донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.07.2008 р. справа №44/50пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Стойка О.В. , Шевкової Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
Рахильчук О.В. (довіреність №2/7841 від 04.12.07р.),
від відповідача:
Петров Г.В. (довіреність № 9/207 від 26.12.07р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
05.05.2008 року
по справі
№44/50пн (Мєзєнцев Є.І.)
за позовом
Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ
до
Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк
про
повернення самовільно використаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та стягнення штрафних санкцій в сумі 3 935 357 грн. 49 коп.
У 2008 році позивач, Державний комітет України з державного матеріального резерву, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, про стягнення штрафу у розмірі 3 422 563 грн. 28 коп., пені у розмірі 512 794 грн. 21 коп., а також про повернення до державного матеріального резерву наступних цінностей - сталі товстолистової 15,2 тони, рейки з/д вузької колії 152 тони, сталі середньосортової 9,3 тони, сталі дрібносортної 14,3 тони, сталі сортової конструкційної 1 тона, сталі бурової порожнистої 4,6 тони, накладок та підкладок 209,2 тони, канатів сталевих 150,7 тони, болтів колійних 4,8 тони, костилів колійних 39,8 тони, труб нафтопровідних електрозварних 37 тони, труб водогазопровідних 50 тон, рукавів високого тиску 4,1 тисяч метрів, стрічки конвеєрної 0,5 тисяч м. кв., труб вентиляційних 1 тисяча метрів, кабелю шлангового та врубового 3,9 кілометрів, кабелю контрольного 0,2 кілометри та радіометрів-рентгенометрів 2 штуки.
Рішенням від 05.05.2008р. позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ були задоволені в повному обсязі. Судове рішення мотивоване тим, що сторони засвідчили факт існування господарських зобов'язань по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей, надсилаючи на адресу позивача щорічно звіти за формою 12мр та станом на момент прийняття рішення відповідачем не повернуто позивачу зазначені цінності.
Відповідач, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає, що судом неповно з'ясовано обставини справи та не дав належну оцінку наданим доказам. За цих підстав, позивач просить рішення господарського суду Донецької області від 05.05.08р. скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.06.08р. від сторін були витребувані додаткові докази по справі, необхідні для розгляду справи по суті. Відповідач в судовому засіданні надав витребувані документи та пояснення. Позивач не в повному обсязі виконав вимоги суду, надавши заперечення на апеляційну скаргу, якими з вимогами апеляційної скарги не погодився та просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 05.05.08р. -без змін, але вони не свідчать про виконання позивачем вимог ухвали суду від 24.06.08р. належним чином. Судова колегія вважає, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом апеляційної інстанції матеріали, необхідні для вирішення спору.
В судовому засіданні, яке відкладалося, сторони підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 44/50пн, та наданих сторонами пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до пунктів 2,3,4 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогами про повернення відповідачем самовільно використаних матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та стягнення з нього штрафних санкцій.
Як зазначив позивач в позовній заяві, нібито Державному підприємству «Донецьквугілля», м.Донецьк від Державного агентства з управління державним матеріальним резервом на відповідальне зберігання були передані матеріальні цінності мобілізаційного резерву на підставі Номенклатури накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, затвердженою наказом Мінвуглепрому СРСР № м-8с від 12.07.1988р.
Указом Президента України від 14.11.1995р. № 1039/95 «Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України» визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості, виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.
Указом Президента України від 07.08.2001р. № 603/2001 на базі Державного агентства з управління державним матеріальним резервом було утворено Державний комітет України з державного матеріального резерву.
Як стверджує позивач, згідно пункту 12 Наказу Міністерства палива та енергетики України від 18.08.04р. № 492 «Про створення Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», була припинена діяльність ДП «Донецьквугілля»шляхом реорганізації та приєднання до ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».
Позивач вважає, що на відповідальному зберіганні ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1»ТО «Шахта імені Челюскінців»та ВП «Шахтоуправління «Трудівське», що входять до складу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк знаходились матеріальні цінності мобілізаційного резерву, про повернення яких заявлено позов.
Представниками Контрольно-ревізійного відділення Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту 22.03.07р. була проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк.
