ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/20431.10.11
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа
Страхування»
До Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова
компанія»
Про стягнення суми в порядку регресу у розмірі 3697,47грн.
Суддя Палій В.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. від 14.02.2011р.)
Від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про стягнення з відповідача 3697,47грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита -102,00грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -236,00грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/204, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 17.10.2011р.
17.10.2011р. судом одержано клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання 17.10.2011р. представника через участь у іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні 17.10.2011р. судом задоволено клопотання відповідача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У зв'язку із задоволенням клопотання відповідача та у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача, розгляд справи 17.10.2011р. відкладено.
У судовому засіданні 31.10.2011р. представник позивача надав суду довідку про включення до ЄДРПОУ відповідача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення потового відправлення.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, суд, -
22.03.2011р. о 13год. 25хв. на проспекті Броварський, на заїзді з шляхопроводу в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки МАЗ, номер НОМЕР_1, яким керувавОСОБА_2 (власник автомобіля ОСОБА_3) та автомобіля марки КІА СЕЕD, номерНОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 (власник автомобіля), що підтверджується довідкою УДАІ м. Києва.
ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва №3-2822/11 від 08.04.2011р.
У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль КІА СЕЕD, номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4
Відповідно до Висновку №5966 експертного дослідження від 23.03.2011р. вартість матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу КІА СЕЕD, номер НОМЕР_2, у результаті його пошкодження при ДТП, склала 4449,11грн.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046-0259569-096 від 21.09.2010р., з терміном дії з 22.09.2010р. по 21.09.2011р. Страхувальником виступає ОСОБА_4, вигодонабувачем -ПАТ «Альфа-Банк».
На підставі страхового акту №1007.206.11.02.01 від 21.04.2011р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046-0259569-096 від 21.09.2010р., сплатив безпосередньо на користь авторемонтної організації -ТОВ «Лайф-Авто» суму страхового відшкодування в розмірі 3697,47грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3881 від 27.04.2011р.
Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 3697,47грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.
Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.
На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ОСОБА_3, що підтверджується трудовим договором між працівником та фізичною особою від 11.02.2009р., а саме, працював водієм вантажного автомобіля.
Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_2, власником автомобіля якого єОСОБА_3, отже ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю КІА СЕЕD, номер НОМЕР_2 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.
Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 3697,47грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_3, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «УЕСК»(страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено Поліс №ВЕ/7926926 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ПАТ «УЕСК» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно Полісу № ВЕ/7926926 розмір франшизи - нульовий.
Тип договору -1, тобто, за вказаним Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність кожної з осіб, яка на законних підставах експлуатує забезпечений транспортний засіб.
Оскільки між ПАТ «УЕСК»та ОСОБА_3 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «СК «Альфа-Страхування»правомірно звернулась до ПАТ «УЕСК»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3697,47грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа-Україна»(м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; м. Київ, пр-т. Московський, 9, код ЄДРПОУ 30968986) 3697,47грн. -страхового відшкодування в порядку регресу, 102,00грн. -державного мита, 236,00грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.
Суддя В.В. Палій