83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
06.08.08 р. Справа № 15/71
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» смт. Пантелеймонівка (код ЄДРПОУ 00191787)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Кураховський завод фасонного литва» м. Курахове (код ЄДРПОУ 33071644)
про стягнення заборгованості у сумі 102960,99 грн., пені та неустойки в розмірі 30213,56 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Шалотіна Н.К. за довіреністю № 37 від 12.05.2008 р.
від відповідача: Головко С.В. за довіреністю б/н від 06.08.2008 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» смт. Пантелеймонівка до товариства з обмеженою відповідальністю «Кураховський завод фасонного литва» м. Курахове про стягнення заборгованості у сумі 102960,99 грн., пені та неустойки в розмірі 30213,56 грн.
Ухвалою суду від 21.05.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/71.
Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 03.06.2008 р. строк вирішення спору по справі було продовжено до 21.08.2008 р.
У судовому засіданні позивачем та відповідачем було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -
Між позивачем - відкритим акціонерним товариством «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» смт. Пантелеймонівка (покупець) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Кураховський завод фасонного литва» м. Курахове (постачальник) було укладено договір поставки № 156 від 07.05.2007 р. (надалі - договір).
Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати в установлений строк, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити запасні частини обладнання (надалі-товар). Асортимент, гарантії та ціна товару вказуються в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 2.1 договору кількість та строки готовності товару, який підлягає поставці, зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 3.4 договору порядок оплати - передплата у розмірі 40% від вартості заявленого товару, кінцевий розрахунок протягом 10 днів з моменту поставки товару покупцю згідно специфікації.
До договору додані специфікації щодо поставки товару: специфікація № 1 на загальну суму 11040,00 грн., специфікація № 2 на загальну суму 10719,94 грн., специфікація № 3 на загальну суму 27199,97 грн., специфікація № 4 на загальну суму 10719,94 грн., специфікація № 5 на загальну суму 253800,00 грн., специфікація № 6 на загальну суму 10692,00 грн., специфікація № 7 на загальну суму 127224,00 грн.
Так, позивачем (покупцем) було здійснено попередню оплату за товар на загальну суму 388716,43 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які додані до матеріалів справи, тоді як вартість фактично поставленого відповідачем (постачальником) товару склала 285755,44 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких додані до матеріалів справи.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи вищевикладене, позивачем було заявлено до стягнення суму, що підлягає поверненню за сплачений, але не поставлений у строк товар у розмірі 102960,99 грн. (388716,43 грн. (сума оплати за товар) - 285755,44 грн. (сума поставленого відповідачем товару).
Так, з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 21/2170 від 19.05.2008 р. з вимогою сплатити вказану суму, факт отримання якої підтверджується підписом представника відповідача.
Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав письмові уточнення суми позовних вимог, в яких зменшив розмір суми позовних вимог з 133174,55 грн. до 125804,59 грн. у зв'язку з поставкою відповідачем позивачу в рахунок погашення заборгованості згідно договору № 156 від 07.05.2007 р. продукції на суму 7369,96 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000105 від 23.06.2008 р., копія якої додана до матеріалів справи.
У зв'язку з чим просив стягнути основний борг - 95591,03 грн., пеню та неустойку на загальну суму 30213,56 грн. Суд прийняв цю заяву до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.
Заявою від 02.06.2008 р. позивач уточнив позовні вимоги та визначив конкретні суми по пені у розмірі 11997,00 грн. та щодо неустойки (штрафу) у розмірі 18216,56 грн. Додатково заявою від 05.06.2008 р. позивач уточнив, що неустойка має разовий характер, тобто по суті є штрафом.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у розмірі 95591,03 грн. визнав у повному обсязі.
Згідно ч. 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Наявність заборгованості на суму основного боргу також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2008 р., який додано до матеріалів справи.
Враховуючи, що позов в частині стягнення суми основного боргу відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, а також те, що відповідач підтвердив факт наявності заборгованості у сумі 95591,03 грн., вимоги позивача про стягнення заборгованості у вказаній сумі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, оскільки мало місце порушення відповідачем строків поставки товару, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню у сумі 11997,00 грн., передбачену п. 6.1 договору.
Так, згідно вказаного пункту договору у разі порушення постачальником строків поставки товару, вказаних у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору, покупцю, перший сплачує останньому пеню у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ від суми непоставленого товару, діючої на момент оплати за кожний день прострочки відвантаження товару. Сплата пені не звільнює постачальника від виконання договірних зобов'язань.
З огляду на те, що розрахунок пені, який викладений у позовній заяві та у письмових уточненнях до позовної заяви щодо заявленої суми пені, відповідає вимогам чинного законодавства, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 11997,00 грн. підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача неустойку у сумі 18216,56 грн. відповідно до п. 57 Постанови Ради Міністрів СРСР № 888 від 1988 р. «Про затвердження Положення про поставки продукції виробного-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання, Основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій», згідно з яким за прострочку поставки чи недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8% вартості непоставленої у строк продукції по окремим найменуванням номенклатури (асортименту).
Але Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України застосовуються на території республіки до прийняття відповідних актів законодавства України.
Таким чином, вищевказана Постанова Ради Міністрів СРСР № 888 від 1988 р. не може застосовуватися до вимог про стягнення неустойки (штрафу) згідно договору поставки № 156 від 07.05.2007 р., так як після вступу у законну силу з 01.01.2004 р. Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України правовою підставою у вказаних правовідносинах сторін для нарахування неустойки (штрафу) є саме вказані акти законодавства України.
Так, згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 2 цієї статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 3 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Так згідно п. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Враховуючи, що сторони не передбачили у договорі розміру штрафу за порушення постачальником строків поставки товару, а вищевказана Постанова Ради Міністрів СРСР № 888 від 1988 р. не є законом України або іншим актом цивільного законодавства України, суд відмовляє позивачу у задоволенні вказаних позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 44; 49; 78; 82 - 85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кураховський завод фасонного литва» (юридична адреса: 85612, м. Курахове, Донецька область, Промислова зона, 69; код ЄДРПОУ 33071644; розрахунковий рахунок 26009001031011 в ДОФ ВАТ АКБ «Автокразбанк», МФО 335764) на користь відкритого акціонерного товариства «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» (юридична адреса: 84694, смт. Пантелеймонівка, Донецька область, вул. Карла Маркса, 2; код ЄДРПОУ 00191787; розрахунковий рахунок 26008301550301 у філії ЦМВ ПІБ м. Горлівка, МФО 334464) суму 107588,03 грн. (а саме: основний борг - 95591,03 грн., пеню - 11997,00 грн.), крім того витрати на сплату державного мита у розмірі 1075,88 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 95,32 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки (штрафу) на суму 18216,56 грн.
У судовому засіданні 06.08.2008 р. оголошено текст рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Богатир К.В.