ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/5825.10.11
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Коваль Т.Ф.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м. Київ
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, м. Київ
про стягнення 269 903 грн. 91 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 - юрисконсульт
від відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення з останнього основного боргу в сумі 238 699 грн. 74 коп., інфляційних в сумі 23 513 грн. 93 коп., трьох процентів річних в сумі 7 690 грн. 24 коп. згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.10.07р. за № 1110470.
Відповідач письмових пояснень по суті спору суду не надав, втім безпосередньо у судовому засіданні усно повідомив суд про часткове погашення ним суми заборгованості та проведення між сторонами звірки розрахунків по спірній сумі з посиланням на зобов'язання. Також пояснив суду про необхідність внесення змін до договору у частині встановлення тарифів на енергопостачання, оскільки відповідно до постанов Київського апеляційного адміністративного суду визнанні незаконними декілька розпоряджень Київської міською державною адміністрації щодо встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову оцінку відносинам сторін, вислухавши доводи представників позивача, мотиви усних заперечень відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що на підставі укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.10.07р. за № 1110470, далі Договір, позивач, як Постачальник, на виконання вимог пунктів 1.1, 2.2.1 та 2.3.1 Договору здійснив постачання на адресу відповідача, як Споживача, теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб: опалення -в період опалюваного сезону, гарячого водопостачання -протягом року в кількостях та обсягах відповідно до Додатку №1 до Договору, а відповідач узяв обв'язки не пізніше 25 - числа поточного місяця сплатити вартість спожитої теплової енергії ( підпункт 2.3 Договору, пункту 10 Додатку №2 до Договору).
Факт надання Постачальником теплової енергії на межу балансової належності Споживача підтверджується узгодженими між сторонами тарифами визначеними у договорі, в тому числі додатками до нього, листуванням проведеним між сторонами у частині застосування тарифів на теплову енергію, обліковими картками на підтвердження величини фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграх) та її вартість н за кожним особовим рахунком Споживача за розрахунковий період тощо.
У зв'язку з несплатою теплової енергії за умовами договору, за відповідачем за період з 01.10.09р. по 01.09.11р. утворився основний борг в сумі 238 699 грн. 74 коп. за користування тепловою енергією, який позивач намагається стягнути.
Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання, позивач з посиланням на приписи частини 2 статті 625 ЦК України наполягає на стягненні з відповідача інфляційних в сумі 23 513 грн. 93 коп. за період з 01.11.09р. по 01.06.11р. та три процента річних в сумі 7 690 грн. 24 коп. за період прострочення грошового зобов'язання з листопада 2009 року по серпень 2011 року.
Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, виходячи із наступного:
Між сторонами укладено договір теплопостачання, як різновид купівлі-продажу, де теплова енергія виступає як товар. Сторони досягли суттєвих умов договору відносно його предмету, ціни, строку, втсановили тарифи, порядок розрахунків, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 638, 655, 712, 714, 692 ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181, 275 ГК України, він вважається укладеним.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.
Відповідно до вимог статей 24, 25 Закону України “Про теплопостачання” споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України „ Про житлово-комунальні послуги” передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.
Безпосередньо у судовому засіданні відповідач надав довідку погодженою сторонами від 25.10.11р. про перерахування відповідачем на адресу позивача частки основного боргу в сумі 1 355 грн. 40 коп. за користування тепловою енергією, однак після звернення кредитора з позовом.
Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України ) зокрема у таких випадках:
Ш припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
Ш спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
За таких обставин, провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу за постачання теплової енергії в сумі 1 335 грн. 40 коп., слід припинити згідно п. 1-1. ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Докази у справі свідчать про те, що зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача.
Надіслані Постачальником на адресу Споживача первинні документи, у тому числі рахунки на сплату вартості витраченого теплоносія на підставі пункту 10 Додатку №2 в сумі 237 344 грн. 34 коп. до наступного часу не сплачені останнім. Заборгованість відповідача підтверджена актом звірки розрахунків станом на 01.10.11р., підписаного сторонами без зауважень та пропозицій, а тому Постачальник наполягає на їх стягненні.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього решти частини основного боргу в сумі 237 344 грн. 34 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок трьох процентів річних здійснено позивачем виходячи із суми боргу в розмірі 238 699 грн. 74 коп., яка існувала на час звернення з позову. Оскільки інший розмір процентів не був встановлений договором, і мале місце прострочення виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 23 513 грн. 93 коп. та трьох процентів річних в сумі 7 690 грн. 24 коп., вважаються обґрунтованими та підлягаючим задоволенню.
Витрати по державному миту в сумі 2 699 грн. 04 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі -Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь, оскільки в розумінні вимог статті 55 ГК України філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності не є суб'єктами господарювання, за винятком повноважень зазначених в їх статутах та положеннях тощо. Тому по даній справі стягнення здійснюється на користь юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Київенерго».
Під час розгляду справи відповідач вважає, що суд повинен усунути розбіжності між сторонами відносно спірних тарифів на теплопостачання. Таке ствердження є хибним, оскільки згідно статті 12 ГПК України господарським судам не підсудні справи щодо встановлення тарифів на послуги (виконані роботи).
У судовому засіданні, яке відбулося 25.10.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. ст.ст. 24, 25 Закону України „Про теплопостачання”, Законом України „ Про житлово-комунальні послуги”, ст. ст. 625, 627, 638, 655, 712, 714, 692 ЦК ЦК України, ст. ст. 20, 55, 173, 174, 175, 193, 275, 276, 277 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 36, 44, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради щодо стягнення основного боргу за теплову енергію в сумі 1 335 грн. 40 коп. -припинити.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві рад, 03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, р/р 26000000000580 у ВАТ «Фольксбанк», м. Львів, МФО 325213, ід. код 31731838, на користь:
- Публічного акціонерного товариства «Київенерго»”, 01001, м. Київ, пл. І. Франка, р/р 260070130718 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627, ід. код 00131305, основний борг в сумі 237 344 грн. 34 коп., три проценти річних в сумі 7 690 грн. 24 коп. інфляційні в сумі 23 513 грн. 93 коп., витрати по державному миту в сумі 2 699 грн. 04 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Підченко Ю.О.
Повне рішення складено - 31.10.11р.