ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03 листопада 2011 р. Справа № 5010/1946/2011-20/92
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Кобецької С.М.
При секретарі Доцяк О.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ",
вул. Вовчинецька, 225, а/с 169, м.Івано-Франківськ,76018;
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів
"Плюс Бонус", вул.С.Стрільців, 23, офіс 602, м.Івано-Франківськ,76018;
про: стягнення заборгованості в сумі 30 590,33грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1- юрист, (довіреність №1 від 03.01.11р.);
ОСОБА_2- заступник директора по економічній безпеці,
(довіреність №2 від 03.01.11р.);
Від відповідача: не з"явились.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ", звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" заборгованість в сумі 31 508,04грн., з яких: 30 590,33грн.- основний борг, 917,71грн.- 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні 18.10.11р., подав суду заяву № 8617/2011 про зменшення позовних вимог, просить суд, стягнути з відповідача основний борг в сумі 30 590,33грн.
Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї- небудь права та охоронювані законом інтереси.
Представники позивача в судовому засіданні 03.11.11р., підтримали позовні вимоги, вказуючи при цьому на:
- укладення між сторонами Договору поставки № 1804 від 30.11.2010р., згідно умов якого, постачальник/позивач передав у власність покупцю/відповідачу, товар, обумовлений Договором, на суму 30 590,33грн., що підтверджують товаро - транспортні накладні;
- невиконання відповідачем умов п.5.1 Договору, яким встановлено порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 30 590,33грн.;
- звернення до відповідача з вимогою №32 від 16.09.11р., про погашення заборгованості.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча ухвали суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлялись йому рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 03.10.11р.,19.10.11р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог суду не подав.
За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи той факт, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" (покупець/відповідач) укладено Договір поставки № 1804 від 30.11.2010р.
Згідно п.1.1. Договору, постачальник зобов"язується поставляти товари, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов"язується приймати такі товари та своєчасно оплачувати їх вартість.
Вартість товарів, що поставляються, вказується у специфікації і накладних, що з моменту їх підписання, є невід"ємними частинами договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ і вартість доставки товарів постачальником в місце поставки, зазначене у замовленні (п. 2.1. Договору).
Пунктом 3.6. Договору, встановлено, що товари поставляються та передаються у власність покупцю вільними від будь-яких зобов"язань і обтяжень перед третіми особами. Право власності на поставлені товари переходить до покупця з моменту підписання сторонами транспортної накладної, що засвідчує момент прийняття товарів покупцем.
При наданні постачальником всіх, належним чином оформлених накладних і товаросупровідних документів покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочки платежу, з дати поставки товару, вказаній в накладній після тридцяти календарних днів (п. 5.1. Договору).
На виконання умов договірних відносин, позивач/постачальник поставив, а відповідач/покупець прийняв по товаро - транспортних накладних (а.с. 10-37) товар, обумовлений Договором на суму 30 590,33грн.
Однак, в порушення п. 5.1. Договору, відповідач не провів розрахунок за отриманий товар, і як наслідок виникла заборгованість, що складає 30 590,33грн.
16.09.11р., позивач звертався до відповідача з вимогою №32, про погашення заборгованості. Однак дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.
Наявність заборгованості, за отриманий товар, обумовлений Договором, визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків від 17.09.2011р. (а.с. 38).
Позивачем доведено перед судом, факт існування у відповідача боргу за отриманий товар в сумі 30 590,33грн.
Станом на 03.11.2011р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.
Договір поставки № 1804 від 30.11.2010р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
В силу ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).
Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.
Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судові засідання не з"явився позовні вимоги не спростував.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30 590,33грн. - правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 204, 509, 526, 527, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ", вул. Вовчинецька, 225, а/с 169, м.Івано-Франківськ,76018, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус", вул.С.Стрільців, 23, офіс 602, м.Івано-Франківськ,76018, про стягнення заборгованості в сумі 30 590,33грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус", вул.С.Стрільців, 23, офіс 602, м.Івано-Франківськ,76018, (код ЄДРПОУ 36497589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛБІ-ІФ", вул. Вовчинецька, 225, а/с 169, м.Івано-Франківськ,76018 (код ЄДРПОУ 32077247) - 30 590,33грн. (тридцять тисяч п"ятсот дев"яносто грн. 33коп.) - заборгованості, 305,90грн. (триста п"ять грн. 90коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Кобецька
Повне рішення складено 04.11.2011р.