04.11.2011 Справа № 16/98
16/5008/98/2010 12121/2011
за позовом публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, м. Київ, філії-Закарпатське обласне управління, м. Ужгород
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатбуд”, м. Ужгород
про стягнення суми 671425,76 грн. за рахунок майна згідно договору застави
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
від позивача -ОСОБА_1 -заступник начальника юридичного відділу (дов. від 29.06.11 №965)
від відповідача - ОСОБА_2 (дов. від 21.09.10)
СУТЬ СПОРУ: з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.11.11 №17-11/107/1659 про стягнення суми 671425,76 грн., у т.ч. 623651,79 грн. основного боргу, 47773,97 грн. пені за несвоєчасне погашення суми кредиту згідно договору відновлюваної кредитної лінії №29058 від 29.05.08 за рахунок майна згідно договору застави від 29.05.08.
Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у встановлений у договорі термін у повному обсязі не повернув кредит, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, що стало підставою для нарахування йому пені відповідно до умов договору відновлюваної кредитної лінії №29058 від 29.05.08. Позивач доводить, що у зв'язку з прострочкою відповідачем виконання основного зобов'язання він набув права вимагати звернення стягнення заборгованості на предмет застави, переданого відповідачем у заставу для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, згідно договору застави.
Представник позивача у судовому засіданні подав докази, зокрема, свідоцтво про реєстрацію та довідку з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України у підтвердження зміни назви позивача -головного підприємства з відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” на публічне акціонерне товариство „Державний ощадний банк України”, у зв'язку з чим судом змінено назву позивача.
Відповідач позовні вимоги визнав частково, про що вказав у відзиві на позовну заяву від 02.11.11. Відповідач не погодився із сумою нарахованих йому штрафних санкцій та подав клопотання про зменшення суми неустойки до 10000,00 грн., яке мотивував тим, що він знаходиться в складному фінансово-економічному стані, зумовленому фінансово-економічною кризою в країні, на рахунках майже відсутні обігову кошти, що спричинено неможливістю дебіторів своєчасно та у повному обсязі погасити свою дебіторську заборгованість перед підприємством, у зв'язку із негативними наслідками фінансово-економічної кризи в країні. Також, у зв'язку з вказаними обставинами відповідач подав клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду на шість місяців. Відповідач доводить, що стягнення повної суми заборгованості може призвести до неможливості підприємства здійснювати господарську діяльність та, як наслідок, до блокування рахунків, неможливості виплати заробітної плати працівникам підприємства, а також неможливості виконання взятих на себе зобов'язань.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між позивачем (банк по договору) та відповідачем (позичальник по договору) укладено договір відновлюваної кредитної лінії №29058 від 29.05.08 (із змінами згідно додаткової угоди №1 від 17.10.08) (далі -кредитний договір), згідно якого позивач зобов'язався надавати на умовах договору, а відповідач зобов'язався отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит у розмірі 700000,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 18% річних (п.1.1. кредитного договору). Позивач надав відповідачу кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 28.05.09 (п. 1.2. кредитного договору).
Видача відповідачу кредиту у сумі 700000,00 грн. підтверджується наступними розпорядженнями про видачу кредитних коштів: від 02.06.08 на суму 150000,00 грн.; від 05.06.08 на суму 54000,00 грн.; від 21.07.08 на суму 20000,00 грн.; від 22.07.08 на суму 60000,00 грн.; від 01.08.08 на суму 100000,00 грн.; від 05.08.08 на суму 70000,00 грн.; від 29.08.08 на суму 107000,00 грн.; від 02.09.08 на суму 33000,00 грн.; від 09.09.08 на суму 54000,00 грн.; від 13.10.08 на суму 10000,00 грн.; від 24.10.08 на суму 39000,00 грн.; від 10.12.08 на суму 3000,00 грн.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідач у повному обсязі сплатив відсотки за користування кредитними коштами, однак кредит у встановлений у договорі термін повернув частково у сумі 76348,21 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 13.05.09, №553 від 01.12.09 та №124 від 29.06.10.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором щодо погашення кредиту у повному обсязі та у встановлений у договорі термін не виконав, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 30.09.11 становить 623651,79 грн.
Відповідно до п. 6.1.1. кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За прострочення погашення кредиту та неповне погашення кредиту позивач за період з 29.09.10 по 27.03.11 на суму 625000,00 грн. основного боргу нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку станом на 30.09.11 становить 47773,97 грн.
