"28" жовтня 2011 р. Справа № 5027/924/2011.
За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці
до приватного підприємства “Інтергарант”, м. Чернівці
про стягнення заборгованості у сумі 614141,80 грн.
Суддя Дутка В.В.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 26.09.2011р.
від відповідача -ОСОБА_3, доручення від 12.10.2011р.
СУТЬ СПОРУ: приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного підприємства “Інтергарант” про стягнення заборгованості у сумі 614141,80 грн.
Позов обґрунтований невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті наданого позивачем товару відповідно до усної домовленості та згідно накладних, у зв'язку з чим борг складає 614141,80 грн.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
Ухвалами від 27.09.2011р., 13.10.2011р. розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням в засідання представника відповідача, наданням додаткових доказів.
У судовому засіданні 27.10.2011р. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, згідно ст. 69 ГПК України, про витребування відмовних матеріалів в УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області по заявах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 для подальшого з'ясування ідентичності підпису особи, яка розписувалась на видаткових накладних, а саме ОСОБА_5 та заступника директора відповідача ОСОБА_6
Представник відповідача не заперечував проти продовження строку розгляду спору, однак просив відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування документів.
У судовому засіданні 27.10.2011р. оголошувалась перерва до 28.10.2011р.
Розглянувши клопотання позивача, суд відмовляє у їх задоволенні з огляду на таке.
Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування Відповідно до статті 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відмовні матеріали по кримінальних справах, які просить витребувати позивач не можуть бути належним доказом прийняття товару та підписання спірних накладних працівниками відповідача, що має значення для правильного вирішення спору. Клопотання про витребування документів суд відхиляє з огляду на його невідповідність змісту вимогам статті 38 ГПК України.
Продовження строку розгляду спору, як це передбачено ч.3 ст. 69 ГПК України, є правом суду і здійснюється лише у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору.
Проте, позивач не наводить у клопотанні виняткових випадків для продовження строку розгляду спору в зв'язку з чим суд відмовляє у продовженні строку розгляду спору.
У судовому засіданні 28.10.2011р. представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, представник відповідача просив відмовити у позові.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.
Позивач посилається на те, що відповідно до усної домовленості та видаткових накладних позивач поставив відповідачеві у період з 29.08.2008р. по 25.10.2009р. товар на загальну суму 614141, 80 грн. Однак, позивач за поставлений товар кошти не отримав.
Стаття 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Крім того, згідно ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідач у відзиві на позов та в усних поясненнях стверджує, що жодного товару за накладними доданими до позову не отримав.
З копій видаткових накладних, оригінали яких досліджувались господарським судом, вбачається про наявність підписів у графі “отримав” осіб прізвище, ім'я, по-батькові яких не вказані та відсутність печатки відповідача.
За приписами п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ці положення щодо обов'язкових реквізитів первинного документа зазначені і в ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Зважаючи на зазначене, видаткові накладні за відсутності посади та прізвища осіб, яких відповідач уповноважив на отримання товару, не є доказом поставки товару відповідачу.
Разом з тим, у відповідності до приписів Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (зі змінами та доповненнями), яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності та запроваджує, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів, бланки яких видаються після їх наскрізної реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей.
Однак, судом встановлено відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що видані відповідачем уповноваженим ним особам на отримання вказаного спірного товару.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи позивача про отримання відповідачем товару, згідно доданих до позову накладних на суму 614141,80 грн. не підтверджені доказами, а тому суд відмовляє у задоволенні позову за недоведеністю.
У зв'язку з відмовою у задоволені позову судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 69, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні клопотання про продовження строку вирішення спору відмовити.
2.Відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування матеріалів в УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області.
3. У задоволенні позову відмовити.
4.Судові витрати залишити за позивачем.
Суддя В.В. Дутка
Повне рішення складено 02.11.2011р.