19 червня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого-судді - Яворського І.О.,
суддів - Носа С.П., Любашевського В.П.,
при секретарі судового засідання - Федуніву Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за апеляційною скаргою- Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
напостанову господарського суду Тернопільської області від 19 жовтня 2007 у справі № 14/148-3780
за позовомДочірнього підприємства «ХоСаРо»
доТернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
провизнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2007 року за №0010992304/1/56609, яке прийняте Тернопільською ОДПІ, в частині визначення податкового зобов'язання ДП «ХоСаРо-Тернопіль», ТзОВ «ХоСаРо» по податку на додану вартість, за основним платежем - на суму 19748,00 гривень, за штрафними санкціями на суму 9874,00 гривень, всього на загальну суму - 29622,00 гривень; визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2007 року за №0011432304/1/56608, яке прийняте Тернопільською ОДПІ про визначення податкового зобов'язання ДП «ХоСаРо-Тернопіль», ТзОВ «ХоСаРо» по податку на додану вартість, за основним платежем - на суму 1036,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 518,00 гривень, всього на суму 1554,00 гривень, -
04 вересня 2007 року Позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 21 серпня 2007 року за вказаними вище номерами. З адміністративного позову вбачається, що Тернопільською ОДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року. За результатами перевірки був складений Акт про результати перевірки від 15 червня 2007 року. На підставі Акту Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2007 року. Позивач частково не погодився з прийнятим вищезазначеним рішенням, подав на нього скаргу №27/06 від 27 червня 2007 року на адресу Відповідача, яка залишена без задоволення.
У запереченні на позов Тернопільська ОДПІ вказувала, що згідно аналізу діючих оптових цін на ідентичні товари побутової техніки за даними проведеної інвентаризації при здійсненні планової документальної перевірки ТОВ «Матера», основним видом діяльності якого є оптова торгівля побутовою технікою, встановлено, що ціна телевізора марки Філіпс 29 РТ 9521/12 станом на 14 грудня 2006 року складала 1460,06 гривень. Позивач реалізував ідентичну побутову техніку (телевізори) згідно накладної №1212-02 від 12 грудня 2006 року та податкової накладної від 12 грудня 2006 року №1212-02 ТОВ «Техномагія» в кількості 192 штуки по ціні 918,80 гривень (без ПДВ). Тобто договірна ціна телевізора Філіпс 29 РТ 9521/12 в сумі 918,80 не відповідала рівню справедливих ринкових цін. Матеріали справи свідчать, що перевіряючими допущена арифметична помилка при визначенні заниження ДП «ХоСаРо» - Позивачем по справі сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2006 року внаслідок реалізації ідентичного товару за ціною нижче звичайної, внаслідок чого недонараховано 1036 гривень ПДВ. Інформація про діючі ціни на вказану вище модель телевізора, яка розміщена на сайті, наводилась в акті перевірки інформативно та не впливала на розмір визначеного податкового зобов'язання.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 19 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 21 серпня 2007 року за №0011432304/1/56608 та повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 21.08.2007 року за №0010992304/1/56609, в частині визначення податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 29622 гривень, в тому числі: за основним платежем - 19748 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями - 9874 гривень. У мотивувальній частині постанови суд першої інстанції вказав на те, що досліджені в справі документи дають суду підстави для твердження про невідповідність висновків контролюючого органу обставинам справи. Так, згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.
Згадана постанова суду першої інстанції оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду ОДПІ. Апелянт, зокрема, вказує, що відповідно до абзацу другого підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону №283/97-ВР податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, заслухавши осіб, що приймають участь у розгляді справи, суддю доповідача, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції враховано наступне.
Функції, права, обов'язки органів державної податкової служби визначені ст.ст.9-11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» із змінами і доповненнями.
Підстави та порядок проведення органами ДПС планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) регламентовано ст.11-1 Закону.
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду констатує той факт, що до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товару (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону №168/97 звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Обов'язок того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни Законом покладено на податковий орган (п.п.1.20.8 п.1.20 статті 1 Закону про прибуток). Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначених звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Проте, з актів перевірок та пояснень осіб, які приймали участь у розгляді справи випливає, що непрямі методи при визначенні звичайної ціни посадовими особами контролюючого органу не застосовувались. Пунктом 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» передбачено, що звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Висновок про недотримання Позивачем законодавства з питань оподаткування ґрунтується лише на співставленні даних проведеної в ході планової документальної перевірки ТОВ «Матера» інвентаризації.
Судом першої інстанції підставно звернуто увагу на той факт, що ОДПІ не досліджувала питання включення до даних інвентаризації ТОВ «Матера» в ціну товару (1460,06 гривень) податок на додану вартість. Закон про прибутковий податок передбачає, що для визначення звичайної ціни товару використовується не інформація про ціну товару, що знаходиться на складі, а виключно відомості про ціну реалізації ТМЦ за цивільно-правовими договорами. При цьому, використовуються дані не про ціну продажу взагалі, а береться до уваги вартість товарів при їх відчуженні виключно за той звітний період, за який контролюючий орган проводить визначення рівня звичайних цін.
З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято законне рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.
Рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були наявні у матеріалах справи та перевірені і оцінені належним чином під час розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч1, 206 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Тернопільської області від 19 жовтня 2007 у справі № 14/148-3780 за позовом Дочірнього підприємства «ХоСаРо» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2007 року за №0010992304/1/56609, яке прийняте Тернопільською ОДПІ, в частині визначення податкового зобов'язання ДП «ХоСаРо-Тернопіль», ТзОВ «ХоСаРо» по податку на додану вартість, за основним платежем - на суму 19748,00 гривень, за штрафними санкціями на суму 9874,00 гривень, всього на загальну суму - 29622,00 гривень; визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2007 року за №0011432304/1/56608, яке прийняте Тернопільською ОДПІ про визначення податкового зобов'язання ДП «ХоСаРо-Тернопіль», ТзОВ «ХоСаРо» по податку на додану вартість, за основним платежем - на суму 1036,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 518,00 гривень, всього на суму 1554,00 гривень залишити без змін.
Дана ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції- Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.О.Яворський
Суддя С.П. Нос
Суддя В.П. Любашевський