ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/35519.10.11
За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
До відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»
Про стягнення 22999, 91 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1. (за дов.)
від відповідача ОСОБА_2. (за дов.)
До господарського суду міста Києва звернулося приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»22999,91 грн. шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2011 р. порушено провадження у справі № 17/355 та призначено її до розгляду на 19.10.2011 р.
У судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог на 249,19 грн., оскільки сума сплаченого страхового відшкодування становить 22750,72 грн.
Представник відповідача подав суду заперечення на позов, в яких посилається на відсутність в матеріалах позовної заяви доказів перерахування позивачем суми страхового відшкодуванню. Крім того зазначає, що неможливо зробити висновку щодо розміру страхового відшкодування, оскільки надані позивачем документи поганої якості.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
22.01.2010 р. між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»(страховиком) та ОСОБА_3 (страхувальником) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту 4935-а/10ДоФ (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству і пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Tribeca», державний номер НОМЕР_1
26.10.2010 р. у м. Донецьку на перехресті вул. Разенкова та вул. Владичанського сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП) за участю автомобіля «Деу», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія Щербини Костянтина Васильовича, та автомобіля Tribeca», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3.
У результаті ДТП автомобіль Tribeca», державний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою відділу ДАІ м. Донецька, а його власнику ОСОБА_3. було завдано матеріальної шкоди на суму 22999,91 грн., що підтверджується страховим актом № 2010/V/OMOD00795/VESKO 1109 від 18.11.2010 р.
Відповідно до постанови Пролетарського районного суду міста Донецька у справі № 3-27/11 громадянина Щербину К.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та встановлено, що ДТП відбулася внаслідок порушення водієм Щербиною К.В. ПДР України.
На виконання договору страхування та страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 22750,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5075 від 23.11.2010 р..
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4. застрахована у відповідача за полісом ВЕ/1077413, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Відповідно до п. 2.3 полісу франшиза становить 0%.
Позивачем на адресу відповідача була направлена заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вищевказаним полісом. Проте, претензія залишена без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 22750,72 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Твердження відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем розміру страхового відшкодування не беруться судом до уваги, оскільки у матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 5077 від 23.11.2010 р..
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеними вимогам.
Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 227,51 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Братська, 14, код 20474912) 22750 (двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 72 коп. шкоди, 227 (двісті двадцять сім) грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 27.10.2011 р.