"26" жовтня 2011 р. Справа № 16/5027/803/2011.
За позовом приватного підприємства «Неллі», м. Миколаїв
до приватного виробничо-комерційного підприємства «Тулон», м. Чернівці
про стягнення заборгованості на загальну суму 94 965,96 грн.
Суддя С.М. Гушилик
За участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1 -представник (дов. від 13.08.2011р.)
СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство «Неллі»звернулось з позовом до приватного виробничо-комерційного підприємства «Тулон»про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 08/04-08 від 08.04.2008р. на загальну суму 94 965,96 грн., в тому числі 38500 грн. сума основного боргу, збитки задані інфляцією в сумі 16910,98 грн., 3% річних в сумі 4303,65 грн. та штраф в сумі 35251,33 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 08.04.2008 року між сторонами було укладено договір поставки товару № 08/04-08, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу товар, а останній зобов'язався провести розрахунок за цей товар. Позивач умови договору виконав поставив відповідачу товар на загальну суму 150928 грн., що підтверджено накладними № РН-000094 від 11.04.2008р. та № РН-000098 від 25.04.2008р. Відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахунок проводив несвоєчасно та в неповному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 38500 грн. За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачу інфляційні за період з 22.05.2008р по квітень 2010р. в сумі 16910,98 грн., 3% річних за період з травня 2008р. по травень 2010р. в сумі 4303,65 грн. та штраф в сумі 35251,33 грн.
Ухвалою суду від 03.08.2011 року порушено провадження у справі (суддя Гурин М.О.) та призначено судовий розгляд на 16.08.2011 року.
Ухвалою суду від 16.08.2011 року слухання справи відкладено на 30.08.2011 року у зв'язку з неявкою представника відповідача.
30.08.2011 року розпорядженням керівника апарату господарського суду Чернівецької області призначено повторний автоматичний розподіл справи та відповідно до протоколу розподілу справ між суддями, справу передано для розгляду судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 30.08.2011 року слухання справи було відкладено за усним клопотанням представника відповідача для ознайомлення з матеріалами справи на 26.09.2011 року.
Ухвалою суду від 26.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 17.10.2011 року та зобов'язано сторони надати додаткові докази по справі. Також ухвалою суду від 26.09.2011 року позивачу було відмовлено в клопотанні про забезпечення позову.
Відповідач позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, а саме: відповідач зазначив, що на підставі усної домовленості між сторонами без замовлення позивач 25.04.2008 року додатково поставив ПВКП «Тулон»16,76 тон товару на загальну суму 90504 грн. враховуючи, що до договору № 08/04-08 від 08.04.2008 року не вносилися зміни щодо предмету та суми договору, відсутня комерційна заявка відповідача та в накладній №РН-000098 від 25.04.2008 року зазначена умова продажу «передоплата», поставка підприємством здійснена за усним правочином, а тому до зазначених правовідносин не можуть застосовуватись умови договору від 08.04.2008 року. Також відповідач зазначив, що інфляційні та річні можуть нараховуватись виключно тільки за прострочення грошового зобов'язання, чого у відповідача не було, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 16910,98 грн. та річних в сумі 4303,65 грн. не можуть бути задоволені. Відповідач також зазначив, що стягнення штрафу за 181 день суперечить вимогам цивільного законодавства не може бути задоволена, так як з врахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України позивач мав право нараховувати штрафні санкції до грудня 2008 року, тобто, позивач міг звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій у строк до грудня 2009 року, а позовна заява датована 18.07.2011 року, подана з пропуском строку позовної давності для вимоги про стягнення штрафу.
В судовому засіданні, яке відбулося 17.10.2011 року представник відповідача в усній формі пояснив, що станом на день звернення з позовом за ним рахувалась заборгованість в сумі 37500 грн., а не як зазначив позивач 38500 грн. так як заборгованість в сумі 1000 грн. ним було сплачено згідно з платіжним дорученням № 273 від 19.07.2011р., яка виникла на підставі усної домовленості, внаслідок неповної сплати боргу за поставку товару по накладній № РН-000098 від 25.04.2008р., яку він зобов'язується погасити, але нарахування інфляційних, річних та штрафних санкцій заперечує, з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.
Ухвалою суду від 17.10.2011 року позивачу було відмовлено в задоволенні зміненої, уточненої та доповненої позовної заяви, та цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 26.10.2011 року.
До початку судового засідання, яке відбулося 26.10.2011 року від позивача надійшла телеграма в якій він просить відкласти розгляд справи в зв'язку з хворобою його адвоката.
Враховуючи вимоги ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, позовна заява, згідно з розпорядженням надійшла до провадження судді Гушилик С.М. 30.08.2011 року, а відтак строк розгляду справи спливає 30.10.2011 року. За таких обставин суд не має можливості відкласти розгляд справи на іншу дату, а тому в клопотанні позивача слід відмовити.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд -
8 квітня 2008 року між позивачем приватним підприємством «Неллі»та відповідачем приватним виробничо-комерційним підприємством «Тулон»був укладений договір №08/04-08 (далі -договір). Згідно умов цього договору позивач зобов'язався поставити на адресу ПВКП «Тулон»дріт-катанку в кількості 14 тон за ціною 5200 грн. /т., а останній в свою чергу зобов'язався провести розрахунок не пізніше 14 днів починаючи з другого дня після отримання товару (п.5.2 договору).