За результатами перевірки був складений Акт від 22.03.07р., в якому зазначено, що: на підприємстві відповідача нібито має місце факт неповернення запозичених за постановами КМУ від 1997-98р.р. матеріальних цінностей мобрезерву; було проведено розбронювання матеріальних цінностей мобрезерву; правила та умови зберігання не забезпечуються; освіження матеріальних цінностей мобрезерву не проводилось; кількісне зберігання не забезпечується; стан матеріальних цінностей, з-за прострочених термінів зберігання, не відповідає діючим стандартам і технічним умовам, мали місце крадіжки матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в період з 1995р. по 2000р. Акт був підписаний начальником та головним спеціалістом Контрольно-ревізійного відділення Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту. Також є відмітка, що з Актом були ознайомлені Генеральний директор та головний бухгалтер Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк.
Листом Міністерства економіки України від 28.10.01р. № 53-19/108 визначено, що ціни на матеріальні цінності визначаються Держкомрезервом України, виходячи з оптових цін, які діють на час відпустку, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції. Позивач встановив вартість матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, збереження яких не було забезпечено нібито відповідачем, виходячи з цін, що діяли на момент проведення 22.03.07р. перевірки та підтверджені відповідною Довідкою оцінки майна № 258/8-1 від 31.08.07р.
На думку позивача, мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідача по збереженню ним матеріальних цінностей на підставі взаємовідносин, що виникли між ними згідно Наказу Мінвуглепрому СРСР 1988 року.
За цих підстав, позивач, Державний комітет України з державного матеріального резерву, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про зобов'язання відповідача повернути до державного матеріального резерву самовільно використані матеріальні цінності мобілізаційного резерву та стягнення з нього штрафних санкцій в сумі 3 935 357 грн. 49 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження та матеріали справи, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та правових норм, які підлягають застосуванню, судова колегія дійшла висновку, що:
При розгляді даної справи слід керуватися як загальним законодавством, так і спеціальним законодавством України, до якого відноситься Закон України «Про державний матеріальний резерв».
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з пунктом 4 статі 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Частиною другою пункту 2 статті 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»передбачено, що для підприємств, заснованих повністю або частково на державній власності, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву є обов'язковим, якщо це не завдає їм збитків.
Підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що виконують згідно з договором з центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, не входять до системи державного резерву (пункт 5 статті 4 Закону України «Про державний матеріальний резерв»).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк не є спеціалізованим підприємством, для якого відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву є обов'язковим, тобто не є його основною уставною діяльністю.
Частиною першою пункту 2 статті 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»передбачено, що частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.
Крім того, Постановою Кабінету міністрів України № 1129 від 08.10.1997р. «Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву», а саме пунктом 4 встановлено, що розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держкомрезервом на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.
Оскільки відповідач не є підприємством, що входить до системи державного резерву, то матеріальні цінності, що закладаються до державного резерву у відповідальних зберігачів, приймаються ними самостійно з дотриманням вимог, визначених Держкомрезервом, а також обумовлених договорами на їх поставку. Матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку (частина 2 пункту 9, пункт 10 Постанови Кабінету міністрів України № 1129 від 08.10.1997р.).
Проте, в матеріалах справи відсутній ані договір між сторонами, ані інші докази приймання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву відповідачем від позивача (наприклад -акти), підписані саме сторонами по справі.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог надав документи, які, на його думку, підтверджують факт правопорушення, що допущений саме відповідачем - незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, а саме: Номенклатуру накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, затвердженою наказом Мінвуглепрому СРСР № м-8с від 12.07.1988р., Акт перевірки від 22.03.07р., Довідку про ціни № 258/8-1 від 31.08.07р.
Але при дослідженні вищезазначених документів, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування його позовні вимоги щодо факту передачі в 1988 році та зберігання саме відповідачем конкретного переліку матеріальних цінностей, які він вимагає повернути, враховуючи проведену за період часу з 1990р. по 2008р. неодноразову реорганізацію підприємств вугільної промисловості України.
В пункті 3 Акту перевірки від 22.03.07р. зазначено, що «Договір на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобрезерву між Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія»та Держкомрезервом України відсутній. Матеріальні цінності мобрезерву згідно договорів №1 від 20.04.00р. та №2 від 21.07.00р. «Про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву»передані на зберігання ДВАТ «Шахта Трудівське»та ДВАТ «Шахта імені Челюскінців». Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано в якості доказів договірних стосунків між ним та відповідачем ані зазначені договори №№1,2, ані будь-які інші документи, що свідчили б про існування договірних стосунків з відповідального зберігання матеріальних цінностей саме з відповідачем. Посилання суду першої інстанції на існування між сторонами «господарських правовідносин, що виникли у спрощений спосіб на основі вільного волевиявлення сторін»є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи і не підтверджується належними доказами по справі.
