< Список >
Іменем України
26 жовтня 2011 року
Справа № 5002-1/298.1-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Проценко О.І.,
суддів Євдокімова І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
прокурор: не з'явився, заступник прокурора Автономної Республіки Крим;
позивача: не з'явився, Міністерство аграрної політики України;
відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Масандра-Сімеїз";
третьої особи: не з'явився, Державне підприємство "Лівадія";
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 17 березня 2011року у справі № 5002-1/298.1-2011
за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)
в особі Міністерства аграрної політики України (вул. Хрещатик, 24,Київ 1,01001)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Масандра-Сімеїз" (вул. Виноградна, 2, смт. Лівадія,Лівадія,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98655)
3-тя особа Державне підприємство "Лівадія" (вул. Виноградна, 2,Лівадія, м. Ялта,98655)
про визнання недійсним статуту
Прокурор Автономної Республіки Крим, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України, з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Масандра -Сімеїз»про визнання недійсним його статуту.
Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що спірні правовідносини суттєво зачіпають інтереси Міністерства аграрної політики України, як органу управління Державного підприємства «Лівадія», з метою оренди якого, створено товариство з обмеженою відповідальністю «Масандра-Сімеїз».
Так, відповідно до статуту, товариство з обмеженою відповідальністю «Масандра-Сімеїз»створено членами трудового колективу структурного підрозділу «Виноградарсько-виробниче відділення»Державного підприємства «Лівадія», з метою укладення договору оренди майна структурного підрозділу «Виноградарсько-виробниче відділення»державного підприємства «Лівадія», що, як на думку прокурора, суперечить вимогам статей 4, 5, 8 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Ухвалою господарського суду АР Крим від 25 листопада 2010 року провадження у справі було припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.01.2011р. апеляційну скаргу прокурора АР Крим задоволено, ухвалу господарського суду АР Крим від 25.11.2010р. у справі № 5002-26/4944-2010 скасовано, справу направлено на розгляд до господарському суду АР Крим.
Ухвалою суду першої інстанції від 03.03.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Державне підприємство «Лівадія».
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 17 березня 2011 року у справі №5002-1/298.1-2011 у задоволенні позову відмовлено.
Так, суд першої інстанції зазначив, що позивачем та прокурором всупереч вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів, яки б підтверджували, що Статут відповідача не відповідає вимогам діючого законодавства, крім цього, ані позивачем, ані прокурором належним чином не доведено того, що загальні збори учасників ТОВ «Масандра-Сімеїз»не можуть прийняти рішення про виключення або зміну абзацу другого пункту 2.1 Статуту, що містить спірне положення про створення відповідача з метою укладення договору оренди майна структурного підрозділу. Отже, у зв'язку із відсутністю належних доказів в обґрунтування позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що даний позов не підлягає задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Основні доводи апеляційної скарги полягають у тому, що відповідно до Статуту відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «Масандра -Сімеїз»створено членами трудового колективу структурного підрозділу «Виноградсько-виробниче відділення»ДП «Лівадія»з метою укладання договору оренди майна структурного підрозділу «Виноградсько-виробниче відділення»ДП «Лівадія», що в свою чергу суперечить вимогам статтей 4, 5, 8 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». Оскільки радгосп-завод «Лівадія», правонаступником якого є ДП «Лівадія», входить до переліку підприємств, що не підлягають приватизації, а тому зазначення у спірному Статуті про передачу в оренду майна його підрозділу є незаконним, що є підставою для визнання недійсним такого Статуту. Крім того прокурор зазначає, що Статут відповідача прийнятий у порушення вимог законодавства, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача у справі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2011 року апеляційну скаргу призначено до розгляду на 04 жовтня 2011 року у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Проценко О.І. судді: Котлярова О.Л., Євдокімов І.В.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2011 року, у зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи було відкладено на 26 жовтня 2011 року.
В судовому засідання 26 жовтня 2011 року прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, інші представники сторін у судове засідання не з'явилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
24 жовтня 2008 року, згідно протоколу зборів членів трудового колективу структурного підрозділу «Виноградарсько-виробниче відділення»Державного підприємства «Лівадія», ухвалено рішення про взяття в оренду окремого індивідуально -визначеного майна Державного підприємства «Лівадія»та створення у зв'язку з цим товариства з обмеженою відповідальністю «Масандра-Сімеїз»(том 1 арк.с. 24-26).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Масандра-Сімеїз»зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Ялтинської міської ради 09 січня 2009 року за №11461020000005018 запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Відповідно до Статуту товариства, ціллю діяльності останнього є задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством, отримання прибутку та реалізація його на підставі економічних і соціальних інтересів учасників товариства, членів трудового колективу та держави.
Предмет діяльності товариства визначений у пункті 3.2 Статуту, зокрема до діяльності відповідача віднесено виробництво, закупівля, переробка, збереження і реалізація сільськогосподарської продукції, виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту-сирця виноградного, імпорт, експорт, оптова і роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, колекційна витримка і реалізація колекційних вин, виробництво тари та упакування з різних матеріалів, організація готельного господарства і надання готельних послуг, тощо.
У пункті 2.1 Статуту відповідача зазначено, що товариство створено членами трудового колективу структурного підрозділу «Виноградарсько-виробниче відділення»Державного підприємства «Лівадія», з метою укладення договору оренди майна, структурного підрозділу «Виноградарсько-виробниче відділення»Державного підприємства «Лівадія».
Вважаючи, що відповідачем порушені норми чинного законодавства під час створення товариства, які не можна усунути, чим у свою чергу порушені інтереси Міністерства аграрної політики України, як органу управління Державного підприємства «Лівадія», з метою оренди якого створено товариство з обмеженою відповідальністю «Масандра-Сімеїз», прокурор звернувся до господарського суду із відповідним позовом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є визнання недійсним Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Масандра-Сімеїз», тому для вирішення спору у даній справі суду слід з'ясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Основні поняття і види господарських товариств, правила їх створення, вимоги щодо установчих документів, а також права та обов'язки їх учасників та засновників, врегульовані Законом України «Про господарські товариства».
Законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.
Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Установчі документи - це документи, на підставі яких утворюється і діє юридична особа. Вони визначають індивідуальні особливості статусу конкретної юридичної особи в межах чинного законодавства. В установчих документах виражена воля засновників створити господарське товариство та наділити його статутним капіталом, а також визначені взаємини між учасниками, між учасниками і самим товариством тощо. До установчих документів господарських товариств чинне законодавство зокрема відносить статут товариства.
Відповідно до частини 1 статті 57 Господарського кодексу України, установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
Згідно зі статтею 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання або його уповноваженими представниками, органами чи іншими суб'єктами відповідно до закону. Необхідність "затвердження" передбачена саме для статуту, який на відміну від засновницького договору (що підписується засновниками), затверджується зборами засновників. Підписи засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені.
Частинами першою та другою статті 4 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Отже, підставами для визнання статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям, прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Постановою Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону України «Про державну реєстрацію»суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:
- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;
- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;
- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Проте, всупереч наведеним нормам Закону, доказів того, що Статут відповідача одночасно не відповідає вищевказаним умовам, та порушує права та охоронюваний законом інтерес позивача, прокурором та позивачем не надано. Зокрема, ані позивачем, ані прокурором належним чином не доведено, що загальні збори учасників ТОВ «Масандра-Сімеїз»не можуть прийняти рішення про виключення або зміну абзацу другого пункту 2.1 Статуту, що містить спірне положення про створення відповідача з метою укладення договору оренди майна структурного підрозділу.
Як вже зазначалось, прокурор в апеляційній скарзі наполягає на визнанні недійсним Статуту відповідача з мотивів невідповідності його вимогам законодавства, зокрема нормам Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», що виразилось у зазначенні у спірному Статуті мети товариства -укладення договору оренди майна структурного підрозділу «Виноградарсько-виробниче відділення»Державного підприємства «Лівадія», тоді як радгосп-завод «Лівадія», входить до переліку підприємств, що не підлягають приватизації.
Але, з такими твердженнями прокурора, суд апеляційної інстанції не може погодитись, та вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Дійсно, згідно зі статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об'єктами оренди є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць); нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств, а також майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
В оренду не можуть бути передані об'єкти, зокрема включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
В свою чергу, державне підприємство «Лівадія»було створено як державне підприємство радгосп-завод «Лівадія».
Наказом Мінагрополітики від 26.12.2005р. №747 «Про перейменування державних підприємств»ДП радгосп-завод «Лівадія»перейменовано в державне підприємство «Лівадія».
Згідно з пунктом 4.2 Статуту ДП «Лівадія», майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Проте, як вказувалось вище, за змістом частини 2 статті 20 ГК України статут є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
А в силу статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
З урахуванням цього, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Статут відповідача не є правочином та нормативним актом, який породжує права та обов'язки між позивачем та відповідачам, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ані суб'єктом права, ані органом, який здійснює відповідні функції, та регулює діяльність товариства та його учасників, а тому не може порушувати права та охоронювані законом інтереси позивача у справі.
Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 1 Господарського процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Аналогічні висновки наведені в Рішення Конституційного суду України 1 грудня 2004 року N18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що охоронюваний законом інтерес Міністерства аграрної політики України, як органу управління Державного підприємства «Лівадія», не порушується у зв'язку з прийняттям Статуту товариством з обмеженою відповідальністю «Масандра -Сімеїз», зокрема пункту 2.1 якого визначено, що товариство створено членами трудового колективу структурного підрозділу «Виноградарсько-виробниче відділення»Державного підприємства «Лівадія»з метою укладення договору оренди майна структурного підрозділу «Виноградарсько-виробниче відділення»Державного підприємства «Лівадія», оскільки вказаний Статут товариства не спонукає позивача на здійснення будь-яких дій щодо майна структурного підрозділу «Виноградарсько-виробниче відділення»Державного підприємства «Лівадія».
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.
При цьому, обставини на яки посилається прокурор в обґрунтування своїх вимог, підлягають доведенню належними та допустимими доказами за статями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно посилань прокурора на положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про оренду державного та комунального майна»має іншій предмет правового регулювання. Вказаний закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономної Республіки Крим, або перебуває у комунальній власності.
В даному випадку посилання на вказаний закон, в обґрунтування своїх вимог є помилковим, тому, що жодної вимоги до статутних документів господарських товариств в даному зону не має.
Також відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
А згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приймаючі до уваги те, що позивачем належним чином не наведено матеріально-правове обґрунтування позовних вимог, а саме не зазначено які саме права позивача та охоронюваний законом інтерес було порушено при реєстрації статуту відповідача, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову про визнання Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Масандра -Сімеїз»недійсним.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2011року у справі № 5002-1/298.1-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > О.І. Проценко
Судді < Підпис > І.В. Євдокімов
< Підпис > О.Л. Котлярова
Розсилка:
1. Прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95015)
2.Міністерство аграрної політики України (вул. Хрещатик, 24,Київ 1,01001)
3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Масандра-Сімеїз" (вул. Виноградна, 2, смт. Лівадія,Лівадія,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98655)
4. Державне підприємство "Лівадія" (вул. Виноградна, 2,Лівадія, м. Ялта,98655)
5.Прокуратура міста Севастополя (м. Севастополь, вул. Павліченко, 1, 99011)