"08" листопада 2011 р.Справа № 10/17-2774-2011
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Ткачук Є.О.,
за участю представників:
ПАТ „Страхова група „ТАС”- ОСОБА_1( за дорученням).
ПАТ „Міська страхова компанія”- ОСОБА_2 (за дорученням),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ПАТ „Страхова група „ТАС” на рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2011 р.
по справі №10/17-2774-2011 за позовом ПАТ „Страхова група „ТАС” до ПАТ „Міська страхова компанія” про стягнення 8 992,02 грн.,
14.07.2011 р. (вх. №4101/2011) у господарському суді Одеської області ПАТ „Страхова група „ТАС” (далі - позивач) пред'явлено позов до ПАТ „Міська страхова компанія” (далі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 8992,02 грн. Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно договору страхування транспортного засобу №0071687 від 01.20.2009р. він відшкодував ОСОБА_3 11 397грн.79коп. на ремонт належного тому автомобіля „Шевроле Ніва” держ. номер НОМЕР_1, необхідність якого (ремонту) виникла у зв'язку з дорожньо - транспортною пригодою у вчинення якої винен ОСОБА_4, автомобіль (БАЗ держ. номер НОМЕР_2 ) під керування якого застрахований у відповідача за полісом ВЕ/2565962 від 20.04.2009р., а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати йому (позивачу) в порядку регресу 8992, 02 грн. В якості правового обґрунтування свого позову позивач послався ст.ст. 993, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст.4, 6, 27 закону України „Про страхування” та ст.ст. 24,.34 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів” (а.с. 2-3).
У відзиві на позові відповідач просив суд відмовити в його задоволенні пославшись на те, що враховуючи що страхувальник, який застрахував автомобіль БАЗ держ. номер НОМЕР_2 та водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_4, не сповістили відповідача у встановлені строки про страховий випадок, то, він (відповідач) згідно чинного законодавства не повинен відшкодовувати позивачу в порядку регресу понесені останнім збитки і позивач з цим позовом може звернутись безпосереднього до вказаних осіб, тобто до страхувальника, який застрахував автомобіль БАЗ держ. номер НОМЕР_2 та водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_4
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2011 р. ( повний текст якого складено суддею Смелянець Г.Є. 29.09.2011р.) у позові відмовлено з посиланням на те, що оскільки страхувальник, який застрахував автомобіль БАЗ держ. номер НОМЕР_2 та водій забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_4, не сповістили відповідача у встановлені строки про страховий випадок, то він (відповідач) згідно чинного законодавства не зобов'язаний відшкодовувати позивачу в порядку регресу понесені останнім збитки.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, з тих же підстав, що були ним викладені у самому позові, та письмових поясненнях до нього. Скаржник також зазначив, що місцевий суд невірно тлумачить правові норми, які регулюють спірні правовідносини.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2011 р. вказану скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.11.2011 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
У письмовому відзиві на скаргу ПАТ „Міська страхова компанія” просило залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.
Представник позивача в усних поясненнях, наданих апеляційному суду просив суд задовольнити скаргу впоєному обсягу, скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове яким задовольнити позов.
Представник відповідача в усних поясненнях, наданих апеляційному суду просив суд відмовити у задоволенні скарги.
Як вбачається з матеріалів справи 01.10.2009 р. між позивачем по цій справі (страховик) та гр. Крук Віктором Євгенійовичем (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків №0071687, за яким об'єктом страхування є транспортний засіб - „Шевроле Ніва ” держ. номер НОМЕР_1.
З матеріалів справи, в тому числі з постанови Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2010р. по справі №3-1035, вбачається, що 02.02.2010р. о 7 годині 50 хвилин на Дніпропетровській дорозі у м. Одеса сталося ДТП за участю автобусу БАЗ держ. номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 та автомобілю „Шевроле-Ніва” держ. номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 в результаті якої обидва транспортних засобу отримали ушкодження і винним у цьому ДТП визнано особу, яка керувала автобусом БАЗ держ. номер НОМЕР_2, тобто ОСОБА_4.
З матеріалів справи вбачається, що згідно зі страховим актом №2432В/21/2010 від 09.04.2010р. складеним на підставі заяви ОСОБА_3 , пошкодження автомобілю „Шевроле-Ніва” держ. номер НОМЕР_1 було визнано страховим випадком та було розраховано суму страхового відшкодування у розмірі 11 397,79грн .
Позивач на виконання вищезазначеного договору добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків № 0071687 від 01.10.2009р. та на підставі вищезазначених документів відшкодував страхувальнику за цим договором -ОСОБА_3 11 397,79грн.
Матеріали справи свідчать, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/2565962 від 24.04.2009р. страхувальник ОСОБА_5 застрахував автобус БАЗ держ. номер НОМЕР_2 у страховика ПАТ "Міська страхова компанія" (відповідач по цій справі).
Враховуючи викладені обставини позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому частину сплаченого ним ОСОБА_3 відшкодування, а саме 8992,02 грн.
Проте, зазначена вимога необґрунтована з огляду на таке.
Відповідно до ст. 25 Закону України „Про страхування” №85/96-ВР від 07.03.1996р. (зі змінами та доповненнями), здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 27 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні вимоги містяться і у ст. 993 ЦК України.
Положеннями ч.1 ст. 1191 ЦК України також передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, у відповідності до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
В свою чергу, відповідно до ст. 22 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 р. (зі змінами та доповненнями), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Спеціальні правила щодо пред'явлення регресного позову страховика встановлені ст. 38 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, згідно пп.38.1.1 п.38.1 якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду у разі: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Зі змісту вказаних норм права вбачається, що у разі, якщо страхувальник або водій, який спричинив ДТП, повідомив свого страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вищезгаданого Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду, а в разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, не повідомили свого страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону, то страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Як вбачається з матеріалів справи, страхувальник автобусу БАЗ держ. номер НОМЕР_2, що спричинив ДТП -ОСОБА_5, не повідомив свого страховика ПАТ „Міська страхова компанія (відповідач по цієї справі) про настання ДТП у строки, визначені у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вищезгаданого Закону.
За таких обставин, відповідно до приписів п.п.38.1.1 п.38.1 ст. 38 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 р. (зі змінами та доповненнями), позивач не набув права регресної вимоги (позову) саме до зазначеного ним у позові відповідача.
Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи фактично повторюють його доводи, викладені у позові, яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку та вмотивовано визнав їх необґрунтованими. Зазначені доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду скаржник не навів.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає , передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2011 р. - залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Страхова група "ТАС" на зазначене рішення - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 08.11.2011 р.