Надсилання щорічних звітів позивачеві не свідчить про те, що саме заявлені позивачем матеріальні цінності знаходилися на відповідальному зберіганні у відповідача та його попередника, як неправомірно зазначено в рішенні суду першої інстанції.
Частиною 3 пункту 1 статті 937 Цивільного кодексу України встановлено, що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем, проте в матеріалах справи немає жодного документу, підписаного відповідачем при прийнятті від позивача матеріальних цінностей на відповідальне зберігання.
В матеріалах справи відсутні акти закладки матеріальних цінностей по формі №1 відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету міністрів України № 1129 від 08.10.1997р. або інші акти приймання-передачі цих цінностей та докази письмової форми договору зберігання між сторонами.
Висновок господарського суду Донецької області про те, що Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк стало правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Донецьквугілля», м.Донецьк по зобов'язаннях структурного підрозділу «Шахта імені Челюскінців»згідно Наказу Міністерства палива та енергетики України від 18.08.04 року № 492 «Про створення державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», є таким, що не відповідає матеріалам справи, а саме тексту вищевказаного Наказу, пунктом 24 якого встановлено, що Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» тільки після завершення процедури припинення діяльності юридичної особи - Державного підприємства «Донецьквугілля»є правонаступником його прав та обов'язків.
На вимогу суду відповідачем були надані докази наявності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не тільки Державного підприємства «Донецьквугілля», а й його попередників: Донецького виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Донецьквугілля», Відкритого акціонерного товариства Державної холдингової компанії «Донвугілля», що свідчить про не завершення процедури припинення попередніх юридичних осіб, з фактом чого пов'язаний момент виникнення правонаступництва у відповідача по справі.
Постановою КМУ від 05.07.04р. № 434-р, усі матеріальні цінності державного резерву, що знаходились на зберіганні відповідача, були розброньовані. Позивач повинен був ці цінності реалізувати відповідно до частини 6 статті 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв». З матеріалів справи не вбачається факту, чи були реалізовані ці цінності Держкомрезерву (Факсограма Міністерства палива та енергетики України № 23/23-127 від 16.07.04р.
Позивач заявив позов про застосування мір відповідальності за Законом, яке можливо тільки до винної особи, яка скоїла правопорушення.
Позивач не довів суду належними та допустимими доказами по справі відповідно до вимог статей 33, 34, 36, 37 Господарського процесуального кодексу України факт самовільного використання саме відповідачем матеріальних цінностей державного резерву, які були б отримані ними в результаті правонаступництва попередніх підприємств вугільної промисловості України.
Крім того, в матеріалах справи відсутні вироки суду або рішення з цивільних справ про встановлення факту здійснення протиправних дій посадовими особами саме відповідача по неналежному зберіганню матеріальних цінностей Державного матеріального резерву. В даному випадку неможливе процесуальне правонаступництво по невстановленим фактам крадіжок або самовільного використання матеріальних цінностей невідомими особами, оскільки в розумінні норм матеріального права України, правонаступництво можливе тільки по правам та обов'язкам юридичних осіб.
З урахуванням того, що позивачем не доведена обґрунтованість заявлених ним вимог саме до відповідача, ніяких змін в частині підстави позову, неналежного відповідача, суду першої інстанції до моменту прийняття рішення в порядку вимог статті 22, 24 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано, апеляційна інстанція вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк невірним.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи та судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2008 року у справі № 44/50пн підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 37, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2008 року по справі №44/50пн - задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2008 року по справі № 44/50пн - скасувати.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення штрафу у розмірі 3 422 563 грн. 28 коп., пені у розмірі 512 794 грн. 21 коп., а також про повернення до державного матеріального резерву наступних цінностей - сталі товстолистової 15,2 тони, рейки з/д вузької колії 152 тони, сталі середньосортової 9,3 тони, сталі дрібносортної 14,3 тони, сталі сортової конструкційної 1 тона, сталі бурової порожнистої 4,6 тони, накладок та підкладок 209,2 тони, канатів сталевих 150,7 тони, болтів колійних 4,8 тони, костилів колійних 39,8 тони, труб нафтопровідних електрозварних 37 тони, труб водогазопровідних 50 тон, рукавів високого тиску 4,1 тисяч метрів, стрічки конвеєрної 0,5 тисяч м. кв., труб вентиляційних 1 тисяча метрів, кабелю шлангового та врубового 3,9 кілометрів, кабелю контрольного 0,2 кілометри та радіометрів-рентгенометрів 2 штуки в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді: О.В. Стойка
Т.А. Шевкова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС