73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
02.11.2011 Справа № 5024/1782/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом прокурора м.Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради м.Херсон
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" м. Херсон
до відповідача-1: управління комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради м. Херсон
відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Прилад-сервіс" м. Херсон
про визнання недійсним договору оренди
за участю старшого помічника прокурора м.Херсона Декалюка Д.Є.
та представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Маковецький Д.Ю.
від відповідача - 1- уповноважена особа Щербина А.М.
від відповідача-2 -уповноважена особа Станчук А.Ю.
від третьої особи - уповноважена особа Попель І.Ю.
Прокурор м.Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради (позивача) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди від 09.03.2006року, укладеного між управлінням комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради (відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Прилад-сервіс" (відповідач-2) відповідно до якого в користування відповідача-2 відповідач-1 передав окремо розташовані будівлі пансіонату "Енергія", а саме: адмінкорпус літ. "Д", загальною площею 45,4 кв. м, спальні корпуси літ. "Г", загальною площею 77,3 кв. м, літ. "В" загальною площею 76,1 кв. м, літ. "А" загальною площею 161,4 кв. м, літ. "Б" загальною площею 171,5 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Скадовськ вул. Колгоспна 1.
Підставою позовних вимог прокурор зазначає ч.1 ст. 203, ч.1 ст.215 ЦК України, посилаючись на те, що оспорюваний договір не відповідає вимогам закону.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що пансіонат "Енергія" належить на праві власності Херсонській міській територіальній громаді та знаходиться в оперативному управлінні Херсонського міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", правонаступником якого є міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" (третя особа), тому відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повноваження на передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна, що знаходиться на балансі комунальних підприємств, належить самому підприємству, а не відповідачу-1.
Крім того, прокурор посилається на те, що договір оренди не відповідає вимогам закону, а саме ч.4 ст. 283 ГК України та статті 4 Закону України про оренду державного та комунального майна, оскільки передача в оренду окремо визначених споруд пансіонату «Енергія» призводить до неможливості здійснення експлуатації всього комплексу пансіонату, як цілісного майнового комплексу, за його цільовим призначенням. До того ж, як зазначає прокурор, передача в оренду окремого індивідуально визначеного майна, надає орендарю право вносити зміни до складу орендованого майна з метою підвищення його вартості, та в майбутньому може бути підставою приватизації зазначеного майна як окремих будівель, а не в складі цілісного майнового комплексу та позбавить позивача в майбутньому визначити ефективний спосіб приватизації.
Позивач в засіданні суду позовні вимоги прокурора підтримав, надавши усні пояснення з посиланням на те, що договір не відповідає вимогам закону та порушує його права, як власника майна.
Відповідач-1 вимоги прокурора не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що законом не заборонена передача в оренду окремого індивідуально визначеного майна, не визначено законом і заборони відокремлення окремих будівель та споруд з передачею їх в оренду. Він зазначає, що відокремлення будівель корпусів від решти будівель пансіонату жодним чином негативно не може позначитися на експлуатації інших будівель, оскільки між відповідачем-2 та орендарем будівлі їдальні укладено договір про надання послуг, яким і забезпечено збереження виробничо - господарської цілісності комплексу.
Відповідач-2 також не визнає позовні вимоги з посиланням на те, що укладений між ним та позивачем-1 договір оренди від 09.03.2006року відповідає вимогам чинного законодавства. Він зазначає, що перебування об'єкту оренди на балансі третьої особи не впливає на законність укладеного договору оренди, оскільки саме управління комунальної власності є належним орендодавцем, як орган, якого Херсонська міська рада наділила повноваженнями щодо передачі в оренду майна, яке належить до комунальної власності. При цьому будь-якого окремого рішення щодо передачі майна в оренду позивач не повинен приймати, оскільки ці повноваження відповідно до ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування»делеговані ним управлінню комунальної власності.
Він зазначає, що статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено порядок укладення договорів оренди, але цією нормою не передбачено прийняття власником індивідуального рішення та надання дозволу відповідачу-1 на передачу в оренду майна комунальної власності, оскільки відповідач-1 є належним орендодавцем в силу статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Положення про управління комунальної власності Херсонської міської ради та Положення про порядок передачі в оренду об'єктів комунальної власності Херсонської міської територіальної громади.
