ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01 листопада 2011 р. Справа № 5010/1322/2011-21/57
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровська І. М. , при секретарі судового засідання Дичковська І. М.,
За участю:
представників позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 02.08.2011р. (паспорт СС НОМЕР_1 вид. 23.10.1999р.); ОСОБА_2 довіреність № б/н від 02.08.2011р. (паспорт СС НОМЕР_2 вид 23.12.1997р).;
сільський голова: Данилів С.М., посвідчення б/н
представник відповідача: Яш П.К, посвідчення № НОМЕР_3 від 06.12.2002р. № 2
представник виконавчого комітету Слобідсько -болехівської с/р: Данилів С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Долинське районне споживче товариство, пр-т Незалежності,3А,Долина,Долинський район, Івано-Франківська область,77500
до відповідача: Слобідсько-Болехівська сільська рада Слобода-Болехівська,Долинський район, Івано-Франківська область,77530
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Слобідсько - Болехівської сільської ради с. Слобода-Болехівська, Долинський район, Івано-Франківська область, 77530.
про визнання недійсним рішення Слобідсько-Болехівської сільської ради № 94-13/2008р. від 18.04.2008р, № 116-15/2008р. від 07.10.2008р, № 117-15/2008р. від 07.10.2008р., 118-15/2008р. від 07.10/2008р. та № 132 -17/2009р. від 20.01.2009р., скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 20 від 21.05.2009р. на магазин №10 в с. Слобода- Болехівська., скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 21 від 21.05.2009р. на магазин № 11 в с. Липа., скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно №22 від 21.05.2009р. на магазин №12 в с. Лужки та судових витрат.
встановив, що Долинське районне споживче товариство звернулося до суду з позовом про скасування рішення Слобідсько-Болехівської сільської ради № 94-13/2008р. від 18.04.2008р, № 116-15/2008р. від 07.10.2008р, № 117-15/2008р. від 07.10.2008р., 118-15/2008р. від 07.10/2008р. та № 132 -17/2009р. від 20.01.2009р., скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 20 від 21.05.2009р. на магазин №10 в с. Слобода- Болехівська., скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 21 від 21.05.2009р. на магазин № 11 в с. Липа., скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно №22 від 21.05.2009р. на магазин №12 в с. Лужки та судових витрат.
Заявою від 28.10.11 позивач уточнив позовні вимоги в частині скасування рішень Слобідсько-Болехівської сільської ради, а саме: просить суд визнати недійсними рішення Слобідсько-Болехівської сільської ради № 94-13/2008р. від 18.04.2008р, № 116-15/2008р. від 07.10.2008р, № 117-15/2008р. від 07.10.2008р., 118-15/2008р. від 07.10/2008р. та № 132 -17/2009р. від 20.01.2009р.
В судових засіданнях 27.10.11 оголошувалася перерва до 28.10.11, 28.10.11 до 01.11.11.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі В обгрунтування позову зазначив, що 18.04.08р. Слобідсько-Болехівська сільська рада прийняла рішення №94-13/008, яким вирішила, що єдиним власником рухомого та нерухомого майна на території с.Лужки і СлободаБолехівська є Слобідсько-Болехівська сільська рада. Рішенням №116-15/2008 від 07.10.08, прийняла в комунальну власність територіальної громади с.Лужки магазин по вул.Лесіва, а в с.Слобода болехівська магазин по вул.Шевченка; рішенням 3117-15/2008 від 07.10.2008 - магазин у селі Липа по вул.Мельника на підставі п.30 ст.25, ст.60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".Однак, на думку позивача, вказані рішення є незаконними, так як норми права на підставі яких вони прийняті не дають правових підстав органу місцевого самоврядування брати на баланс будівлі, які належать іншим органзаціям та їм не передавалися. При цьому, позивачем пояснено, що вказані будівлі знаходяться на балансі Долинської райспоживспілки від 1994року на підставі актів безоплатної передачі майна від Болехівського ОГК, що був власником вказаних майнових об"єктів. Листом №120 від 12.06.08 позивач звертався до відповідача про підтвердження права власності на магазини в с.Липа, с.Лужки та Слобода Болехівська з наданням відповідних документів. Однак, як вказує позивач, сесія сільської ради відмовила в прийнятті рішення про надання дозволу на приватизацію вказаних приміщень. Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд заявлені позовні вимоги задоволити.