Відповідач не погодився із сумою нарахованих йому штрафних санкцій та подав клопотання про зменшення суми неустойки до 10000,00 грн., яке мотивував тим, що неповернення кредитних коштів зумовлено непередбачуваними обставинами, які спричинили негативні наслідки для підприємства, а саме настання всесвітньої фінансово-економічної кризи і в Україна, зокрема, яка вплинула на будівельний сектор, надання послуг у якому є основним видом діяльності підприємства. Підприємство знаходиться в складному фінансово-економічному стані, на рахунках майже відсутні обігову кошти, що спричинено неможливістю дебіторів своєчасно та у повному обсязі погасити свою дебіторську заборгованість перед підприємством, у зв'язку із негативними наслідками фінансово-економічної кризи в країні. Стягнення повної суми нарахованої позивачем пені може призвести до неможливості підприємства здійснювати господарську діяльність та, як наслідок, до блокування рахунків, неможливості виплати заробітної плати працівникам підприємства, а також неможливості виконання взятих на себе зобов'язань. У підтвердження настання форс-мажорних обставин у відповідача, неможливості виконання зобов'язань за кредитним договором через складне фінансове становище відповідач подав лист Закарпатської торгово-промислової палати від 22.07.11 №15.08-6/461.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Враховуючи, що позивач, крім пені нарахував проценти за користування кредиту, що компенсують йому втрати від вилучення коштів, які відповідач сплатив у повному обсязі та враховуючи, що відповідач частково виконав зобов'язання щодо повернення кредиту, суд прийшов до висновку клопотання відповідача задоволити та зменшити належну до сплати пеню до 10000,00 грн.
Для забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за договором між позивачем (заставодержатель по договору) та відповідачем (заставодавець по договору) укладено договір застави майна від 29.05.08 (із змінами згідно додаткового договору (правочин) №1 від 22.10.08) (далі - договір застави), згідно якого відповідач передав в заставу майно, а саме: машини та обладнання в кількості 62 одиниць, показники яких наведені в додатку №1 до договору застави майна (а.с. 23) і знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Лавріщева, 53А (п. 1.2. договору застави). Вартість предмета застави становить 1521024,00 грн. (п.1.4. договору застави).
Відповідно до п. 3.1.3. договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, а саме: при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту, та/або при несплаті або частковій сплаті суми відсотків, та/або при несплаті або частковій сплаті суми комісійної винагороди , та/або при несплаті або частковій сплаті штрафних санкцій.
Частина 1 ст.589 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором у встановлений термін не виконав, а тому заборгованість за кредитним договором та пеню слід стягнути за рахунок предмету застави.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене, підлягає задоволенню вимог позивача про стягнення з відповідача суми 633651,79 грн., у т.ч. 623651,79 грн. основного боргу, 10000,00 грн. пені за несвоєчасне погашення суми кредиту.
Позовні вимоги у цій частині позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Судом розглянуто клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення на шість місяців.
Відповідач клопотання про відстрочку виконання судового рішення мотивує тим, що він перебуває у важкому фінансово-економічному стані, що проявилося у відсутності обігових коштів на рахунках підприємства, а стягнення повної суми заборгованості призведе до неможливості підприємством здійснювати господарську діяльність.
Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Проаналізувавши доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, клопотанні про зменшення суми неустойки та клопотанні про надання відстрочки, а також докази у їх підтвердження, суд дійшов висновку за можливе клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення задоволити частково та відстрочити виконання рішення суду на три місяці.
У задоволені клопотання позивача про забезпечення позову судом відмовлено, у зв'язку із недоведеністю його відповідно до положень ст.66 ГПК України.
Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 6336,51 грн. державного мита та 222,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 66, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатбуд” (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Лавріщева, 53а, код 32703335) на користь публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” (м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код 00032129), філії - Закарпатське обласне управління (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Корзо, 15, код 09312190) за рахунок предмету застави, згідно договору застави майна від 29.05.08, а саме: 1) цех металоконструкцій - станок для порізки арматури С-60; станок витяжний СМЖ-317; зварювальний випрямляч 505; зварювальний випрямляч ВДМ 1201; машина для контактної зварки МТ-2827УХЛ-4; машина для контактної зварки МТ 1928 УХН+; машина для контактної зварки МТ 1618 У4; машина для контактної зварки МТ 1602 УХЛ; пресножиці (гільйотина) УРАЗ-1; пресножиці (гільйотина) ИВ-5222Б; трубогібочна машина ГТСМ; станок дротовідрізний СМЖ-133; гільйотинні ножиці ИВ-3118; компресор; зварювальний апарат NM-2500; станок свердлильний, станок заточний; станок долбежний, станок токарний ЛТ-100; станок токарний 1А616; станок фрезерний; ковальний молот; станок відрізний; кран козловий 5-ти тонний; кран „Піонер”; випрямлював зварювальний ВД-306 М1; бетонозмішувач; станок для виготовлення скоб; зварювальний апарат; 2) столярний цех -станок розпилочно-фугувальний; станок фрезерувальний; станок УДС; станок рейсмусний; станок Ц-5 (циркулярка); станок деревообробний; станок шліфувальний ЛШС-2500; станок листогібочний; шліф машинка для паркету; стіл направляючий; станок заточний; станок для жерстяних робіт; ручний фрезер Метабо; пила ручна електрична (Нім) EKS-2100; станок відривний (для кутиків) JMS-10; система для змішування фарби; 3) будівництво -бетонозмішувач; баштовий кран КБ-100.3А, яке знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Лавріщева, 53 А:
- суму 633651,79 грн., у т.ч. 623651,79 грн. основного боргу, 10000,00 грн. пені за несвоєчасне погашення суми кредиту;
- суму 6336,51 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 222,72 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Клопотання про відстрочку виконання судового рішення задоволити частково.
Відстрочити виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.11.11 у справі №16/98 на три місяці.
У задоволені клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Васьковський
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.11.11.