"03" листопада 2011 р.Справа № 12/172-10-5058
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів Л.І. Бандури (на підставі розпорядження голови суду № 650 від 01.11.2011 р.), В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання -О.О. Довбиш,
за участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явився,
від позивача: не з'явився,
від відповідача: ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконуючого обов'язки прокурора Овідіопольського району Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області від 08.08.2011 р.
у справі № 12/172-10-5058
за позовом Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості.
В судовому засіданні 06.10.2011 р. в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.11.2011 р.
встановив:
Прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про:
- визнання самочинним будівництва автогаражу з адміністративними приміщеннями на другому поверсі та автостоянки, яке здійснено відповідачем на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язання відповідача за власний рахунок знести збудований автогараж з адміністративними будівлями на другому поверсі та автостоянку, привести земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, у придатний для використання стан відповідно до цільового призначення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будівництво гаражу здійснено без погодження і отримання дозволу інспекції ДАБК в Одеській області та затвердженого проекту; земельна ділянка використовується відповідачем не за цільовим призначенням, так як у визнанні за відповідачем права власності на гараж йому було відмовлено в судовому порядку, у зв'язку з чим порушено права та інтереси територіальної громади Таїровської селищної ради, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до господарського суду.
11.01.2011 р. ФОП ОСОБА_3 звернувся із зустрічною позовною заявою про визнання за ним права власності на збудовану будівлю автогаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 238,8 м2, та зобов'язання КП «Овідіопольске районне бюро технічної інвентаризації»здійснити державну реєстрацію на це майно. Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2011 р. (№12/17-2011-18) вказану зустрічну заяву повернуто без розгляду на підставі пункту 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2011 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на вказану ухвалу суду повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.02.2011 р. касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції повернуто на підставі пунктів 1, 3 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Таїровська селищна рада позов прокурора не підтримала з підстав, викладених у заяві про відмову від позову.
У відзиві на позов відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.08.2011 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову прокурора в частині визнання будівництва автогаражу з адміністративними приміщеннями на другому поверсі та автостоянки самочинним, суд послався на те, що обраний прокурором спосіб захисту цивільного права не відповідає вимогам статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, оскільки прокурором не визначено, яким саме способом зазначена вимога порушує інтереси держави в особі Таїровської селищної ради. У задоволенні частини позовних вимог про зобов'язання відповідача за власний рахунок знести збудований автогараж з адміністративними будівлями на другому поверсі та автостоянку і приведення земельної ділянки у придатний для використання стан відповідно до цільового призначення судом відмовлено з огляду на те, що прокурором недодержано вимог статті 54 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту поданого позову та поданих матеріалів. Зокрема, суд зазначив, що прокурор в обґрунтування вимоги про знесення самочинно збудованого об'єкту посилався на частину 7 статті 376 Цивільного кодексу України, проте ним не надано доказів звернення до відповідача з пропозицією про проведення перебудови або доказів того, що відповідач відмовляється здійснити зазначену перебудову. Крім того, власник земельної ділянки -Таїровська селищна рада вимог до ФОП ОСОБА_3 щодо знесення самочинно збудованого гаражу не пред'являла. Отже, прокурором не доведено, що самочинно збудований гараж порушує права інших осіб, а також прокурором не визначено, стосовно якої земельної ділянки заявлена вимога щодо приведення земельної ділянки у придатний для використання стан відповідно до цільового призначення.
Не погодившись з рішенням суду, виконуючий обов'язки прокурора Овідіопольського району Одеської області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.10.2011 р. прокурор підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі. Таїровська селищна рада та відповідач просили рішення залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
02.11.20111 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із службовим відрядженням, яке в судовому засіданні 03.11.2011 р. ним було відкликано у зв'язку із зміною обставин.
03.11.2011р. відповідачем надано витребувані в засіданні апеляційної інстанції 06.10.2011 р. документи, а саме: копію рішення Таїровської селищної ради №573-ІV від 20.01.2005р. «Про погодження СПД -фізичній особі ОСОБА_3 місця розташування автогаражу на земельній ділянці площею 0,01 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 та копію витягу з рішення Таїровської селищної ради № 724 дванадцятої сесії п'ятого скликання від 29.01.2008 р. «Про безоплатну передачу у власність громадянам земельних ділянок для гаражного будівництва, раніше наданих їм в користування».
Заслухавши представників прокурора, позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Перевіркою, проведеною Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області у квітні 2008 року встановлено, що ОСОБА_3 здійснено самочинне будівництво автогаражу з адміністративними приміщеннями на другому поверсі та автостоянки з навісом за адресою: АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення від 22.04.2008р.(а.с.8). 22.04.2008 р. винесено припис про призупинення будівельних робіт до отримання правовстановлюючих документів (а.с.7). Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 08.05.2008 р. ФОП ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 179 грн. (а.с.9)
09.11.2010р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області проведено перевірку та складено акт перевірки об'єкту, відповідно до якого ОСОБА_3 нових об'єктів будівництва не розпочато порівняно з перевіркою від 22.04.2008 р., штраф, накладений постановою від 08.05.2008 р., сплачений (а.с.6).
Як зазначено вище, прокурор, посилаючись на те, що будівництво гаражу здійснено без погодження та отримання дозволу інспекції ДАБК в Одеській області та затвердженого проекту, земельна ділянка використовується відповідачем не за цільовим призначенням, у визнанні за відповідачем права власності на гараж йому було відмовлено в судовому порядку, звернувся з даним позовом, посилаючись на частину 7 статті 376 Цивільного кодексу України.
Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Отже, чинним цивільним законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання факту, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор, заявляючи позовну вимогу про визнання будівництва автогаражу з адміністративними приміщеннями на другому поверсі та автостоянки самочинним, невірно визначив спосіб захисту порушеного права.
Також апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог прокурора про зобов'язання відповідача за власний рахунок знести збудований автогараж з адміністративними будівлями на другому поверсі та автостоянку та привести вищевказану земельну ділянку у придатний для використання стан відповідно до цільового призначення з огляду на наступне.
Частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, для прийняття рішення про знесення самочинно збудованого майна суд повинен встановити, що у разі істотного відхилення від проекту це суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, а також особі, яка здійснила самочинне будівництво повинно бути запропоновано провести перебудову, а в разі неможливості такої перебудови або відмови особи від перебудови, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню.
Як вбачається з матеріалів справи, автогараж та автостоянка зведені відповідачем на земельних ділянках, які належать йому на праві власності, а саме:
1)земельна ділянка площею 0,06 га, яка розташована за адресою: СК «Виноградар», діл №426, Таїровської селищної ради, Овідіопольського району, Одеської області з цільовим призначенням -для ведення садівництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №294196, та щодо якої рішенням Таїровської селищної Ради від 18.09.07р. №498-V погоджено зміну цільового призначення з віднесенням її до земель населених пунктів комерційного використання, код цільового використання -1.11.1 -для розміщення та експлуатації автогаражу та автостоянки з навісом;
2)земельна ділянка площею 0,0139 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1з цільовим призначенням -для гаражного будівництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ № 421914 від 20.07.2011р. (а.с.100).
Як встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2010р. у справі №12-20/159-08-3150, фактично спірні об'єкти нерухомості знаходяться на двох земельних ділянках: на земельній ділянці площею 0,06 га, цільове призначення якої змінено, та на земельній ділянці площею 0,0139 га, наданої для гаражного будівництва. Так, рішенням Таїровської селищної ради від 18.09.07р. №498-V погоджено зміну цільового призначення земельної ділянки площею 0,06га для розміщення та подальшої експлуатації автогаражу та автостоянки з навісом на території СК «Виноградар», діл. №426 Таїровської селищної Ради. Містобудівне обгрунтування розміщення автогаражу та автостоянки з навісом розроблено та затверджено рішенням Таїровської селищної Ради від 06.06.08р. №890-V. Запропонована до відведення земельна ділянка розташована на території Таїровської селищної Ради (в межах населеного пункту) за адресою: СК «Виноградар»діл. №426, і межує північною стороною -із землями гр. ОСОБА_3, східною, південною та західною сторонами -з землями Таїровської селищної Ради, що не надані у власність та користування. Земельна ділянка, цільове призначення якої змінюється, належить на праві власності гр. ОСОБА_3, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №294196. Земельна ділянка, цільове призначення якої змінюється, віднесена до земель населених пунктів комерційного використання, код цільового використання -1.11.1 -для розміщення та експлуатації автогаражу та автостоянки з навісом. Рішенням Таїровської селищної Ради №573-ІV від 20.01.05р. погоджено СПД ФО ОСОБА_3 місце розташування автогаражу на земельній ділянці площею 0,01га та надано дозвіл на розробку проекту відведення СПД- ФО ОСОБА_3 в довгострокову оренду строком на 25 років цієї земельної ділянки для розміщення та експлуатації автогаражу за рахунок земель запасу категорії земель житлової та громадської забудови. Рішенням Таїровської селищної ради №573-ІV від 20.01.2005р. СПД-ФО ОСОБА_3 погоджено місце розташування автогаражу на земельній ділянці площею 0,01 га, що знаходиться на території селищної ради в межах АДРЕСА_1, та надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для гаражного будівництва площею 0,01 га. Рішенням №724 від 29.01.2008 р. Таїровська селищна рада вирішила безоплатно передати у власність ОСОБА_3 раніше надану йому в користування земельну ділянку загальною площею 0,01 га в АДРЕСА_1.
Відмовляючись від позову Таїровська селищна рада зазначила, що ФОП ОСОБА_3 була виділена земельна земля для розміщення та експлуатації автогаражу, містобудівне обґрунтування автогаражу та автостоянки з навісом розроблено та затверджено рішенням Таїровської селищної ради від 06.06.2008р. № 890, до початку будівництва відповідач узгодив розміщення гаражу з власниками та користувачами прилеглих земельних ділянок (а.с.78-80).
Отже, вищевикладене свідчить про те, що Таїровська селищна рада та ФОП ОСОБА_3 здійснюють заходи для належного оформлення і прийняття в експлуатацію збудованих об'єктів на земельній ділянці відповідно до її цільового призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, прокурор просив знести збудований автогараж з адміністративними приміщеннями та автостоянку і привести земельну ділянку у придатний для використання стан відповідно до цільового призначення, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на матеріали перевірки Інспекції ДАБК в Одеській області 2008 р. і 2010 р., а також на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2010р. у справі №12-20/159-08-3150, без урахування того, що в 2011 році ФОП ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності саме на земельну ділянку, що розташована за вищевказаною адресою, з цільовим призначенням -гаражне будівництво. Доказів порушення прав інших осіб або суперечності суспільним інтересам, а також відмови відповідача здійснити запропоновану перебудову нерухомого майна прокурор не надав, тоді як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача знести збудований автогараж з адміністративними приміщеннями на другому поверсі та автостоянку і привести земельну ділянку у придатний для використання стан відповідно до цільового призначення (гаражне будівництво) відсутні.
З урахуванням викладеного рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу
України, суд -
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 08.08.2011 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко
Повний текст постанови підписано 08.11.2011 р.