ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/25717.10.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто ЗІП»
До Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 1
Простягнення 19 102, 48 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № б/н від 18.07.2011 року;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто ЗІП»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 1 про стягнення 13 531,51 грн. -основної заборгованості, 4 485,38 грн. -інфляційних втрат та 1 085,59 грн. -3% річних.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом даної справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору постачання № 6 від 10.01.2006 року, позивач передав відповідачу запасні частини та метеріали, однак останній, всупереч умовам даного договору за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 13 531, 51 грн.
Ухвалою від 01.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.09.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
В судове засідання 02.09.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 02.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 19.09.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2011 року надав усні пояснення по справі.
В судове засідання 19.09.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 19.09.2011 року на підставі ст. ст. 24, 77 Господарського процесуального кодексу України замінено первісного відповідача Автобусний парк № 1 Комунального підприємства «Київпастранс»на належного відповідача -Комунальне підприємство «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 1 (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 22, код ЄДРПОУ 03114247), розгляд справи відкладено на 17.10.2011 року.
В судовому засіданні 17.10.2011 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 17.10.2011 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.
В судовому засіданні 17.10.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
10 січня 2006 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто ЗІП»(далі -постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Київпастранс» в особі Автобусного парку № 1 (далі -покупець, відповідач) укладено договір постачання № 6 (далі-Договір).
В силу положень до п.п. 1.1, 1.2, 2.1 Договору, постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити запасні частини та матеріали (надалі - товар) відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна сума Договору складає 700 000, 00 грн.
Номенклатура, асортимент та кількість товару вказана у видаткових накладних, які є додатками до даного Договору.
Умови ціни та порядок розрахунків сторони обумовили п.п. 4.1, 4.2 Договору, відповідно до яких ціна товару та загальна вартість поставки встановлюється у рахунках та видаткових накладних, що додаються до даного Договору.
Розрахунки за товар, що постачається проводиться в національній валюті України шляхом перерахунку грошей на розрахунковий рахунок постачальника включно ПДВ на умовах 100 % попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар (запасні частини та матеріали) на загальну суму 57 859, 05 грн., що підтверджується видатковими накладними скріплених печаткам та підписами обох сторін (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи). Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворився борг на суму 13 531, 51 грн., що засвідчується актом звірки взаєморозрахунків.
Таким чином, станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 13 531, 51 грн.
Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 4485, 38 грн. та 3 % річних в розмірі 1085, 59 грн.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 4249, 15 грн. та 3 % річних в сумі 1084, 51 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Також, позивач просить стягнути з відповідача окрім витрат на сплату держаного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4000, 00 грн.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.
Згідно з ст. 12 Закону України "Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
В обґрунтування стягнення адвокатських витрат у розмірі 4000, 00 грн. позивач надав квитанцію до прибуткового касового ордера № 41 від 20.07.2011 року на суму 4000, 00 грн., Договір про надання правової допомоги № 1807/1 від 18.07.2011 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3767 від 25.06.2009 року.
Враховуючи обставини справи та суму позову, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними сумі позову, тобто явно завищеними, а тому з урахуванням всіх обставин справи на думку господарського суду підлягають до стягнення в сумі 1000, 00 грн. (Роз'яснення Вищого Арбітражного суду від 04.03.98 р. N 02-5/78).
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 ГПК України господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) в особі Автобусного парку № 1 (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 22, код ЄДРПОУ 03114247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто ЗІП»(03083, м. Київ, вул. Ревуцького, 29, кв. 64, код ЄДРПОУ 33495369) 13 531 (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 51 коп. основного боргу, 4249 (чотири тисячі двісті сорок дев'ять) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 1084 (одна тисяча вісімдесят чотири) грн. 51 коп. 3 % річних, 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. витрат на сплату послуг адвоката, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 65 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення:
25.10.2011 року.