79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.11.11 Справа№ 5015/5239/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави, яку представляє: Міністерство інфраструктури України, від імені якого діє Державне територіально-галузеве об'єднання „Львівська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу „Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6”, м. Львів
до відповідача: Львівського комунального підприємства №500, м. Львів
про: стягнення 25 823, 79 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
прокуратури: Лятошинська Л.І. -начальник Львівської транспортної прокуратури, посвідчення № 28;
позивача: ОСОБА_1 -представник на підставі довіреності НЮ-506 від 29.07.2010 року, ОСОБА_2 -представник на підставі довіреності
відповідача: Гончар Т.І. -директор, Яворська І.В. -гол. бухгалтер;
Ухвалою господарського суду від 13.09.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 30.08.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 25823 грн. 79 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 19.10.2011 року. Ухвалою господарського суду від 19.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 02.11.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі.
Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
В судовому засіданні 02.11.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав в частині стягнення інфляційних втрат та пені.
Відповідач подав докази оплати суми основного боргу в розмірі 21432 грн. 02 коп., платіжними дорученнями № 937 від 17.10.2011 року на суму 16432 грн. 02 коп., та № 850 від 06.08.2009 року на суму 5000 грн. 00 коп. При цьому, він вважає, що позивачем невірно нараховано втрати від інфляції та пеню, оскільки сума 5000 грн. 00 коп. сплачена ним, ще у 2009 році, а позивач звертаючись до суду із позовом 09.09.2011 року включив дану суму в суму основної заборгованості на яку нарахував інфляційні та пеню.
В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, платіжних доручень), копії яких подано позивачем до справи.
Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.
02.11.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 04.11.2011 року.
Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Львівський міжрайонний транспортний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, яку представляє: Міністерство інфраструктури України, від імені якого діє Державне територіально-галузеве об'єднання „Львівська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу „Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6” (надалі по тексту рішення - позивач) до Львівського комунального підприємства №500 (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 25823 грн. 79 коп., пені в розмірі 1780 грн. 34 коп. та інфляційних втрат в розмірі 2611 грн. 43 коп. Згідно поданого позивачем уточнення із врахуванням терміну оплати основного боргу сума інфляційних втрат складає 1501 грн. 07 коп., розмір пені -1389 грн. 31 коп. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача. Відповідач факт наявності заборгованості не заперечував, подав докази сплати основного боргу та пояснював зволікання в оплаті важким фінансовим становищем комунального підприємства, а тому заявив усне клопотання про зменшення розміру нарахованої пені.
В процесі розгляду справи суд встановив наступне: У відповідності до ст. 2 Закону України «Про залізничний транспорт»залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.
Стаття 5 вищезазначеного закону зазначає, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.
Управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, які належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничного транспорту - державною адміністрацією залізничного транспорту України, яка входить до складу Мінінфраструктури України.
Невиконання грошових зобов'язань контрагентами залізниці (зокрема Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6 ДТГО «Львівська залізниця»), призводить до дефіциту фінансування, що позбавляє можливості її належним чином виконувати покладені на неї функції і загрожує загальнодержавним інтересам в частині невиконання державою (Мінінфраструктури України) завдань в галузі транспорту. Для забезпечення діяльності Львівської залізниці було створено Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6 (БУ-6) - структурний підрозділ ДТГО «Львівська залізниця», яке покликано забезпечити проведення капітального та поточного ремонтів основних засобів залізниці і тепловою енергією.
Згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного суду України у справі за поданням Вищого арбітражного суду України і Генеральної прокуратури України від 08.04.1999 р. № 3-рн99, державу у спірних відносинах може представляти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, що наділений повноваженими органу виконавчої влади.
Таким чином, Львівський міжрайонний транспортний прокурор, звертаючись до суду в інтересах ДТГО «Львівська залізниця»в особі ВП «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6», яке належить та входить до структури Державної адміністрації залізничного транспорту Мінінфраструктури України, представляє державу, самостійно визначивши порушення державних інтересів.
Проведеною Львівською міжрайонною транспортною прокуратурою перевіркою встановлено, що між ДТГО «Львівська залізниця»(Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6) -(Енергопостачальна організація згідно договору) та Львівським комунальним підприємством №500 (ЖЕК-500) (Споживач згідно договору) укладено договір на постачання теплової енергії № 12 від 01.10.2009 року, відповідно до розділу 1 Договору “Предмет договору” Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а останній зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.
