ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 4/86
20.05.08
За позовом Прокурор Солом'янського району міста Києва
до Підприємство Професійно-технічний навчальний заклад "Спортивно-технологічний центр "Відродження" товариства сприяння обороні України
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунтурсервіс"
про визнання договору купівлі-продажу від 28.12.2006 недійсним
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Прокурор Солом'янського району м. Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Товариства сприяння обороні України з позовом до підприємства професійно-технічного навчання закладу «Спортивно-технічний центр «Відродження»товариства сприяння обороні України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтурсервіс»про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2006р. військово-спортивної бази, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Лютіж, вул. Леніна, 2-а укладеного між Громадською організацією «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комтурсервіс».
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що договір купівлі-продажу укладений всупереч нормам закону, що унеможливлює виконання статутних функцій Товариства сприяння обороні України, що в свою чергу суперечить інтересам держави, оскільки ускладнює виконання функцій держави щодо забезпечення її обороноздатності у зв'язку з неналежною підготовкою Товариством сприяння обороні України фахівців військово-технічних спеціальностей і призовників.
Представник відповідача-1 та відповідача-2 проти заявлених позовних вимог, свої заперечення виклав у відзиві від 17.0.2008р.
В процесі розгляду справи представником відповідача-2 подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Київську міську організацію Товариства сприяння обороні України.
Київська міська організація Товариства сприяння обороні України в своїх поясненнях зазначила, що відповідно до правового статусу відповідач-1 може самостійно виступати від свого імені в цивільних правовідносинах. При здійсненні свого права по відчуженню майна, а саме спортивної бази, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Лютіж, вул. Леніна, 2-а відповідач-1 своїми діями шкоди майну та охоронюваним законами інтересам Київської міської організації Товариства сприяння обороні м. Києва не наносив.
Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд міста Києва, -
Прокуратурою району проведено перевірку за зверненням Центрального комітету товариства сприяння обороні України щодо законності відчуження громадською організацією «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження»військово-спортивної бази, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Лютіж, вул. Леніна, 2-Встановлено, що 28.12.2006 між громадською організацією «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комтурсервіс»укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого громадська організація передала у власність товариству 93/100 частини спірної військово-спортивної бази вартістю 2 500 000 грн.
За твердженням позивача:
- відповідно до статуту громадська організація «Товариство сприяння обороні України «Відродження" в Шевченківському районі м. Києва функціонує у складі Київської міської організації ТСО.
- в свою чергу статутом Київської міської організації товариства сприяння обороні України передбачено, що вказана організація функціонує у складі ТСО України.
- згідно з п.1.1 положення про порядок володіння, використання і розпорядження майном, що є у власності ТСО України, Пленум Центрального комітету ТСО України за поданням пленумів Кримського республіканського, обласних, міських, районних комітетів ТСО України приймає рішення про продаж або передачу цілісних виробничих, спортивних, учбових комплексів, будов, споруд та інших основних фондів балансовою вартістю більше 500 тис. грн.
- постановою 8-го пленуму Шевченківської районної організації ТСО України від 21.12.2005 постановлено звернутись до голови Київської міської організації ТСО України з проханням порушити клопотання перед ЦК ТСО України про надання дозволу СТЦ «Відродження»на відчуження військово-спортивної бази.
- за поданням бюро Київського міського комітету ТСО України про надання дозволу Шевченківському спортивно-технічному центру «Відродження»на продаж нерухомого майна, яке розташоване по вул. Леніна, 2-а, с. Лютіж, Вишгородського району, Київської області зазначене питання було включено до порядку денного бюро ЦК ТСО України, було прийнято рішення прийняти постанову бюро ЦК ТСО після переоцінки та визначення нової експертної оцінки зазначеного в клопотанні нерухомого майна Товариства.
- на підставі заяви ЦК ТСО України членами представництва експертної ради УТО у АРК була виконана рецензія на «Звіт з оцінки вартості майна - будівель та споруд військово-спортивної бази, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Лютіж, вул. Леніна, 2-А»виконаний фірмою ПП «ТЕТІКО»в м. Києві.
- відповідно до п.17 протоколу №7 засідання бюро Центрального комітету ТСО України від 28.11.2006, у наданні згоди Шевченківському СТЦ Київської міської організації ТСО України на продаж військово-спортивної бази, яка розташована у с. Лютіж, Вишгородського району Київської області, було відмовлено.
Незважаючи на те, що СТЦ «Відродження»офіційного дозволу на реалізацію військово-спортивної бази, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Лютіж, вул. Леніна, 2-А від ЦК ТСО України не одержував, 28.12.2006 вказане нерухоме майно було продане Шевченківським СТЦ «Відродження»Київської МО ТСО України шляхом укладання оспорюваного договору купівлі-продажу з ТОВ «Комтурсервіс».
