Справа №22- 8055 2006 p. Категорія 21
Головуючий 1 інстанції Пелеп Ю.К. Доповідач Постолова В.Г.
23 серпня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючої: Маширо О.П.
Суддів : Постолової В.Г. Троценко Л.І.
При секретарі Миснянко М.П.
За участю адвоката ОСОБА_1 та представника відповідача Пупченко А.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красноармійську на рішення Красноармійського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красно армійську, 3-я особа Державне підприємство « Вугільна компанія « Краснолиманська" про відшкодування моральної шкоди ,-
У травні 2006 року позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення моральної шкоди в сумі 35 000 грн., яку йому спричинено внаслідок професійних захворювань в період роботи на шахті «Краснолиманська" .При цьому посилався на те, що висновком МСЕК від 16.05.2001 року йому було встановлено 50 % втрати професійної працездатності первинно по професійному захворюванню - хронічний обструктивний бронхіт з визнанням інвалідності третьої групи безстроково.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року з відповідача на користь ОСОБА_2 стягнуто моральну шкоду в сумі 19 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красноармійську ставить питання про скасування рішення , посилаючись на те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди , оскільки висновок МСЕК про втрату професійної працездатності та інвалідність сам по собі не є доказом спричинення потерпілому моральної шкоди, , крім того посилались на те, що.. Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію абзацу 4 ст. 1( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей) , підпункту «є" п.1, ч.1,ст. 21, ч.З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності".
Заслухавши суддю-доповідача , пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справита доводи скарги, апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красноармійську підлягає частковому задоволенню , а рішення суду зміні з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені як факт втрати позивачем 50 % професійної працездатності та встановлення йому третьої групи інвалідності, так і факт спричинення ОСОБА_2 цим моральної шкоди у зазначеному вище розмірі.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і належить відшкодуванню незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 p., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23,1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв*язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я.
Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров*я тощо.
Ушкодження здоров*я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов*язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлення Законом обов*язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
При таких обставинах суд прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки він отримав професійне захворювання на виробництві, при виконанні своїх трудових обов*язків.
Відповідно до вимог п.З ст.34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві" моральна /немайнова/ шкода, заподіяна умовами виробництва, відшкодовується Фондом соціального страхування. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку.
Згідно з вимогами ст.6 міжнародної Конвенцій про захист прав людини та основних свобод, кожен при вирішені спору щодо його цивільних прав та обов"язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.
Відповідно до матеріалів справи "ІНФОРМАЦІЯ_1"" /Розгляд по суті і справедлива сатисфакція/ Страсбург , 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленними лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоді. Однак зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною. Керуючись при визначені суми компенсації принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд зменшив суму моральної шкоди.
Суд встановив наявність спричинення позивачу моральної шкоди та визначив її суму відшкодування 19000 грн. Проте визначена судом сума є надмірною, оскільки вказана моральна шкода компенсована чітким виконанням держави, щодо сплати тих виплат, які передбачені ст.34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві", і при визначені суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципом справедливості, у зв"язку з чим апеляційний суд вважає за необхідне зменшити суму, стягнуту на користь позивача до 15000 грн. Тому оскільки судом неповно були з"ясовані обставини, що мають значення для справи в частині розміру відшкодування моральної шкоди , рішення суду в цій частині на підставі ст. 309 ч.І п.1 ЦПК України підлягає зміні.
Доводи відповідача про те, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК, не може служити підставою для скасування рішення суду", оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрату потерпілому професійної працездатності. В даному випадку позивачу встановлена стійка втрата працездатності в зв"язку з отриманим професійним захворюванням в період дії Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і на підставі ст.ст. 21, 28 вказаного Закону позивач має право на відшкодування моральної шкоди в зв"язку з ушкодженням здоров"я.
Крім того , апеляційний суд вважає безпідставними посилання відповідача у апеляційній скарзі на ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 р. №3235 -IV, оскільки правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди склались до набрання чинності вказаним Законом , і таким чином його положення на ці правовідносини не поширюються.
Керуючись ст.ст.307, 309 ч.1п.1, 314 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красноармійську задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 11 липня' 2006 року змінити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красноармійську на користь ОСОБА_2 15 000 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.