"29" вересня 2009 р. Справа № 5/150.
За позовом 1.Чернівецької міської ради
2.Управління освіти Чернівецької міської ради
до 1.дочірнього підприємства “Екосир”
2.приватного підприємця ОСОБА_1
про стягнення тендерного забезпечення -235924,03 грн.
Суддя Дутка В.В.
Представники:
від позивача 1. -ОСОБА_2, довіреність від 25.09.2006р., ОСОБА_3, довіреність від 28.09.2007р.
від позивача 2. -ОСОБА_4, довіреність від 28.09.2009р.
від відповідача 1. -не з'явилися
від відповідача 2. -ОСОБА_5, довіреність від 13.08.2009р.
СУТЬ СПОРУ: Чернівецька міська рада, управління освіти Чернівецької міської ради звернулися з позовом до дочірнього підприємства “Екосир”, приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення з дочірнього підприємства “Екосир” суми забезпечення виконання договорів поставки продукції харчової промисловості у розмірі 235924,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням дочірнім підприємством “Екосир” зобов'язань по поставці продукції харчової промисловості за договорами про постачання від 13.03.2009р. та від 18.03.2009р.
Ухвалою господарського суду від 05.08.2009р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10.09.2009р.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 10.09.2009р. представників сторін, розгляд справи відкладено на 29.09.2009р.
Відповідачі письмових відзивів на позов не подали.
Представники позивачів у судовому засіданні 29.09.2009р. позовні вимоги підтримали. Представник відповідача-2 вважає заявлені вимоги необґрунтованими, зокрема, посилаючись на надзвичайну екологічну ситуацію, яка склалася в Новоселицькому районі Чернівецької області у зв'язку з паводком у липні 2008р., що підтвердив довідками Чернівецької торгово-промислової палати. Вказані обставини, на думку представника відповідача-2, унеможливлювали належне виконання зобов'язань по поставці продукції харчової промисловості.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки його належним чином повідомлено про час і місце слухання справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив таке.
На виконання рішення тендерного комітету Чернівецької міської ради від 03.03.2009р. між позивачем -1, позивачем-2 та відповідачем -1 укладені договори про постачання:
лот №2 “Молоко” - договір від 13.03.2009р., вартість договору (з ПДВ) - 1 336 328 грн. (один мільйон триста тридцять шість тисяч триста двадцять вісім гривень);
лот №4 “Сири” - договір від 18.03.2009р., вартість договору (з ПДВ) - 1 022 912, 25 (один мільйон двадцять дві тисячі дев'ятсот дванадцять гривень 25 коп.)
На вимогу пункту 52 Положення “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2008р. № 1017 та згідно пункту 29 Тендерної документації на предмет закупівлі продукції харчової промисловості від 23.01.2009р., відповідач-1 вніс забезпечення виконання вказаних договорів про постачання у формі договору поруки із фізичною особою підприємцем.
Так, між позивачем-1 (Кредитор), відповідачем-1 (Боржник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Поручитель) укладено два договори поруки, а саме:
-договір поруки від 13.03.2009р., яким забезпечено виконання основного зобов'язання Боржника перед Кредитором щодо поставки продукції харчової промисловості (молока), де розмір забезпечення складає 133632,80 грн.;
-договір поруки від 18.03.2009р, за яким забезпечено виконання основного зобов'язання Боржника перед Кредитором щодо поставки продукції харчової промисловості (сири), де розмір забезпечення складає 102291,23 грн.
Отже, відповідач-2 зобов'язувався за вказаними вище договорами поруки виплатити на користь позивача -1 забезпечення виконання договору в сумі 235924,03 грн.
За договорами постачання від 13.03.2009р. та від 18.03.2009р. відповідач-1 зобов'язувався постачати позивачу-2 продукцію харчової промисловості (молоко та сири) у термін, у кількості, за якістю та за ціною, які зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору та відповідає умовам проведених торгів.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем -1 зобов'язань за договорами постачання, позивач-2 пропонував розірвати спірні договори, зокрема у листі від 15.04.2009р.
Відповідач -1 у листі відповіді від 12.05.20009р. повідомив позивача-2 про те, що у зв'язку з виходом з ладу клапанів безпеки на аміачних компресорах, аварійним ремонтом та випуском аміаку з системи, для усунення вказаних проблем потрібен час. У зв'язку з неможливістю виконувати умови договорів постачання просив розірвати в односторонньому порядку договори від 13.03.2009р. та від 18.03.2009р.
За змістом ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
01.06.2009р. позивач-1 повідомив відповідача-1 про розірвання договорів про постачання від 13.03.2009р. та від 18.03.2009р. в односторонньому порядку в зв'язку з відмовою відповідача-1 від виконання договорів, згідно пунктів 10.4 та 7.3 вказаних договорів.
Частиною 2 ст.653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Таким чином, договори про постачання від 13.03.2009р. та від 18.03.2009р. припинили дію 01.06.2009р.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Договорами поруки від 13.03.2009р. та від 18.03.2009р. передбачено, що Поручитель (відповідач-2) поручається перед Кредитором (позивач-1) за виконання Боржником (відповідач-1) свого основного зобов'язання перед Кредитором. Пунктом 1.4. договорів поруки визначено їх дію з моменту підписання і до моменту припинення поруки з підстав, визначених ст. 559 ЦК України.
Загальний розмір забезпечення виконання договорів складав 235924,03 грн.
Пунктами 3.4. договорів поруки надано право Кредитору, тобто позивачу-1, на свій розсуд пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя чи Боржника, або обом сторонам одночасно.
Оскільки в цьому спорі позовні вимоги про стягнення 235924,03 грн. пред'явлені Боржнику, то належним відповідачем є саме дочірнє підприємство “Екосир”. Натомість приватний підприємець ОСОБА_1 не є відповідачем у цій справі за відсутності у позовній заяві вимог до нього.
Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.06.2009р. порушено провадження у справі №5/118/б про банкрутство дочірнього підприємства “Екосир” за заявою керівника підприємства в порядку ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Оголошення про порушення справи про банкрутство опубліковано в газеті “Голос України” від 22.07.2009р. №134.
В розумінні статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом” Чернівецька міська рада з вимогами про стягнення 235924,03 грн. є конкурсним кредитором боржника -кредитор з вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до част. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори з вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі, протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення в офіційному друкованому органі, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви, а також документи, що їх підтверджують.
Чернівецька міська рада не подала в межах справи про банкрутство ДП “Екосир” заяви про визнання її кредитом боржника на суму 235924,03 грн.
Відповідно до частини 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, про що зазначено у частині 1 ст. 559 ЦК України.
Кредитор не звернувся до боржника у порядку ст. 14 вказаного вище Закону, у зв'язку з чим його вимоги до боржника є погашеними.
За таких обставин, грошові зобов'язання відповідача-1 перед позивачем-2 є припиненими на підставі закону, а саме частини 2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові відмовити.
За згодою сторін у судовому засіданні 29 вересня 2009р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України судове рішення підписане 30 вересня 2009 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя В.В.Дутка