Відповідно до п.4.1 договору загальна сума договору орієнтовно складає 75000 грн. і уточнюється сумою накладної на відпуск товару покупцю.
На виконання умов договору ПП «Неллі»(позивач) за накладною №РН-000094 від 11.04.2008р. поставив на адресу ПВКП «Тулон»(відповідача) 11,62 т. дроту-катанки на загальну суму 60424 грн., тобто згідно договору розрахунок відповідач повинен був провести до 25.04.2008р.
Відповідач за придбані за договором товарно-матеріальні цінності повністю розрахувався, що сам позивач не заперечує. Згідно акту звірки розрахунків, підписаного сторонами оплата надійшла 09.04.2008р. в сумі 15000 грн., 21.04.2008р. в сумі 40000 грн., та 22.05.2008р. в сумі 30000 грн., тобто враховуючи умови договору та термін розрахунків відповідач прострочив оплату по накладній №РН-000094 від 11.04.2008р. на суму 5424 грн. терміном на один місяць.
Після укладання зазначеного договору до нього не вносилися зміни та доповнення.
25.04.2008р., на підставі усної домовленості між сторонами позивач поставив ПВКП «Тулон»16,76 тон дроту-катанки на загальну суму 90504 грн. Враховуючи, що до договору №08/04-08 від 08.04.2008р. не вносилися зміни щодо предмету та суми договору (кількості товару та його суми), відсутня комерційна заявка відповідача та в накладній №РН-000098 від 25.04.2008р. зазначена умова продажу «передоплата», поставка підприємством «Неллі»здійснена за усним правочином.
З наведеного вбачається, що до правовідносин, які виникли на підставі поставки товарно-матеріальних цінностей за накладною №РН-000098 від 25.04.2008р., не можуть бути застосовані умови договору №08/04-08 від 08.04.2008р.
За поставлену продукцію відповідач здійснив розрахунок частково, а саме на суму 52004 грн., а тому за відповідачем виникла заборгованість в сумі 38500 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків від 16.07.2011р., який позивач направив відповідачу, і який був підписаний останнім без заперечень.
19.07.2011 року відповідач на підставі платіжного доручення № 273 здійснив частково оплату за катанку отриману згідно накладної від 25.04.2008р.
Отже на моменту подання позову за відповідачем існувала заборгованість в сумі 37500 грн., яку а ні позивач, а ні відповідач не заперечують.
Відповідно до ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обв'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Враховуючи, що строк виконання зобов'язання по оплаті придбаного за видатковою накладною №08/04-08 від 08.04.2008р. товару не був визначений, позивач мав право в будь-який момент вимагати проведення оплати, яку ПВКП «Тулон»в семиденний термін повинен був провести.
14.01.2010 року представник позивача направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості, що підтверджено квитанцією про відправку, а відтак у відповідача обов'язок виконати зобов'язання по оплаті товару виник 22.01.2011 року.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо вчасної оплати товару, а тому з нього слід стягнути заборгованість в сумі 37500 грн., та відмовити позивачу в задоволенні заборгованості в сумі 1000 грн. в зв'язку з тим, що на момент звернення з позовом вона була погашена.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а відтак позивач правомірно нарахував відповідачу збитки завдані інфляцією за період з 22.01.2010р. (момент виникнення зобов'язання згідно вимоги) по квітень 2011р. (дата до якої робив свої нарахування позивач) в сумі 6376,14 грн. та 3% річних за період з 22.01.2010р. по травень 2011р. в сумі 1443,69 грн., в решті нарахувань інфляційних збитків за період з червня 2008р. по грудень 2009р. в сумі 10534,84 грн. та 3% річних за період з травня 2008р. по грудень 2009р. в сумі 2859,96 грн. позивачу слід відмовити.
Що ж стосується вимоги про стягнення штрафу, то слід зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що поставка товару по накладній від 25.04.2008 року на суму 90504 грн. здійснена за усною домовленістю, а відтак нарахування штрафу нічим не передбачено.
Крім того, відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, законом визначено, що штраф у відмінності від пені є одноразовою санкцією (платежем) і не може застосуватися за певний проміжок часу (як-то за кожен день, тиждень тощо).
За таких обставин, вимога позивача про стягнення штрафу суперечить вимогам цивільного законодавства та не може бути задоволена, а відтак в її задоволенні слід відмовити.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що спір підлягає задоволенню частково.
Судові витрати віднести на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.
Керуючись статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства «Тулон», м. Чернівці м.Чернівці, проспект Незалежності, 76/3, (код 31161381) на користь приватного підприємства «Неллі», м. Миколаїв, вул. Новозаводська,16/2, (код 20869148) - 37500 грн. боргу, 6376,14 грн. збитків завданих інфляцією, 1443,69 грн. 3% річних, 453,21 грн. державного мита та 112,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Повний текст рішення, оформленого у відповідності до статті 84 ГПК України, підписано 31 жовтня 2011 року.
Суддя С.М.Гушилик