Безпідставними вважає відповідач-2 і посилання прокурора на те, що передача в оренду окремих корпусів пансіонату та надання право орендарю здійснювати поліпшення орендованого майна, надасть в майбутньому орендарю право на приватизацію цього майна як індивідуального визначеного, а не в складі цілісного майнового комплексу. Він зазначає, що питання визначення способу приватизації майна пансіонату є виключною компетенцією власника, шляхом прийняття відповідного рішення в майбутньому. Договір оренди не обмежує власника прийняти відповідне рішення щодо способу приватизації майна.
Третя особа зазначає, що відповідно до вимог закону та Статуту МКП «Херсонтеплоенерго»розпорядження майном, яке передане в оперативне управління комунального підприємства, здійснюється лише за згодою власника або уповноваженого ним органу. Оскільки управлінню комунальної власності делеговано право передання в оренду комунального майна, третя особа вважає, що її права при укладені спірного договору оренди не були порушені.
Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалася в засіданні 20.10.2011року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши
прокурора та представників сторін, суд -
09 березня 2006року між управлінням комунальної власності, як орендодавцем, (відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Прилад-Сервіс", як орендарем, (відповідач-2) укладено нотаріально посвідчений договір оренди №1058.
Згідно з зазначеним договором в користування орендаря на умовах оренди орендодавець передав окремо розташовані будівлі пансіонату «Енергія», які розташовані в м. Скадовськ, вул. Колгоспна №1, а саме: адмінкорпус літ. "Д", загальною площею 45,4 кв. м, спальні корпуси літ. "Г", загальною площею 77,3 кв. м, літ. "В" загальною площею 76,1 кв. м, літ. "А" загальною площею 161,4 кв. м, літ. "Б" загальною площею 171,5 кв. м.
Відповідно до пункту 1 договору оренди майно передавалося в користування відповідача-2 для розміщення оздоровчого комплексу.
Матеріалами справи підтверджується, що майно передавалося в оренду відповідно до рішення постійно діючої комісії з питань оренди нежилих приміщень -об'єктів комунальної власності Херсонської міської комунальної громади від 01.03.2006року №2, згідно з яким було вирішено переукласти з ТОВ «Прилад-Сервіс»строком на три роки договір оренди окремо розташованих будівель та споруд ( літ. А, Б, В, Г, Д ) за адресою м.Скадовськ, вул. Колгоспна №1 для розміщення оздоровчого комплексу.
Пунктом 11.1 договору оренди сторони узгодили строк договору, зазначивши, що він діє з 09.03.2006року по 09.03.2009року. Додатковими угодами від 26.10.2009року та від 18.06.2010року строк дії договору було продовжено відповідно до 09.03.2011року та до 18.06.2015року.
Прокурор просить визнати недійсним з моменту укладення договір оренди №1058 від 09.03.2006року з підстав передбачених ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України, посилаючись на те, що договір не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Статтею 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Пунктом 2 цієї Постанови передбачено, що судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Правовідносини сторін за спірним договором оренди регулюються главою 58 ЦК України, параграфом 5 ГК України, а також Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Крім того, суд вважає, що при вирішенні спору необхідно застосовувати вимоги Положення про порядок передачі в оренду об'єктів комунальної власності Херсонської міської комунальної громади, затвердженого рішенням Херсонської міської ради №642 від 09.11.2004року, яким визначено основні принципи та порядок передачі в оренду об'єктів комунальної власності Херсонської міської територіальної громади.
Прокурор при зверненні з позовом, як на підставу позовних вимог, посилався на ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки вважає, що оспорюваний договір не відповідає вимогам закону, а саме: статтям 1, 4, 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.4 ст. 283 Господарського Кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, договір оренди укладався на підставі Типового договору оренди з узгодженням сторонами усіх істотних умов, визначених Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Об'єктами оренди відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»можуть бути як цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), так і нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно.