За твердженням позивача, укладання вказаного договору прямо суперечить вищевказаним положенням статуту Шевченківського СТЦ «Відродження»Київської МО ТСО України та положень, що регулюють порядок реалізації майна ТСО України, а також вимогам ст.92 Цивільного кодексу України відповідно до якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
СТЦ «Відродження»створено відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян»№ 2460-ХІІ (відомості Верховної Ради, 1992, № 34, ст. 504), який визначав та визначає нині загальні засади функціонування об'єднань громадян на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 названого закону об'єднання громадян визнається політичною партією або громадською організацією.
Пунктом 1 ч. І Статуту Громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «ВІДРОДЖЕННЯ»встановлено, СТЦ «Відродження»- самостійна масова оборонно-патріотична і спортивно-технічна організація громадян, яка здійснює свою діяльність на принципах добровільності відповідно до Конституції України, закону України «Про об'єднання громадян», чинного законодавства та цього статуту.
СТЦ «Відродження»було зареєстрованого Державною адміністрацією Шевченківського району м. Києва 16.04.1993 року, зі змінами зареєстрованими 02.03.2007 року, свідоцтво про державну реєстрацію об'єднання громадян № 020, тобто статусу юридичної особи відповідач 1 набув з 16 квітня 1993 року.
Згідно зі ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
В п. 1 ч. V Статуту СТЦ «Відродження»зазначено, що центр є юридичною особою.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 14.02.2008 року, СТЦ ТСО «Відродження»є юридичною особою, організаційно-правової форми «громадська організація».
В ч. 2 ст. 87 ЦКУ встановлено, що установчим документом юридичної особи є затверджений учасниками статут або засновницький договір між: учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 13 Закону України «Про об'єднання громадян»визначено, що об'єднання громадян діє на основі статуту.
СТЦ «Відродження»діє на підставі власного статуту, який було затверджено зборами його засновників 16.03.1993 року, протокол № 2. Даний статут містить положення, які є обов'язковими згідно вимог ст. 13 закону, зокрема положення щодо порядку утворення і діяльності статутних органів та джерел надходження і порядок використання коштів та іншого майна СТЦ «Відродження».
Відповідно до ст. 21 Закону встановлено, що об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності.
Згідно з п. 7 ч. V Статуту, майно Центру «Відродження»знаходиться на власному балансі.
В п. 9 ч. V Статуту зазначено, що Центр може мати у власності будови, споруди. Центр має право набувати і відчужувати майно і цінності, користуватись ними на умовах оренди, кредиту, позики за договорами з організаціями, громадянами.
Відповідно до п. 12 ч. V Статуту, власність Центру «Відродження»належить Центру в цілому, а не окремим ланкам. Функції по управлінню колективною власністю покладаються на керівника Центру «Відродження».
У ст. 20 закону, серед інших, названі також права зареєстрованої громадської організації виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові та немайнові права.
Відповідно до п. 4 ч. V Статуту, Центр «Відродження»має, серед інших, право здійснювати в Україні та за кордоном всілякі угоди та інші юридичні акти.
Відповідно до ч. З ст. 92 ЦКУ цивільна дієздатність юридичної особи полягає в тому, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
В ч. 2 ст. 23 закону зазначено, що окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи...
У п. 5 ч. III цього ж Статуту СТЦ «Відродження»визначено обсяг повноважень його керівника. При цьому тут зазначено, що керівник не тільки має право, але зобов'язаний вчиняти наступні дії:
«- виступати учасником громадсько-правових відносин за свою організацію;
- представляти інтереси своєї організації;
- у встановленому законом порядку володіти і розпоряджатися власністю Центру, придбаної за рахунок своєї госпрозрахункової діяльності, майном, технікою, будівлями, спорудами, прибутками;
- укладати та припиняти договори та, угоди;
- здавати і приймати під орендну плату любі, не заборонені Законом, матеріальні цінності, будівлі, споруди, тощо; ....»
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про об'єднання громадян»обмеження діяльності об'єднань громадян може встановлюватись тільки Конституцією та Законами України.
Посилання Прокурора на те, що відповідно до статуту громадська організація СТЦ ТСО «Відродження»функціонує у складі Київської міської організації ТСО є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ні Статут громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження», ні Статут Товариства сприяння обороні України не містять жодних положень про функціонування у складі, підпорядкування або іншу залежність СТЦ «Відродження»від Київської міської організації ТСО.
