ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08 листопада 2011 р. Справа № 5010/1167/2011-6/47-17/94
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1;
до відповідача: Приватне підприємство "Трансгалбуд", вул. В.Стуса, 5/42, м. Бурштин, Івано-Франківська область, 77111;
про стягнення заборгованості у сумі 770 259 грн. 09 коп., в т.ч. 486 480 грн. 98 коп., пеня - 78 936 грн. 54 коп., 3% річних - 40 391 грн. 46 коп., інфляційні втрати - 164 450 грн. 12 коп.
за участю представників сторін:
Від позивача: представик ОСОБА_2, (довіреність № 630 від 20.06.11)
Від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Приватного підприємства "Трансгалбуд" про стягнення 770 259 грн. 09 коп., в т.ч. 486 480 грн. 98 коп., пеня - 78 936 грн. 54 коп., 3% річних - 40 391 грн. 46 коп., інфляційні втрати - 164 450 грн. 12 коп.
Заявою вх. № 8436/2011-свх від 11.10.11 (а.с. 55-60) позивач зменшив позовні вимоги. Просить суд стягнути з Приватного підприємства "Трансгалбуд" 685329 грн. 79 коп., в т. ч. 486480 грн. 98 коп. боргу, 157689 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 41158 грн. 92 коп. 3 % річних.
Згідно вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка дає позивачу право до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог, суд приймає подану позивачем заяву вх. № 8436/2011-свх від 11.10.11. Таким чином, позов розглядається господарським судом в обсязі визначеному вказаною заявою.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов"язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.
З огляду на те, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
02.01.2008 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Трансгалбуд" укладено договір поставки товару.
Згідно п. 1.1. договору, позивач зобов'язується постачати відповідачу товар (будівельні матеріали), а відповідач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.
У відповідності до п. 2.2. договору, позивач, на основі заявок відповідача, поставляє товар згідно специфікацій, рахунків-фактур або інших товаро-супроводжуючих документів, які є невід'ємною частиною договору.
За період з березня 2008 по листопад 2008 р. позивачем поставлено, а відповідачем одержано товар, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 5.1. договору, відповідач оплачує поставлений позивачем товар за попередньо погодженими цінами, згідно специфікації, рахунку-фактури або інших товаро-супроводжуючих документів.
Згідно п. 6.1. договору, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача в такому порядку: 100 % від суми попередньо виставленого рахунку авансом протягом 3-х днів від дати отримання рахунку.
Таким чином, договором передбачено здійснення попередньої оплати. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відпущено товар без попередньої оплати. Однак, в порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на день подання позову борг становить 486480 грн. 98 коп. Позивачем 01.04.2010 р. на адресу відповідача було надіслано вимогу про оплату № 1/04 в порядку ч.2 ст.530 ЦК України. Однак, вимог позивача була залишена без відповіді та задоволення.
На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Обов'язок відповідача виконати грошове зобов'язання (сплатити кошти) випливає з норми ст. 530 Цивільного Кодексу України, якою передбачено, що у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає актів цивільного законодавства.
Позивачем 01.04.2010 р. на адресу відповідача було надіслано претензію № 1/04 з вимогою здійснити оплату боргу. Однак, вимог позивача була залишена без відповіді та задоволення.
Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, докази сплати такого боргу господарському суду не подані.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 486480 грн. 98 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 157689 грн. 89 коп. інфляційних втрат та 41158 грн. 92 коп. 3 % річних.
Як вбачається з поданого розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, позивач при визначенні строку прострочення зобов'язання виходив з умов, визначених п. 6.1. договору, згідно якого оплата здійснюється протягом 3 днів від дати отримання рахунку. Однак, доказів направлення та отримання відповідачем рахунків суду не надано.
Таким чином, розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних здійснюється виходячи зі строку виконання зобов'язання встановленого ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату. Претензія № 1/04 з вимогою здійснити оплату боргу була відправлена на адресу відповідача 01.04.2010 р. та отримана відповідачем 15.04.2010 (а.с. 25), отже прострочення виконання зобов'язання обчислюється з 22.04.2010 р.
З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних.
Згідно розрахунку здійсненого судом, сума інфляційних втрат та 3 % річних, що підлягають стягненню становить 50107 грн. 54 коп. та 16193 грн. 82 коп. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 486480 грн. 98 коп. основного боргу, 50107 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 16193 грн. 82 коп. 3 % річних, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 628, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Трансгалбуд" про стягнення 685329 грн. 79 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Трансгалбуд", вул. В.Стуса, 5/42, м. Бурштин, Івано-Франківська область, 77111 (ідентифікаційний код 34658997) на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 486480 грн. 98 коп. (чотириста вісімдесят шість тисяч, чотириста вісімдесят гривень, дев'яносто вісім копійок) - основного боргу, 50107 грн. 54 коп. (п'ятдесят тисяч сто сім гривень, п'ятдесят чотири копійки) - інфляційних втрат, 16193 грн. 82 коп. (шістнадцять тисяч сто дев'яносто три гривні, вісімдесят дві копійки) - 3 % річних, 5527 грн. 82 коп. (п'ять тисяч, п'ятсот двадцять сім гривень, вісімдесят дві копійки) - витрат по сплаті державного мита, 190 грн. 36 коп. (сто дев'яносто гривень, тридцять шість копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Неверовська Л. М.
Повне рішення складено 14.11.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Озарко Л. Р. 14.11.11