Справа № 2-А-1986/2009/1231
08 жовтня 2009р. Стахановський міський суд Луганської області у складі: головуючого судді Кузнецової М.Л., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Стаханові про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, зобов'язання підвищення пенсії,
27.07.09р. представник позивача звернувся з позовом до суду, зазначивши, що позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та до 17.06.2008р. мав 3 групу інвалідності, з 18.06.2008р. і безстроково є інвалідом 2 групи за захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідач сплачуючи йому пенсію як інваліду 3 групи здійснював її нарахування у розмірі набагато меншому ніж було передбачено ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'язку, з чим позивач звертався з відповідним позовом до Стахановського міського суду Луганської області, постановою якого від 20.06.2007р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2007р., було зобов'язано УПФУ в м.Стаханов сплачувати позивачу державну та додаткову пенсію в розмірі 6, 50 мінімальних пенсій, обчислених, виходячи з прожиткового мінімуму. На підставі вказаних рішень суду відповідач здійснив відповідний перерахунок пенсії. З 18.06.2008р., тобто з часу встановлення 2 групи інвалідності, позивач отримав право на отримання державної та додаткової пенсії в розмірі8, 75 мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідач такий перерахунок не здійснив, продовжуючи її сплачувати в розмірі 6, 50 мінімальних пенсій за віком, відповідно до вказаних вище рішень суду. Проте такі дії відповідача суперечать вимогам закону. Представник позивача просив суд: визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханов щодо відмови призначити позивачу з 18.06.2008р. державної та додаткової пенсії у розмірах встановлених ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду 2 групи; зобов'язати відповідача з 18.06.2008р. призначити та виплачувати позивачу безстроково (довічно) державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком становить не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом в місяці за який нараховуються державна та додаткова пенсії.
Відповідачем надано письмові заперечення за позовом, у яких зазначено, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність, т.я. позивачем невірно застосовуються норми пенсійного законодавства.
Позивачем, представниками позивача та представником відповідача надано заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, у зв'язку з чим, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та 17.06.2008р. мав З групу інвалідності, за захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, та відповідно до постанови Стахановського міського суду Луганської області від 20.06.2007р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2007р., відповідач здійснив позивачу перерахунок державної та додаткової пенсії в розмірі 6, 50 мінімальних пенсій, обчислених, виходячи з прожиткового мінімуму з 13.10.2006р. (а.с.4-14). З 18.06.2008р. і безстроково позивачу встановлено 2 групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідні документи отримано відповідачем, та здійснено перерахунок лише підвищення як інваліду війни 2 групи відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", при цьому у перерахунку державної та додаткової пенсії позивача як інваліда 2 групи щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відмовлено (а.с. 14).
Підставою для відмови у перерахунку державної та додаткової пенсії як інваліду 2 групи УПФУ у відповіді на заяву позивача відповідач зазначає визначеність у вищевказаних рішеннях суду розміру пенсії позивача як інваліда 3 групи (а.с. 13, 14). Вказані обставини та розмір фактичних виплат сум пенсії, отриманих позивачем, сторонами не оспорюється і тому, на підставі ч.3 ст.72 КАС України ці обставини судом вважаються такими, що не підлягають доказуванню.
Виходячи з встановлених судом обставин, позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі Закон 796-12)
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 були визнані неконституційними положення Закону України, Про державний бюджет України на 2008р.", якими було внесено зміни в статті 54 та 50 Закону 796-12. А отже, з 22.05.2008р. ч.4 ст.54 Закону 796-12 діє в редакції, яка визначає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, та за ч.1 ст.50 Закону 796-12 особам, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. Факт того, що відповідачу було відомо про встановлення позивачеві 2 групи інвалідності підтверджується тим, що відповідні доплати йому як інваліду війни йому призначено та сплачується за 2 групою, та відповідачем не заперечується (14).
А отже, з 18.06.2008р.- дати встановлення вищої групи інвалідності, у позивача виникло право на отримання державної та додаткової пенсії у розмірах встановлених ст.50, 54 Закону 796-12 як інваліда 2 групи. Тому доводи представника позивача щодо неправомірності дій відповідача щодо відмови у здійсненні відповідного перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною групи інвалідності є слушними. При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо виконання ним наведених судових рішень, в яких про перерахунок пенсії у разі зміни групи інвалідності не йдеться, т.я. обов'язок такого перерахунку випливає безпосередньо з вимог закону та є обов'язковим для виконання органом, яким здійснюється призначення та виплата пенсій. Крім того, судом спір було вирішено виходячи з обставин, наявних на момент його виникнення, а саме наявності у позивача на той час 3-ї групи інвалідності.
При цьому, з наведених положень статей 50, 54 Закону 796-12 випливає, що вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії, є мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі Закон 1058-15), відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду, на що суд не бере до уваги положення частини третьої статті 28 Закону 1058-15, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону 796-12.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає слушними доводи позивача щодо неправомірності посилання відповідача при призначенні та обчисленні йому державної та додаткової пенсії виходячи з розмірів, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008р., т.я. при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС застосуванню підлягають саме положення частини першої статті 50 та частини четвертої статті 54 Закону України 796-12, а не вказані постанови, якими істотно звужується обсяг встановлених законом прав.
Також суди не приймає до уваги посилання відповідача на ст. 62 Закону України 796-12, якою передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього закону повадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Крім того, порядок обчислення відповідних пенсій затверджено постановою КМУ від 30.05.1997р. №523, яка є чинною на час розгляду справи судом, та її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону 796-12.
Тому суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбаченнях ст.50, 54 Закону 796-12, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого у законі про державний бюджет на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
А отже доводи представника позивача про неправомірність дій відповідача щодо не проведення позивачу перерахунку пенсій з дня встановлення йому 2 групи інвалідності, виходячи з розміру прожиткового мінімуму та зобов'язання здійснення такого перерахунку є обгрунтованими.
Вирішуючи позовні вимоги щодо призначення пенсії довічно суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону 1058-15 пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Проте, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто захист прав, свобод та інтересів передбачає встановлення факту їх порушення на час вирішення публічно-правового спору. А отже, прийняття судом рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє, не ґрунтується на законі. Таким чином позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 46 Конституції України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м.Стаханов щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 з 18.06.2008р. розмірів держаної та додаткової пенсії в розмірах встановлених ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду 2 групи.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Стаханов здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 з 18.06.2008р.:
• - державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується пенсія;
• - додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 (сімдесяти п'яти) відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з того, що розмір мінімальної пенсії за віком складає не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом в місяці, за який нараховується пенсія.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Донецький апеляційний адміністративний суд через Стахановський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, протягом 10 днів та протягом 20 днів потому апеляційної скарги. Суддя: