Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
14.07.2008
Справа №2-24/1737-2008А
За позовом - ДПІ у м. Сімферополь, (95053 м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9)
До відповідача - Паливно - енергетичного комплексу «Современник», (95017 м. Сімферополь, вул. Київська, 73; ідентифікаційний код 24870616)
До відповідача Приватного підприємства «ВесМастер», (91000 м. Луганськ, вул. радянська, 76/1411; ідентифікаційний код 32691592)
Про визнання недійсною угоди та стягнення 439263,74 грн.
Суддя Г.Г.Колосова
При секретарі Новохацької І.П.
За участю представників:
Від позивача - Нечаєва Н.О., довіреність № 32/10 від 18.05.2007 р.
Від першого відповідача - Аметова Е.Е., довіреність б.н. від 10.02.2008 р.
Від другого відповідача - не з'явився
Обставини справи:
ДПІ у м. Сімферополі звернулася до Господарського суду АР Крим із позовом до Паливно - енергетичного комплексу «Современник», до Приватного підприємства «ВесМастер» про визнання недійсними господарських зобов'язань, оформлені угодами між відповідачами про поставку пального по податковим накладним № 2456 від 01.06.2005 р. на суму 326312,59 грн., № 2458 від 01.06.2005 р. на суму 49539,96 грн., № 2461 від 01.06.2005 р на суму 63411,19 грн. та про стягнення з ПЕК «Современник» 439263,74 грн.
Свої позовні вимоги податкова інспекція мотивує тими обставинами, що угоди між відповідачами укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, так як ПП «ВесМастер» було створено без наміру займатися підприємницькою діяльністю. В обґрунтування своїх позовних вимог податкова інспекція посилається на постанову Господарського суду Луганської області від 10.05.2006 р. у справі № 9/239пн-ад, якою визнано недійсними установчі документи з моменту реєстрації ПП «ВесМастер», та скасована його державна реєстрація з моменту реєстрації. Також актом № 201 від 21.06.2006 р. Ленінської МДПІ у м. Луганську анульована реєстрація платника ПДВ ПП «ВесМастер».
Представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач ПЕК «Современник» проти позову заперечує.
Відповідач ПП «ВесМастер» явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
встановив:
Актом невиїзної документальної перевірки ПЕК «Современник» від 18.10.2007 р. № 64105/23-2/24870616 встановлені взаємовідносини з ПП «ВесМастер». В ході проведення виїзної планової перевірки згідно плану - графіку на 1 квартал 2006 р. за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. надані документи, відповідно до яких ПП «ВесМастер» поставляло товар ПЕК «Современник», про що виписувались податкові накладні № 2456 від 01.06.2005 р. на суму 326312,59 грн., № 2458 від 01.06.2005 р. на суму 49539,96 грн., № 2461 від 01.06.2005 р на суму 63411,19 грн.
Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних ПЕК «Современник» включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у книзі придбання та включенні в податкову декларацію з ПДВ за червень, липень 2005 р. Витрати на придбання палива включені до складу валових витрат ПЕК «Современник» за 1 пів. 2005 р. та за 9 міс. 2005 р.
Згідно з п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» однією з функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій є звернення до судів з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними господарських зобов'язань, які оформлені угодами між відповідачами про поставку пального по податковим накладним № 2456 від 01.06.2005 р. на суму 326312,59 грн., № 2458 від 01.06.2005 р. на суму 49539,96 грн., № 2461 від 01.06.2005 р на суму 63411,19 грн. та про стягнення з ПЕК «Современник» 439263,74 грн. на підставі п.1 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якого господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Оскільки на думку позивача, постановою Господарського суду Луганської області від 10.05.2006 р. у справі № 9/239пн-ад було визнано недійсними установчі документи з моменту реєстрації ПП «ВесМастер», та скасована його державна реєстрація з моменту реєстрації, а також оскільки у цієї ж постанові зазначено, що засновник ПП «ВесМастер» не мав мети та не міг здійснювати підприємницьку діяльність у якості директора, не мав мети сплачувати до державного бюджету податків, зборів та ін., у зв'язку з тим, що після реєстрації підприємства він передав усі документи невідомій особі, яка запропонувала йому зареєструвати підприємство за винагороду.
Тобто, ПП «ВесМастер» уклало оспорюванні угоди з метою «ухилення від сплати податків» та з умислом «на приховування доходів від оподаткування», а факт здійснення незаконної фінансово - господарської діяльності підтверджується навмисними діями засновника ПП «ВесМастер», який створив підприємство без наміру займатися підприємницькою діяльністю, отже господарські зобов'язання між відповідачами мають бути визнані недійсними.
