Іменем України
27 жовтня 2011 року Справа № 5002-30/1819-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Сотула В.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача не з'явився;
відповідача не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Жилавтосервіс-Керч" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю. ) від 04 липня 2011 року у справі № 5002-30/1819-2011
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2(ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
до Комунального підприємства "Жилавтосервіс-Керч" (вул. Гудованцева, 4,місто Керч,Автономна Республіка Крим,98300 (ЄДРПОУ 36198330)
про стягнення 69760,89 грн.
За уточненими позовними вимогами фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась із позовною заявою до Господарського суду Автономної Республіки Крим до Комунального підприємства "Жилавтосервіс-Керч" про стягнення 64160,00 грн. заборгованості за виконані роботи за період з листопада 2009- березень 2011 року; 3% річних у сумі 1209,30 грн. та збитків від інфляції у розмірі 3293,47 грн.(а.с.98).
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків за договором №02/11/09-107/у-08 від 02 листопада 2009 року про технічне обслуговування теплових лічильників щодо повної та своєчасної оплати платежів за надані послуги, у зв'язку з чим заборгованість Комунального підприємства "Жилавтосервіс-Керч" складає 64160,00 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.
Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 1209,30 грн. та збитки від інфляції у розмірі 3293,47 грн.
Вимоги про стягнення 3% річних, збитків від інфляції заявлені на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2011 року у справі №5002-30/1819-2011 позов задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Жилавтосервіс-Керч" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість в сумі 64160,00 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
При задоволенні позовних вимог у частині стягнення основної суми боргу, суд першої інстанції керувався приписами статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України які закріплюють обов'язок сторін виконувати господарські зобов'язання належним чином та не допускають односторонню відмову від нього.
Поряд з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у розумінні статті 530 Цивільного кодексу України, у відповідача не настало зобов'язання по сплаті річних та інфляції.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Комунальне підприємство "Жилавтосервіс-Керч" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2011 року у справі №5002-30/1819-2011 скасувати, прийняти нове - яким у задоволенні позову відмовити.
Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що господарським судом першої інстанції зроблений безпідставний висновок про задоволення позовних вимог у частині стягнення 64160,00 грн.
Відповідач наполягає на тому, що свої грошові зобов'язання за договором про технічне обслуговування теплових лічильників виконав у повному обсязі.
Доводи відповідача мотивовані також іншими підставами, викладеними в апеляційній скарзі, які не мають значення для розгляду справи.
У ході розгляду справи позивачем було надано докази вручення рахунків Комунальному підприємству "Жилавтосервіс-Керч", відповідно до яких відповідачем було отримано нарочно рахунки на оплату загальною сумою 66360,00 грн.
У судове засідання призначене на 27 жовтня 2011 року представники сторін не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засідання не скористалися.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи те, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.
Повторно переглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 листопада 2009 року між фізичної особою-підприємцем ОСОБА_2 та Комунальним підприємством "Жилавтосервіс-Керч" укладено договір №02/11/09-107/у-08 про технічне обслуговування теплового лічильника, строк дії якого закінчується після повного розрахунку між сторонами (а.с.19-21).
Відповідно до пункту 1.1. договору відповідач отримує, а позивач приймає на себе технічне обслуговування 32 комплектів засобів вимірювання споживання теплової енергії (КСИ ПТЄ), теплолічильника VKPN 2 виробництва Sensus metering systems (номер Держреєстром СИТ У 550-04 вироблений 2007 року. постачальник "Инвест-Премекс" м. Суми) по будинкам, що розташовані в м. Керчі, балансоутримувачем яких є замовник.
У відповідності розділу 2 договору від 02 листопада 2009 року ціна оплати за ТО №1 складає 6080,00 грн. на місяць під час опалювального сезону.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем були виконані відповідні роботи з технічного обслуговування теплового лічильника, про що свідчать акти здачі - приймання виконаних робіт, які підписані обома сторонами та скріплені печатками (а.с.22-71).
