09.10.2006 року Справа № 8/123
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Коршуна А.О., Пруднікова В.В. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 26.09.2006р. № 567)
при секретарі: Лазаренко П.М.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_2., дов. НОМЕР_1;
відповідача -Тернова І.В., дов. № 3910-П_П від 01.09.2005р.;
ліквідатора -ОСОБА_3, постанова господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2005р. по справі № Б26/111/05;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» в особі Дніпропетровського Регіонального Управління Приватбанку, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006 року
у справі № 8/123
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ
до закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» в особі Дніпропетровського Регіонального Управління Приватбанку, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору
За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006р. (суддя Дубінін І.Ю.) по справі № 8/123 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ (далі -СПД ОСОБА_1) до закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» в особі Дніпропетровського Регіонального Управління Приватбанку м.Дніпропетровськ (далі -ЗАТ КБ “Приватбанк») про визнання недійсним договору позов було задоволено та було визнано недійсним договір застави майнових прав НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ “Приватбанк» м.Дніпропетровськ; також з відповідача на користь позивача було стягнено 85 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано тим, що оспорюваний договір застави майнових прав на нерухомість за своєю правовою природою є тотожнім з договором застави нерухомого майна, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню відповідно до ст.ст.13-14 Закону України “Про заставу», недодержання цих вимог є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі ст.ст.47, 48 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент укладання оспорюваного договору).
Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі -ЗАТ КБ “Приватбанк» в особі Дніпропетровського Регіонального Управління Приватбанку м.Дніпропетровськ, оскаржує рішення на предмет його невідповідності нормам матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків, викладених в рішенні, фактичним обставинам та матеріалам справи, оскільки:
- господарським судом не взято до уваги та не надано належної правової оцінки п.6 договору застави майнових прав, яким передбачено, що з моменту передачі продавцем заставодавцю майна, воно визначається сторонами заставою (на підставі ст..52 Закону України “Про заставу»), а в.п.8.10 зазначено, що протягом 30 днів з моменту реєстрації прав власності заставодавця на майно, останній зобов'язаний укласти із заставодержателем договір застави майна і нотаріально посвідчити; в договорі купівлі-продажу від 18.09.2003р. було зазначено, що право власності на приміщення переходить на момент нотаріального посвідчення договору, момент передачі майна не вказано; 19.09.2003р., на наступний день після підписання договору купівлі-продажу, у покупця не було правовстановлюючих документів на нерухоме майно, на підставі яких, згідно вимог Закону України “Про заставу» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом 20/05 від 03.03.2004р., міг бути укладений договір застави нерухомого майна, засвідчений нотаріально; таким чином, договір застави майнових прав НОМЕР_2 не є договором застави нерухомого майна, отже, він не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню;
- крім цього, господарським судом порушено вимоги ст..25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки постановою господарського суду Дніпропетровської області по справі № Б26/111/05 позивачку визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора, який з дня свого призначення подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, а не безпосередньо сам боржник.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки, ліквідатор ОСОБА_3 в своїх поясненнях, поданих до суду в засіданнях 27.09.2006р., 09.10.2006р. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам законодавства, матеріалам, обставинам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.
19.09.2003р. між ОСОБА_1 (“клієнт» за договором, позивач по справі) та ЗАТ КБ “Приватбанк» (“банк» по договору, відповідач по справі, скаржник) було укладено договір про відкриття картрахунку “Visa electron service» і встановлення кредитного ліміту, відповідно до умов якого “банк» відкриває “клієнту» картковий рахунок і випускає “клієнту» платіжну картку, яку клієнт використовує в розмірі платіжного ліміту, як засіб отримання готівкою грошових коштів в касах банку, банківських установ, через банкомати та для здійснення інших операцій, передбачених угодами сторін, чинним законодавством (р.1, 2 договору) (а.с.9-11).
23.09.2006р. до зазначеного договору було укладено сторонами додаткову угоду (а.с.12-13), якою сторони внесли зміни до п.6.10 договору від 19.09.2003р. щодо умов про забезпечення зобов'язань по цьому договору.
Однак, ні договір від 19.09.2006р., ні додаткова угода від 23.09.2003р., ні надані в засідання 09.10.2006р. матеріали кредитної справи не містять будь-яких посилань щодо цільового призначення кредитних коштів по договору від 19.09.2003р., як таких, які пов'язані з підприємницькою діяльністю позивачки. Також в матеріалах справи відсутні докази в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, підтверджуючи саме ці обставини, а посилання ліквідатора та представника позивача також не підтверджено доказами, які надавались суду першої ін станцій. Щодо додаткових доказів, наданих представником позивача, то вони не приймаються в силу ч.1 ст.101 ГПК України, оскільки позивачем ніяким чином не обґрунтовано причини неподання таких доказів суду першої інстанції, не надано доказів, підтверджуючих їх поважність.
З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2003р. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на суму103 700 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером НОМЕР_3.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2005р. по справі № Б26/111/05 про самобанкрутство приватного підприємця ОСОБА_1 її було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора ОСОБА_3 (а.с.52-53).
Станом на 03.10.2005р. за позивачкою обліковувалась заборгованість в сумі 105415,42 доларів США (або 532 341 грн. 87 коп.), з яких 94 566,90 доларів США заборгованість по поверненню кредиту (або 477 562 грн. 85 коп.), борг по оплаті відсотків за кредит -8 113,84 доларів США (або 40 974 грн. 89 коп.) за період з 10.10.2003р. по 03.10.2005р.), пеня -2734,68 доларів США (або 13 810 грн. 66 коп.).
В зв'язку з цим ЗАТ КБ “Приватбанк» звернулось з позовом до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про стягнення 103 403,08 доларів США (що в еквіваленті 522 472,95 грн.) з ОСОБА_1
Зазначений позов ЗАТ КБ “Приватбанк» було задоволено та видано судовий наказ від 09.12.2005р. НОМЕР_4 про стягнення з боржника -фізичної особи ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ “Приватбанк» 522 472 грн. 95 коп. заборгованості. Згідно зі ст..105 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ набрав законної сили 23.12.2005р. Але, як свідчать пояснення представників сторін, зокрема, скаржника, до теперішнього часу зазначену заборгованість не було погашено.
Відповідно до ст..95 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Статтею 97 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Докази скасування судового наказу від 09.12.2005р. НОМЕР_4 в порядку ст..106 Цивільного процесуального кодексу України відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій.
Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Отже, враховуючи вищевикладене, подані сторонами докази, зокрема, позовну заяву ЗАТ КБ “Приватбанк» від 03.10.2005р. НОМЕР_5, судовий наказ НОМЕР_4 від 09.12.2005р., який набрав законної сили, апеляційний господарський суд вважає, що правовідносини сторін за договором від 19.09.2003р. за своїм суб'єктним складом виникли між ЗАТ КБ “Приватбанк» та фізичною особою ОСОБА_1.
За цих обставин, враховуючи викладене, суб'єктний склад за договором від 19.09.2003р., апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення господарського суду слід скасувати, провадження по справі припинити на підставі ст..1, п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки спір по цій справі підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006р. по справі № 8/123 -скасувати; а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» в особі Дніпропетровського Регіонального Управління Приватбанку, м.Дніпропетровськ -задовольнити.
Провадження по справі припинити (п.1 ч.1 ст.80 ГПК України).
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ на користь закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк» м.Дніпропетровськ 42 грн. 50 коп. витрат по держмиту, сплачених при подачі апеляційної скарги.
Видачу наказів згідно зі ст..116-118 ГПК України здійснити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді А.О.Коршун
В.В.Прудніков