Представник відповідача позов не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо оскарження рішень сільської ради, який в даному випадку визначено Кодексом адміністративного судочинства України для оскарження рішень органів місцевого самоврядування тривалістю в один рік та, відповідно до ст.267 ЦК України є підставою для відмови в позові.Також, посилається на те, що у відповідності до вимог чинного законодавства лише власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та лише за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується правовий акт органу місцевого самоврядування, який порушує права власника.Однак, Долинське районне споживче товариство без достатніх на те правових підстав, не будучи наділеним цивільною правоздатністю щодо захисту права власності, мотивує закладення позову тим, що спірне майно, створене, нібито, іншим суб'єктом - Болехівським споживчим товариством, та передане йому на баланс, внаслідок чого належить йому як власнику, проте не представив доказів фактичної передачі Болехівському СТ приміщення спірних магазинів, актів прийому-передачі основних засобів Болехівського СТ чи інших доказів правонаступництва позивачем прав та обов'язків Болехівського СТ. За таких обставин просить суд в позові відмовити.
Представник від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з"явився.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд вважає за доцільне позов задоволиити частково з наступних підстав.
У відповідності до ст.25 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Виключна компетенція сільських рад визначена ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" і передбачає вирішення на пленарх засіданнях питань, зокрема щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Як встановлено судом, Слобідсько-Болехівською сільською радою 18.04.08 прийнято рішення, яким вирішено, що єдиним власником рухомого та нерухомого майна на території с.Лужки і СлободаБолехівська є Слобідсько-Болехівська сільська рада; 07.10.08 було прийнято рішення №116-15/2008, яким сільська рада прийняла в комунальну власність територіальної громади с.Лужки магазин по вул.Лесіва, а в с.Слобода Болехівська магазин по вул.Шевченка; рішенням 3117-15/2008 від 07.10.2008 - магазин у селі Липа по вул.Мельника.
При цьому, частиною 2 ст.60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Із зібраних у справі доказів, зокрема з архівного витягу з протоколу № 9 засідання виконавчого комітету Болехівської районної ради депутатів трудящих від 29.04.1957 року, вбачається, що було прийнято рішення № 115 «Про затвердження заходів по виконанню наказів і пропозицій, внесених трудящими в час проведення підготовки до виборів у місцеві ради»яким зобов»язано Болехівське РСТ побудувати крамниці в села Липа, Тінява, Лужки та зобов"язано голову сільської ради села Слобода Болехівська передати Райспоживспілці під сільмагазин бросовий будинок.
З поданих в матеріали справи копій акту приймання новозбудованої будівлі від 21.12.1957 року вбачається, що Болехівським СТ було побудовано в селі Липа крамницю площею 63 кв.м.; з копії акту приймання побудованої будівлі від жовтня 1962 року вбачається, що Болехівським райпотребсоюзом побудовано в с. Лужки магазин.
Постановою правління Долинської райспоживспілки від 06.12.1994 року, оформленої протоколом № 12, постановлено згідно актів інвентаризації торгових підприємств та проведених розрахунків, оформити акт безоплатної передачі майна Болехівського ОГК станом на 01.01.1995 року.
Як видно з копії акту передачі основних засобів Болехівського СТ від 09.12.1994 року, на баланс Долинського райспоживтовариства передано вказані вище магазини.
Суд також врахував, що в матеріалах справи наявне рішення Слобідсько-Болехівської сільської ради від 06 квітня 1999 року, яким підтверджено факт правокористування земельними ділянками Долинським райСТ в с.Слобода-Болехівська, с.Липа, с.Лужки на яких розміщено відповдні магазини.
Згідно з ч. 1-5 ст.9 Закону України «Про споживчу кооперацію від 10.04.1992 року № 2265 XII, власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожен член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов»язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них девидентів.
Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.
Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція, та інше майно, що належить їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди,статкування/транспортні засоби,машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.
Об»єкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок.Їх частка у власності визначається взаємними угодами.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України «Про кооперацію», частини 4 статті 37 Закону України «Про кооперацію»(справа про захист права власності організацій споживчої кооперації)від 1 і листопада 2004 року № 16 рп/2004, справа № 1-30/2004, в аспекті конституційного звернення положення пункту 1 сатті 9, пункту 1 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», частини четвертої статті 37 Закону України «Про кооперацію»в контексті частини четвертої статті 13, частини четвертої статті 41 Конституції України і в системному зв»язку із статтею 48 Закону України «Про власність», статтею 328 Цивільного кодексу України слід розуміти так, що власність споживчої кооперації є будь яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна.