Крім того, актом № 201 від 21.06.2006 р. Ленінської МДПІ у м. Луганську анульована реєстрація платника ПДВ ПП «ВесМастер».
Ретельно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, докази обставин, які можуть бути підставами для визнання договорів недійсними, не надано.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пленум Верховного суду України у п. 6 постанови № 3 від 28.04.78 р. (з наступними змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» роз'яснив, що до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними чи юридичними особами від оподаткування доходів, тощо.
Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.
Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановлювати наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, і настання певних юридичних наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, змісти договорів не суперечать Цивільному та Господарському кодексам України. Договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, про що свідчать пояснення сторін та письмові докази про виконання цих договорів сторонами.
Посилання позивача на те, що постановою Господарського суду Луганської області від 10.05.2006 р. у справі № 9/239пн-ад було визнано недійсними установчі документи з моменту реєстрації ПП «ВесМастер», та скасована його державна реєстрація з моменту реєстрації, не може бути прийнято судом як доказ наявності у ПП «ВесМастер» мети, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства, оскільки предметом розгляду справи № 9/239пн-ад було встановлення дійсніть проведення державної реєстрації ПП «ВесМастер», обставини, викладені у мотивувальній частини постанови суду, мають відношення тільки для обґрунтування висновків, викладених у резолютивної частини постанови.
Крім того, юридичними наслідками припинення державної реєстрації підприємства за підставами визнання недійсними його установчих документів повинна бути здійснена ліквідаційна процедура, у ході якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі - держави.
Позивачем не представлено доказів виключення ПП «ВесМастер» з ЄДРПО України, навпроти листом від 14.05.2008 р. Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради зазначено, що 22.05.2006 р. до ЄДРПОУ внесено судове рішення щодо припинення юридичної особи, тобто юридична особа ПП «ВесМастер» знаходиться на стадії припинення.
Факт відміни державної реєстрації підприємця не спричиняє за собою недійсність всіх угод, укладених моменту реєстрації до моменту виключення державного реєстру.
Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації також не є підставою для визнання недійсними вчиненими ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за угодами можуть нести відповідальність тільки при наявності вини.
Крім того, у акті № 201 від 21.06.2006 р. Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «ВесМастер» зазначено, що розмір податкової заборгованості ПДВ на дату складання акту складає 0 грн.
Також чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин. Його вина може бути підтверджена обвинувальним вироком суду відносно посадових осіб підприємства, однак, такий доказ вини з боку ПП «ВесМастер» у матеріалах справи відсутній.
Поза увагою позивача залишився той факт, що надання послуг з постачання нафтопродуктів підтверджується розхідними накладними, податковими накладними, що не оспорюється позивачем по справі.
У зв'язку з чим, суд критично оцінює довод позивача стосовно придання фактам, встановленим постановою Господарського суду Луганської області від 10.05.2006 р. у справі № 9/239пн-ад преюдиціального значення при вирішенні даної адміністративної справи про те, що обидва чи один учасник правочину завідомо (умисно) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, довести наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та умислу у відповідачів під час укладення угод, кому вони належали і в чому полягали.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Аналізуючи норми Закону України «Про державну податкову службу в України» та Господарського кодексу України суд вважає, що ДПІ має право звертатись до суду з позовами про визнання угод недійсними лише у разі, якщо вони суперечать інтересам держави та суспільства.
Суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З доданих до позовної заяви документів не вбачається доказів, які б свідчили про наявність у відповідачів, або хоча б в одного з них мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства при укладенні угод, не доведено наявності умислу у сторін на приховування від оподаткування доходів на території України чи на завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ.
Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсними господарських зобов'язань, які оформлені угодами між відповідачами про поставку пального по податковим накладним № 2456 від 01.06.2005 р. на суму 326312,59 грн., № 2458 від 01.06.2005 р. на суму 49539,96 грн., № 2461 від 01.06.2005 р на суму 63411,19 грн. задоволенню не підлягають.
У позовній заяви, позивач також просить суд стягнути з ПЕК «Современник» вартість послуг у сумі 439263,74 грн.
Відповідно до ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Передбачені санкції застосовуються лише судом і за умови визнання недійсним господарського зобов'язання, як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Оскільки судом встановлено відсутність доказів наміру у відповідачів, або хоча б в одного з них мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства при укладенні угод, встановлена недоведеність наявності умислу у сторін на приховування від оподаткування доходів на території України чи на завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, отже у суду відсутні підстави для застосування та стягнення з ПЕК «Современник» санкцій у розмірі 439263,74 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу, тоді як позивач таких доказів не представив.
За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі 18 липня 2008 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У позові відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.