Кіровоградської області
"11" листопада 2011 р.Справа № 5013/1651/11
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №5013/1651/11
за позовом: публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", м. Кіровоград
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Елгран", Кіровоградський район, с. Соколівське
про зобов"язання укласти договір
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №3013/07 від 07.04.11 р.;
від позивача - ОСОБА_2, довіреність №8992/07 від 10.10.11 р.;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність №220/01 від 03.11.11 р.;
від відповідача - ОСОБА_4, довіреність №185/01 від 27.09.11 р.
Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго"(далі по тексту - ПАТ) звернулось до господарського суду з позовною заявою про зобов"язання товариство з обмеженою відповідальністю "Елгран"(далі по тексту - ТОВ) укласти з позивачем договір про спільне використання технологічних мереж на основі типового, з покладенням на відповідача судових витрат.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на пункт 1.11 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), що регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами, затверджені постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28 та договір оренди №2/11 від 01.07.2011 р., укладений між ТОВ "Елгран" та ПАТ "Кіровоградграніт" та стверджує, що з дня підписання договору оренди орендареві передаються повноваження щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення об"єкта оренди. Тобто, врегулювання договірних відносин, щодо електрозабезпечення об"єкта оренди, зокрема укладення договору про спільне використання технологічних мереж з ПАТ "Кіровоградобленерго", стверджує відповідач, відноситься до компетенції ПАТ "Кіровоградграніт".
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу, передачі електричної енергії між виробниками, постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Правилами користування електричною енергією (надалі - Правила), затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (надалі - НКРЕ) від 31.07.1996 р. №28, затвердженою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442, (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 р. №910, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 р. за № 1399/11679) з подальшими змінами.
Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 2 постанови НКРЕ "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією" від 17.10.2005 р. №910 зобов'язано електропередавальні організації врегулювати відносини згідно з вимогами абзацу другого підпункту 1.10. Правил із власниками технологічних електричних мереж, які передають електричну енергію іншим суб'єктам господарювання.
Згідно з абзацами 2 та 3 пункту 1.10. Правил електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.
Абзацами 3 та 4 пункту 1.7. Правил передбачено у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2). Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.
Договір про спільне використання технологічних електричних мереж - це домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами (пункт 1.2. Правил).
Згідно з пункту 1.13. Правил укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Листом №7204/43 від 15.08.2011 р. ПАТ "Кіровоградобленерго" направило на адресу відповідача два примірники Договору про спільне використання технологічних електричних мереж на 9-ти аркушах кожен, який був доставлено ТОВ "Елгран" 16.08.2011 р.
ТОВ "Елгран" листом від 06.09.2011 року №171/01 у відповідь на лист від 15.08.2011 р. відмовився від укладання договору про спільне використання технологічних мереж з ПАТ "Кіровоградобленерго", посилаючись на укладення договору оренди від 01.07.2011 р. та договору на спільне використання технологічних електричних мереж №1/07 від 01.07.2011 р.
01.07.2011 р. між ТОВ "Елгран" та ПАТ "Кіровоградграніт" укладено договір оренди, за умовами якого відповідач передав в строкове платне користування ПАТ "Кіровоградграніт" частину підстанції - ПС "Карьер" 35/6 кв, потужністю 5000КВА.
В підтвердження перебування у власності відповідача підстанції - ПС "Карьер" 36/5 кв до суду надано акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об"єкта до експлуатації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 20.10.2004 р. №672-р.
Господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в силу наступного.
Згідно частин 1, 3 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є обов"язковим в силу вимог пункту 1.7. Правил.
Відповідно до частини 3 статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з дотриманням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше, як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу, та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Істотні умови договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) та обов"язкові додатки до цього договору передбачені в пунктах 5.17, 5.18 Правил. Крім того, зміст договору про спільне використання технологічних електричних мереж має відповідати Типовому договору про спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком №2 до Правил.
Зокрема, пунктом 10.5 Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж передбачено, що невід'ємними частинами договору є додатки до цього договору, зокрема, "Кошторис витрат".
Таким чином, проект договору , що направлявся на адресу відповідача мав відповідати положенням пунктів 5.17, 5.18 Правил та Типовому договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Але із змісту листа позивача № 7204/43 від 15.08.2011 року вбачається, що останнім "Кошторис витрат", як додаток №7 до спірного договору, на адресу відповідача не направлявся, оскільки згідно додатку до листа відповідачу направлялося два примірники договору від 15.08.2011 р. на 9-ти аркушах кожний, що включає договір на 4 - х аркушах та додатки №№1-6 на 5-ти аркушах, факт не направлення відповідачу додатку №7 до договору позивач в судовому засіданні не заперечив.
До господарського суду позивачем подано прооект договору про спільне використання технологічних електричних мереж №202 СВ/11 від 15.08.2011 р. з додатками №№1-6, додаток №7 "Кошторис витрат" відсутній, хочя згідно пункту 10.5 договору додатки №№1-7 є невід"ємними частинами цього договору.
Відповідно до абзаців 1, 2, 6, 7 пункту 6.32. Правил фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду. У разі використання електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, мереж споживача (основного споживача) останній погоджує кошторис обґрунтованих витрат у відповідному територіальному представництві НКРЕ. Узгоджений з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
За поясненням відповідача ним не погоджувався з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат, передбачений пункту 6.32. Правил.
Тому, господарський суд прийшов до висновку, що умови договору про спільне використання технологічних електричних мереж №202 СВ/11 від 15.08.2011 р., направленого позивачем для підписання відповідачу не відповідають Типовому договору про спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком №2 до Правил.
За викладених обставин у господарського суду відсутні підстави для зобов"язання відповідача укладати договір, який не відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, господарський суд прийшов до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.
Так, відповідно до норм статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом вказаної статті, звертаючись до суду з позовом, особа має обґрунтувати порушення свого права або інтересу стосовно предмету спору.
Вирішуючи спір, господарський суд встановлює відповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного права чи охоронюваного законом інтересу нормам чинного законодавства.
В разі, якщо суд дійде висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту він повинен відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути зміна правовідношення.
В силу вимог частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Відповідно до положень статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Згідно частини 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Але позивач при зверненні до господарського суду не зазначив в позовній заяві умови, на яких має бути укладено спірний договір.
Крім того, вимога позивача про зобов'язання ТОВ "Елгран" укласти з ПАТ "Кіровоградобленерго" договір про спільне використання технологічних електричних мереж на основі типового, позбавлено правового смислу та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки у випадку задоволення позову примусове виконання рішення є неможливим. Тобто, ухвалене за такою вимогою рішення не змінить існуючі господарські правовідносини сторін.
Дана правова позиція знайшла своє підтвердження в постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2010 р. №17/70 пд.
За викладених обставин в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Судові витрати у справі на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя С.Б. Колодій
Повне рішення складено 16.11.11 р.
< Текст >