Як зазначає позивач, та неспростовано відповідачем, ним спірне майно чи майнові права територіальній громаді не передавалися, Слобідсько-Болехівською сільською радою спірне майно не створювалося та не придбавалося.
Отже, з наведеного вище випливає, що у відповідача відсутні правові підстави для набуття права комунальної власності на спірні об"єкти нерухомого майна, а відтак позовна вимога про визнання недійсними рішень Слобідсько-Болехівської сільської ради № 94-13/2008р. від 18.04.2008р, № 116-15/2008р. від 07.10.2008р, № 117-15/2008р. від 07.10.2008р., 118-15/2008р. від 07.10/2008р. та № 132 -17/2009р. від 20.01.2009р. обгрунтована та підлягає задоволенню.
Заява відповідача щодо застосування спеціального строку позовної давності встановленого нормами кодексу адміністративного судочинства України, задоволенню не підлягає виходячи з положень ЦК України, зокрема ст. 258 , якою встановлено, що спецільна позовна давність в один рік, застосовується до вимог:
1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цьогоКодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цьогоКодексу).
Щодо інших правовідносин застосовується загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки ( ст.257 ЦК України).
Крім того слід зазначити, що норми Кодексу адміністратинвого судочинства України, виходячи з приписів КАС України, слід застосовувати щодо розгляду справ адміністртивної юрисдикції.
В частині вимог позивача про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 20 від 21.05.2009р. на магазин №10 в с. Слобода- Болехівська, свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 21 від 21.05.2009р. на магазин № 11 в с. Липа. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно №22 від 21.05.2009р. на магазин №12 в с. Лужки, провадження у справі слід припинити виходячи з наступного.
Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено підвідомчість спорів господарським судам України. Зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів підлягають розгляду в господарських судах, якщо ці справи не віднесені до юрисдикції адміністративного суду чи Конституційного Суду.
У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначається, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Видача свідоцтва про право власності передбачена у п.6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.
З аналізу вказаних норм вбачається, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.
При цьому, слід зазначити, що аналогічна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2010року у справі №4/105-10, постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року у справі № 6/228 та постанові Верховного Суду України від 16.02.2010 року у справі № 11/57, а також в п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" та п.4 інформаційного
листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".
Враховуючи приписи ст.49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем по розгляду справи, слід відшкодувати з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем ставиться дві позовні вимоги - щодо визнання недійсними рішень та скасування свідоцтв про право власності. З доданих до позовної заяви платіжних квитанцій випливає, що позивачем сплачено державне мито в розмірі 85 грн., тобто з розрахунку за одну позовну вимогу немайнового характеру. Таким чином, враховуючи вимоги Декрету КМУ "Про державне мито", слід достягнути з позивача в дохід державного бюджету державне мито в розмірі 85грн.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.25, 26, 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.9 ЗУ "Про споживчу кооперацію", ст.ст. 16, 257,258 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 49, п.1-1 ст.80, ст. 82, -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Визнати недійсними рішення Слобідсько-Болехівської сільської ради № 94-13/2008р. від 18.04.2008р, № 116-15/2008р. від 07.10.2008р, № 117-15/2008р. від 07.10.2008р., 118-15/2008р. від 07.10/2008р. та № 132 -17/2009р. від 20.01.2009р.
В частині позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 20 від 21.05.2009р. на магазин №10 в с. Слобода- Болехівська., скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 21 від 21.05.2009р. на магазин № 11 в с. Липа., скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно №22 від 21.05.2009р. на магазин №12 в с. Лужки провадження у справі припинити.
Стягнути з Слобідсько-Болехівської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, с. Слобода-Болехівська, Долинський район, Івано-Франківська область, 77530 на користь Долинського районного споживчого товариства, пр-Незалежності, 3а, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500 - 85 грн державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Долинського районного споживчого товариства, пр-Незалежності, 3а, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500 в дохід державного бюджету ( отримувач: УДК в м. Івано-Франківськ, банк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31113095700002,код ЄДРПОУ 20568100, код платежу 22090200) 85грн. державного мита.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Скапровська І. М.
Повне рішення складено 03.11.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Скапровська І. М. 03.11.11