовних вимог) до суду не звертався. Окрім того , в день судового засідання 02.11.11 р подав заяву від 02.11.11 р , в якій підтверджує наявність основного боргу в сумі 3 228,00 грн., просить вимогу про стягнення основного боргу задоволити. Однак, наявність боргу спростовується наявним у справі платіжним документом.
Відтак, вимога позивача про стягнення 3 228,00 грн. основного боргу є необґрунтованою. Вимога позивача про стягнення 3 228,00 грн. основного боргу задоволенню не підлягає.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
За умовами договору , зокрема п.3.3, замовник ( відповідач) повинен був розрахуватись за виконані роботи по ремонту автомобілів на протязі 5 (п»ятьох) календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт ( надання, послуг), що є невід»ємною частиною вказаного договору. Як зазначено вище в рішенні, акти здачі-приймання підписані 25.12.2008 р і 26.12.2008 р. Платіжним дорученням №30 від 22 вересня 2011 року підтверджується погашення основного боргу з порушенням строків, встановлених в п.3.3 договору.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу 3% річних за прострочення виконання грошового зобов»язання в сумі 242,10 грн ( період : з 03.01.2009 року по 29.07.2011 року).
Відповідач з розрахунком 3% річних в судовому засіданні погодився, заперечень не висловив, визнав повністю позов в цій частині заявлених вимог.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 242,10 грн. підлягає до задоволення.
Згідно вимог п.5.2 договору , за порушення строків оплати , передбачених п.3.3 договору, замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожний календарний день прострочення.
Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 03.01.2009 року по 29.07.2011 року в сумі 15 139,32 грн. Просить вимогу про стягнення пені задоволити.
Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності, встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та просить відмовити позивачу у позові в частині стягнення пені в повному обсязі.
Розглянувши зазначену заяву суд дійшов висновку про її задоволення.
При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, відповідно до ч.1 ст.223 ГК України, застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.
Позовна давність , відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України -це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена у три роки.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.
Перебіг позовної давності починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.
За умовами договору оплата послуг повинна була бути проведена на протязі 5-ти календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг). Акти підписані 25.12.2008 р та 26.12.2008 року. Відповідно, розрахунок за надані послуги з ремонту автомобілів відповідач повинен був провести включно : по 29.12.2008 р ( акт , підписаний 25.12.08 р ) і по 30.12.08 р ( акт підписаний 26.12.08 р). Відповідно, з 30.12.08 р за послуги надані по ремонту автомобіля, згідно акту від 25.12.08 р, і з 31.12.08 р за послуги надані по ремонту автомобіля згідно акту від 26.12.08 року, має місце порушення відповідачем строків оплати наданих послуг по ремонту автомобілів.
Про дату , коли зобов»язання ( оплата за виконані роботи , надані послуги) повинно було бути виконано позивач повинен був знати, а відтак, повинен був знати про кінцеву дату нарахування пені на суму невиконаного зобов»язання.
Початком періоду , за який нараховано пеню, позивач вказав дату 03.01.2009 року. Виходячи з обґрунтування позивачем позову в частині нарахування та стягнення пені, тобто з дати 03.01.2009 року нарахування пені підлягало припиненню 03.07.2009 року.
Враховуючи встановлену п.1 ч.2 ст.258 ЦК України спеціальну позовну давність строк позовної давності на стягнення пені сплив 03.07.2010 року
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна заява позивача датована 29.07.2011 року, поступила до суду 08.08.11, тобто з вимогою про стягнення пені позивач звернувся до господарського суду більш як через 12 місяців після дати спливу позовної давності на стягнення такої.
Заява відповідача від 20.10.2011 року про застосування позовної давності підлягає задоволенню, відповідно у задоволенні позову в частині стягнення 15 139,32 грн. пені суд відмовляє позивачу повністю.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином , заявлені позивачем у позовній заяві вимоги підлягають до задоволення частково, лише в частині вимоги про стягнення 242,10 грн. -3% річних.
В задоволенні вимог про стягнення 3228,00 грн. основного боргу та 15139,32 грн. пені суд відмовляє позивачу повністю.
Виходячи із суми 242,10 грн, вимога про стягнення якої задоволена судом, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача 2,42 грн. державного мита.
Щодо витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то враховуючи сталий ( не залежний від ціни позову ) розмір цих витрат -236,00 грн, ці судові витрати суд повністю покладає на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216, 231 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст.1,2,32,33,34,36,43,44,49,75, 82,84,85 ГПК України , суд,-
1. Задоволити заяву відповідача від 20.10.2011 року «про застосування позовної давності»і застосувати по даній справі скорочений строк позовної давності, встановлений п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України.
2. Позовні вимоги задоволити частково.
3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79000, АДРЕСА_1; код НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3. Код НОМЕР_3) 242,10 грн. - 3 % річних, 2,42 грн. держмита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
5. Відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення 3228,00 грн. основного боргу та 15139,32 грн. пені повністю.
В засіданні 02.11.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 05.11.11 р і 06.11.11 р, складено 09.11.11 р.
Суддя Кітаєва С.Б.