Згідно з розділом 3 Договору “Тарифи на теплову енергію, її загальна вартість, порядок розрахунків” розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Покупець (Споживач) до 15 числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.
В ході перевірки встановлено, що відповідачем несвоєчасно і не в повному обсязі проводилася оплата одержаної від позивача теплової енергії. Це призвело до утворення станом на 1 липня 2011 року заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 16432 грн. 02 коп. Наявна заборгованість Споживача за одержані послуги по опаленню будинків, що знаходяться на його балансі, підтверджується довідкою Житлово-комунальної дільниці БУ-6 (ЖКД) Про заборгованість відповідача та Актом звірки взаєморозрахунків.
Із розділу 7 Договору “Відповідальність Сторін” випливає, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки та неустойку (пеню). Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань.
За несвоєчасне проведення розрахунків Договором (п.7.3.3) передбачена відповідальність Споживача у вигляді сплати пені в розмірі подвійної ставки НБУ. Розмір нарахованої позивачем пені складає 1389 грн. 31 коп.
Крім того, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що складає 1501 грн. 07 коп.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:
Відповідно до п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Предметом договору енергопостачання, відповідно до п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах. Серед них -електрична енергія, пара, гаряча і перегріта вода.
Зобов'язання відповідача щодо своєчасного та повного внесення плати за спожиту теплову енергію відповідно до встановлених тарифів є істотними умовами укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця»в особі начальника Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6 -Петика Ігора Івановича та Львівським комунальним підприємством №500 договору на постачання теплової енергії № 12 від 01.10.2009 року договору.
Права та обов'язки відповідача, порядок розрахунків за договором передбачено у Розділах „Права та обов'язки споживача”, „Облік теплової енергії”, ”Порядок розрахунків”, „Відповідальність сторін” договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України вважається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Обов'язок відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, передбачений статтями 623 та 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем у розмірі 16432 грн. 02 коп., та факт оплати цього боргу, відповідно до платіжного доручення № 937 від 11.10.2011 року станом на момент розгляду справи, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право та задоволити позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат та пені.
За нормами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції відповідачем не заперечувався та не спростовувався, математично розрахований правильно. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1501 грн. 07 коп. втрат від інфляції.
Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 217 Господарського кодексу України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно Із розділу 7 Договору “Відповідальність Сторін” випливає, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки та неустойку (пеню). Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань.
За несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію (п.7.3.3) передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі двох облікових ставок НБУ на день сплати за кожний день прострочення. Розмір нарахованої позивачем пені складає 1389 грн. 31 коп.
Відповідно до ч. 4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Виходячи із положень ч. 4 ст.231 Господарського кодексу України законом може бути обмежено розмір штрафних санкцій.
Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року за №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1).
Разом із тим ст. 3 зазначеного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Беручи до уваги той факт, що розмір пені передбачений договором, у розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, пеню позивачем нараховуємо виходячи із подвійної облікової ставки НБУ.
В розумінні статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із переліку, якими можуть бути захищенні права та інтереси даний суб'єктів є відшкодування збитків.
Стаття 224 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України:
- у разі якщо належні до сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
- якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Це положення доповнюється також і змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зважаючи на те, що відповідач не є комерційною організацією, та факт сплати відповідачем боргу, суд вважає доцільним зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%, внаслідок чого стягненню підлягає 1501 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 694 грн. 66 коп. пені.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно до розмірі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 275 Господарського кодексу України, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 58, п.1.1 ст. 80, ст. ст. 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Львівського комунального підприємства №500, м. Львів, вул. Дніпровська, 1 (код ЄДРПОУ 20822371) на користь Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6, м. Львів, вул. Таллінська, 3 (код ЄДРПОУ 01060116) 1501 грн. 07 коп. втрат від інфляції та 694 грн. 66 коп. пені.
Стягнути з Стягнути з Львівського комунального підприємства №500, м. Львів, вул. Дніпровська, 1 (код ЄДРПОУ 20822371) в доход державного бюджету 193 грн. 22 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 16432 грн. 02 коп. провадження у справі припинити.
В частині стягнення 5000 грн. 00 коп. основного боргу та 694 грн. 66 коп. пені відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.
Суддя Матвіїв Р.І.