Справа № 11-665/2006 Головуючий у І інстанції: Пошкурлат О.М.
категорія-ст.. 15 ч.1, 115 ч.1 КК Доповідач: Борисенко І.П.
14 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі
головуючого: судді Трейтяк О.П.
суддів: Борисенка І.П., Козака В.І.
з участю прокурора Щербака О.В.
адвоката ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.07.2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Линовиця, Прилуцького району, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1 (зареєстрований за АДРЕСА_2), раніше не судимого;
Засуджений за ст.ст. 15, ч. 1, 115 ч.1 КК України до 7 років позбавлення волі.
Стягнуто на користь потерпшого ОСОБА_3 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 808,19 грн. та 5000 грн., як заподіяну йому моральну шкоду, а всього -5808,19 грн.
Доля речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 22 квітня 2006 року, близько 8 години, перебуваючи в будинку ОСОБА_3, що розташований в АДРЕСА_3, на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи намір позбавити життя потерпілого ОСОБА_3, умисно наніс останньому два удари сокирою, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рубленої рани лівої тім'яної кістки з переломом лівої тім'яної кістки та лівої щоки з ушкодженням верхньої щелепи та лівої щелепної кістки, шок І-ІІ ст., проте довести свій злочинний намір до кінця не зміг, оскільки ОСОБА_3 вдалося вихопити з рук ОСОБА_2 сокиру.
Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просить вирок районного суду щодо нього скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Зазначає, що раніше він не судимий, піддався психічному впливу зі сторони правоохоронних органів, надані ним докази були проігноровані, а також просить забезпечити йому та його співмешканці ОСОБА_4, а також їхній спільній дитині ОСОБА_5, які проживають в АДРЕСА_3 захист від психічного і фізичного впливу з боку потерпілого.
Заслухавши доповідача по справі, засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджений в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.
Засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні по ст.ст. 15 ч.1, 115 ч.1 КК України винним себе визнав частково та пояснив, що 22 квітня 2006 року він вирішив сходити до потерпілого та домовитись про його працевлаштування. З собою він взяв сокиру, яку знайшов на вулиці. Зайшовши до будинку ОСОБА_3, він попросив в останнього попити води і коли останній нагнувся за водою він дістав сокиру та наніс удар ріжучою частиною сокири в потиличну частину голови, а потім ще один удар в обличчя. Потерпілому пояснив, що вдарив його за те, що той мав причетність до його звільнення з роботи. ОСОБА_3 на нього напав і між ними зав'язалась боротьба, в ході якої останній відібрав сокиру, а тому він вимушений був піти з будинку. На вулиці він залишив свою куртку, так як на ній були сліди крові. Наміру на позбавлення життя потерпілого він не мав.
Але твердження підсудного про неправильну кваліфікацію скоєного ним діяння та справжні його наміри є невірогідними та спростовуються зібраними по справі доказами.
Так згідно з протоколом огляду місця події (а.с. 6-8) в ході якого оглянуте приміщення будинку № 31, що на по АДРЕСА_3, в якому проживає ОСОБА_3 під час огляду на підлозі, дверях виявлені плями червоного кольору, схожі на кров, а також виявлена сокира, якою були заподіяні тілесні ушкодження потерпілому та виявлено куртку спортивного стилю, червоного кольору з плямами червоного кольору, яка належить засудженому.
З висновку експерта № 335 від 05.05.2006 року (а.с. 32) у потерпілого ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рубленої рани лівої тім'яної кістки з переломом лівої тім'яної кістки та лівої щоки з ушкодженням верхньої щелепи та лівої щелепної кістки, шок І-ІІ ст.; і дані тілесні ушкодження виникли від дії рублячого предмету типу сокири, і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою, як небезпечні для життя.
Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події (а.с. 71-73), ОСОБА_2 добровільно на місці події відтворив обстановку і події вчиненого ним злочину.
Відповідно до медичного висновку засуджений ОСОБА_2 страждає хронічним алкоголізмом і потребує примусового лікування (а.с. 52).
ОСОБА_2 негативно характеризується як за місцем проживання, так і за останнім місцем роботи, схильний до правопорушень.
Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №128 від 09.06.2006 року ОСОБА_2 психічних розладів, які відносяться до медичного та юридичного критеріїв неосудності, не виявляє. Інкриміноване йому діяння здійснив у стані, коли міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Виявляє розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності (а.с.96-99).
Той факт, що засуджений лише частково визнав свою вину, судом вбачається як захисна версія останнього, оскільки вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому діянні повністю доведена як показами потерпілого, допитаного в суді І інстанції, так і матеріалами справи.
Отже враховуючи вищевикладене, обставини на які посилається в апеляції засуджений не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються матеріалами справи.
Згідно ст. ст. 323, 324 КПК України всі процесуальні вимоги щодо вироку судом дотримані, а вирок є законним і обґрунтованим.
Дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК України.
Покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_2 відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даним, що характеризують його особу, та всім обставинам справи і є справедливим. Всі обставини, на які посилається засуджений в своїй апеляції, судом при обранні йому покарання враховані.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, вивченням матеріалів справи не виявлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду від 21 липня 2006 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.