ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/5925.10.11
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра», м. Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дальнобій - Транс»,м. Київ
про стягнення 24 649 грн. 91 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 -юрисконсульт
від відповідача не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Іскра»звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дальнобій - Транс» про стягнення з останнього основного боргу в сумі 22 178 грн., пені в сумі 1 021 грн. 85 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, трьох процентів річних в сумі 395 грн. 56 коп. та інфляційних в сумі 1 084 грн. 50 коп. за прострочення грошового зобов'язання згідно договору перевезення вантажу від 15.12.10р. за № 77.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:
До прийняття рішення по справі від позивача згідно вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рахунки відповідача відкритих в банківських установах, у межах ціни позову. Мотиви застосування таких заходів, позивач обґрунтовує ухиленням відповідача від виконання зобов'язань за договором перевезення щодо сплати наданих транспортних послуг.
Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, заборони йому вчиняти певні дії, у тому числі іншим особам, що стосуються предмета спору.
Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення та виконання рішення.
Позивачем не достатньо обґрунтовано доведено те, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті, може вплинути на діяльність його підприємства, у тому числі правовідносини між сторонами, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з неналежним ставленням відповідача до своїх обов'язків.
За такими обставинами, вимоги Публічного акціонерного товариства «Іскра»щодо забезпечення позову відносно накладення арешту на рахунок відповідача в установах банку є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню. Крім того, слід зазначити, що накладення арешту на рахунок суб'єкта господарювання чинним законодавством не передбачено. Тобто застосувати заходи забезпечення позову можливе лише на грошові кошти, які знаходяться на рахунках суб'єкта господарювання в установах банку.
Позов мотивовано тим, що 15.12.10р. між сторонами було укладено перевезення вантажу автомобільним транспортом, про що свідчить заявка відповідача про надання транспортних послуг за №77. Факт укладення договору перевезення підтверджено транспортною накладною, яка вказує на в узгоджену між сторонами вартість перевезення вантажу в сумі 22 178 грн., з урахуванням ПДВ, встановлює предмет перевезення щодо надання транспортних послуг.
Відповідно до умов договору, відповідач повинен виконати обов'язок щодо здійснення оплати за надані транспортні послуги протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів документів від перевізника.
На виконання умов договору позивач 21.01.11р. надіслав на адресу відповідача оригінали документів, зокрема:
§ рахунок фактуру за № ТІ 0000716 від 23.12.10р.;
§ Міжнародну товарно - транспортну накладну від 16.12.10р. за № 20101215.
Факт відправлення зазначених документів на адресу відповідача підтверджується поштовими повідомленнями долучених до позовної заяви та переліком повідомлень від 26.01.11р. за №37. Відповідач не виконав умови договору перевезення, у зв'язку з чим за ним станом на 11.02.11р. утворився основний борг в сумі 22 178 грн., який позивач і намагається стягнути.
Оскільки мале місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 1 021 грн. 85 коп. З посиланням на приписи статті 625 ЦК України намагається стягнути з відповідача три процента річних в сумі 395 грн. 56 коп. за період прострочення з 11.02.11р. по 15.09.11р. та інфляційних в сумі 1 084 грн. 50 коп. за період з лютого 2011 року по червень 2011 року.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір перевезення вантажу. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно даного типу договору, визначили його предмет, найменування вантажу, його вагу, уклали його у письмовій формі, встановили умови перевезення, відстань, пункт призначення, строк доставки вантажу, умови оплати послуг, склали транспортну накладну, заявку, встановили вартість перевезення, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 629, 546, 638, 909 ЦК України договір вважається укладеним.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статей 306, 307 ГК України
Так, стаття 909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другої стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частина друга вказаної статті передбачає обов'язковість письмові форми договору перевезення. Договір підтверджується складенням транспортної накладної, передбаченого транспортними статутами та кодексами, що і було дотримано сторонами на час виникнення між ними правовідносин.
В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором перевезення у частині несплати останнім наданих послуг. Відповідач доказів перерахування суми заборгованості за надані послуги перевезення суду не надав. Тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 22 178 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Додатково позивач наполягає на стягненні з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 1 021 грн. 85 коп.
Суд вважає доводи позивача в цій частини позову є необґрунтованими, виходячи із наступного, зокрема:
· згідно пункту 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
· сторони не передбачили за договором перевезення штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором або законодавством.
· законодавець встановлює, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України „Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96р. за № 543/96 -ВР, із змінами та доповненнями, пеня стягненню не підлягає. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинним законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства. Договір перевезення не містить посилання на конкретний розмір неустойки ( пені), а доказів встановлення штрафних санкцій за допомогою інших актів законодавства сторони не передбачили.
За такими обставинами у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 021 грн. 85 коп., слід відмовити як необґрунтовано заявлених.
Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних з та інфляційних відповідає вимогам вказаної статті.
Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за договором перевезення, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача три процента річних в сумі 395 грн. 56 коп. та інфляційних в сумі 1 84 грн. 50 коп., також обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України відповідача згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 25.10.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.ст. 625, 627, 546, 638, 909 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 193, 202, 306, 307 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст. ст. 44, частиною п'ятої ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Іскра»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дальнобій - Транс»задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дальнобій - Транс», 03124, м. Київ, вул. Василенко, 7-а, р/р № 26004304368 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Києв, ід. код 37141374, на користь:
- Публічного акціонерного товариства «Іскра», 79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, р/р 26000013891980 у філії ЗРУ ПАТ Банк «Фінанси і кредит», МФО 325923, ід. код 00214244, основний борг в сумі 22 178 грн., три процента річних в сумі 395 грн. 56 коп. інфляційні в сумі 1 084 грн. 50 коп., витрати по державному миту в сумі 236 грн. 58 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 226 грн. 23 коп., видавши наказ.
3. У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Іскра»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дальнобій - Транс»щодо стягнення пені в сумі 1 021 грн. 85 коп. -відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.О.Підченко
Повне рішення складено - 31.10.11р.