При цьому в п. 2 ч. І статуту СТЦ «Відродження»зазначено, що взаємодія і взаємовідносини з Всеукраїнським Товариством сприяння обороні України будуються на договірних умовах.
Тобто, взаємовідносини СТЦ «Відродження»з ТСО України виключають будь-які інші принципи відносин (підлеглості, підпорядкування тощо), окрім договірного принципу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нерухоме майно, щодо якого укладено спірний договір, тобто 93/100 частини військово-спортивної бази, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Лютіж, вул. Леніна 2-А, належало громадській організації «Спортивно-технічний центр Товариства сприяння обороні України «Відродження»на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 25.05.2000 року Лютізькою сільською радою за № 41. Даний документ зареєстровано у Вишгородському бюро технічної інвентаризації 14.08.00 до реєстрової книги № 1 за реєстровим №3,11.
Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що була надана СТЦ «Відродження»в постійне користування згідно Державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 001167, виданого 20.11.01 Лютізькою сільською радою. В ч. 2 п. 1.1 оспорюваного договору купівлі-продажу обумовлено, що право користування вищезазначеною земельною ділянкою переходить до Покупця - ТОВ «Комтурсервіс»відповідно до ст. 377 Цивільного Кодексу України.
Вказані документи є провоустановчими документами на нерухоме майно, які визначають належність цього майна СТЦ «Відродження»на праві власності. Зі змісту цих документів не вбачається будь-яких майнових чи немайнових прав інших суб'єктів (фізичних чи юридичних осіб) на зазначене в них майно.
Відповідно до ст. 316 ЦКУ правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що відповідач 1, як власник зазначеного нерухомого майна, мав право на його відчуження відповідачу 2 виключно за своєю волею, незалежно від волі (згоди чи незгоди) будь-яких інших осіб, в тому числі Товариства сприяння обороні України та її Київської міської організації.
Спірний договір від імені СТЦ «Відродження»з відповідачем 2 було підписано його керівником Бевзою В.Т., повноваження якого щодо укладення від імені центру даного договору були визначені в п. 5 ч. III статуту СТЦ «Відродження».
Суду доведено, що Керівник центру під час укладення спірного договору діяв виключно в межах повноважень, наданих статутом центру, що не містив будь-яких обмежень прав та обов'язків керівника.
Відповідно до п. 3.1 спірного договору відчуження майна військово-спортивної бази СТЦ «Відродження»було вчинено за 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) гривень, при тому, що згідно довідки центру № 36 від 16.11.2006 року за станом на 01.10.2006 року залишкова вартість зазначеного майна складала 265 855 (двісті шістдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень.
Оцінку вартості майна, що відчужувалося за спірним договором, було здійснено на договірних умовах суб'єктом оціночної діяльності - приватним підприємством «ТЕТ І КО», що діяв на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 2745/04 від 01.09.2004 року, виданого Фондом державного майна України.
Відповідно до Звіту з оцінки вартості майна - будівель та споруд військово-спортивної бази, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Лютіж, вул. Леніна, 2-А, вартість зазначеного майна станом на 30.11.2006 року становила 2 406 100 (два мільйони чотириста шість тисяч сто) гривень.
Жодних порушень законодавства при здійсненні даної оцінки суду не доведено.
При цьому слід зазначити, що майно військово-спортивної бази СТЦ «Відродження»було ним продане відповідачу 2 Товариству з обмеженою відповідальністю «Комтурсервіс», яке використовувало зазначене майно на правах оренди відповідно до Договору оренди № 2006-1, укладеного між відповідачами 02.02.2006 року. За весь час дії договору оренди орендар добросовісно користувався орендованим майном, здійснив поточний ремонт окремих будівель бази, привів у належний стан територію та під'їздні шляхи бази, здійснив вивезення сміття з території бази, облаштував електричні мережі та комунікації в орендованих приміщеннях.
Таким чином, суду не доведено, що укладений правочин суперечить інтересам держави та суспільства.
Окрім того, що зазначений договір суперечить, на думку Позивача, інтересам держави, ним не було надано суду будь яких інших підстав визнання даного правочину недійсним, у позовній заяві немає посилань на положення цивільного матеріального права, що регулюють відносини визнання правочинів недійсними.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»№ 3 від 28.04.1978 року (за змінами) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідків, передбаченими законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки суду не доведено, що укладений договір купівлі-продажу майна військово-спортивної бази СТЦ «Відродження»завдав шкоди для Товариства сприяння обороні України та інтересам держави.
20.05.2008р. в судовому засіданні за згодою представників сторін, суддя оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст..85 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.І.Борисенко
Рішення підписано: 06.06.2008р.