Комунальне підприємство "Жилавтосервіс-Керч", в свою чергу, не виконало свої зобов'язання по сплаті заборгованості за виконані роботи за період з листопада 2009 року по березень 2011 року.
Позивач стверджує, що відповідачем була часткова сплачена вартість виконаних робіт на суму 1200,00 грн.
З урахуванням цього, заборгованість відповідача склала 64160,00 грн., відмова від сплати якої, у добровільному порядку по виставленим рахункам, і стала підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду таким, що підлягає зміненню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підставою виникнення зобов'язання в даному випадку виступає договір про технічне обслуговування теплового лічильника.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як встановлено судової колегією, зазначена заборгованість утворилась у відповідача за актами виконаних робіт, які були ним узгоджені.
Відсутність сплати вказаної суми за виконані роботи є односторонньою відмовою з боку відповідача від спірного договору від 01 листопада 2009 року.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимоги в частині стягнення заборгованості за виконані роботи в розмірі 64160,00 грн.
Стосовно стягнення 3% річних, збитків від інфляції, судова колегія вважає можливим зазначити наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання не настав.
Проте, з даними висновками місцевого господарського суду судова колегія не може погодитись, виходячи з наступного.
Згідно додатково наданих позивачем доказів, які залучені судовою колегією до матеріалів справи, підтверджується, що позивачем були виставлені рахунки на оплату виконаних робіт загальною сумою 66360,00 грн., які були отримані відповідачем нарочно.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, зобов'язання по сплаті 3% річних, збитків від інфляції настало одночасно з виконанням зобов'язання по основної заборгованості.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97р. про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, “при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня”.
За таких обставин, судова колегія вважає вимоги про стягнення 3% річних, збитків від інфляції правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Всупереч доводам заявника апеляційної скарги стосовно його належного виконання договору від 02 листопада 2009 року, слід зазначити наступне.
Комунальне підприємство "Жилавтосервіс-Керч" наполягає на тому, що провело оплату за весь спірний період, на доказ чого надає платіжні доручення.
Проте, відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»документ, в якому містяться відомості про господарську операцію та який підтверджує її здійснення є первинним документом.
Згідно частини 2 статті 9 вищевказаного Закону України первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Докази, які на думку заявника апеляційної скарги підтверджують його належне виконання спірного договору, є неналежними доказами по справі, оскільки копії платіжних доручень, наданих відповідачем належним чином не завірені та не підтверджують перерахування коштів за договором №02/11/09-107/у-08 від 02 листопада 2009 року.
Приймаючи до уваги наведені обставини, доводи заявника апеляційної скарги, та діюче законодавство України, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2011 року у справі № 5002-30/1819-2011, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Керуючись статтями 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 3,4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Жилавтосервіс-Керч" залишити без задоволення;
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю. ) від 04 липня 2011 року у справі № 5002-30/1819-2011 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства "Жилавтосервіс-Керч" (р/р26006500540251 в АКБ "Уксоцбанк" м. Сімферополь МФО 324010, ЄДРПОУ 36198330) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (р/р НОМЕР_2 в АТ "Пиреус Банк МКБ" м. Керч, МФО НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 64160,00 грн., 3% річних у сумі 1209,30 грн., витрат від інфляції у сумі 3293,47, 686,62 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду Автономної Республіки Крим.
4. Наказ Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року по справі №5002-30/1819-2011, на стягнення із Комунального підприємства "Жилавтосервіс-Керч" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 64160,00 грн. заборгованості та судових витрат, визнати не підлягаючим виконанню із часу його видачі.
Головуючий суддя < Підпис > В.С. Голик
Судді < Підпис > В.В.Сотула
< Підпис > І.В. Черткова
Розсилка:
1.Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
2. Комунальне підприємство "Жилавтосервіс-Керч" (вул. Гудованцева, 4, Керч, 98300)