Відповідно до наявних у справі доказів, в оренду відповідачу-2 передано індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: адмінкорпус літ. "Д", загальною площею 45,4 кв. м, спальні корпуси літ. "Г", загальною площею 77,3 кв. м, літ. "В" загальною площею 76,1 кв. м, літ. "А" загальною площею 161,4 кв. м, літ. "Б" загальною площею 171,5 кв. м. Зазначене майно відповідно до свідоцтва на право власності серії САА №266947 виданого на підставі рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради від 27.10.2004року №198 є власністю Херсонської міської територіальної громади та обліковується як окремі корпуси (будівлі) пансіонату «Енергія», розташованого в м. Скадовськ по вул. Колгоспній №1.
Зазначене в договорі оренди майно є окремими нерухомими будівлями з індивідуальними ознаками (спальні корпуси, адмінбудівля), які позначені окремими літерами, з зазначенням місця розташування, загальної площі, площі окремих приміщень, їх балансової вартості, тощо, тобто відповідно до наказу Фонду державного майна України від 15.03.2006року №461 «Про затвердження класифікатора державного майна», кожна із переданих в оренду будівель має ознаки індивідуально визначеного майна, яке відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» може бути об'єктом оренди.
Той факт що це майно входить до складу пансіонату «Енергія», та наявність єдиної інвентарної справи БТІ на всі будівлі і споруди пансіонату не свідчить про те, що майно пансіонату є цілісним майновим комплексом, або його структурним підрозділом.
Так, відповідно до наказу Фонду державного майна України №1336 від 26.07.2002року цілісний майновий комплекс, або структурний підрозділ - це об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі та зареєстрований як самостійне підприємство з веденням самостійної фінансової звітності .
Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці) які виділяються в самостійні об'єкти з подальшим складанням розподільчого балансу, здійсненням діяльності як самостійні підприємства на основі положення, затвердженого директором і очолюються керівником, який призначається на посаду директором підприємства.
Ні прокурором, ні позивачем не надано належних доказів того, що об'єкти, які є предметом спірного договору оренди є цілісним майновим комплексом та наділені необхідними ознаками цілісного майнового комплексу або його структурного підрозділу.
Не наведено прокурором і норми закону, якою б заборонялося відокремлення від комплексу об'єктів окремих індивідуально визначених будівель з метою передачі їх в оренду. Не надано суду і доказів того, що одна будівля не може використовуватися за її цільовим призначенням без іншої, як і не надано доказів того, що їх відокремлення від їдальні, яка передана в оренду іншій особі, негативно позначилося на експлуатації цих об'єктів.
Відповідно до п. 1 договору оренди від 09.03.2006року та рішення постійно діючої комісії з питань оренди нежилих приміщень -об'єктів комунальної власності Херсонської міської територіальної громади №2 від 01.03.2006року майно передавалося відповідачу-2 для розміщення оздоровчого комплексу, тобто цільове призначення комунального майна при цьому не порушувалося. Відсутні посилання на це і з боку позивача, як власника майна, та третьої особи, як комунального підприємства, в оперативне управління якого передано майно пансіонату.
Не ґрунтується на вимогах закону і посилання прокурора на те, що для законності договору оренди необхідно рішення власника щодо їх передачі в оренду, а таке рішення Херсонською міською радою не приймалося.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада в межах затверджених нею структур і штатів має право створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, які належать до відання виконавчих органів. Саме на виконання зазначеної норми, Херсонською міською радою створено управління комунальної власності ( відповідач-1) якому радою делеговані повноваження передачі в оренду майна, що належить до комунальної власності.
Відповідно до п.3.1 Положення про порядок передачі в оренду об'єктів комунальної власності Херсонської міської комунальної громади, затвердженого рішенням Херсонської міської ради №642 від 09.11.2004року повноваження орендодавця від імені міської територіальної громади здійснює управління комунальної власності, як щодо передачі в оренду цілісних майнових комплексів, так і щодо оренди індивідуально визначеного нерухомого майна.
Пунктом 2.1 зазначеного Положення визначено об'єкти оренди, серед яких зазначено і нерухоме майно ( будівлі, споруди, нежилі приміщення, тощо ).
Крім того, відповідно до пункту 7.8 вищезазначеного Положення при управлінні комунальної власності створена постійно діюча комісія з питань оренди нежилих приміщень -об'єктів комунальної власності, на розгляд якої виноситься питання доцільності передачі в оренду нерухомого майна.
Передача в оренду відповідачу-2 нерухомого майна як індивідуально визначених будівель, розглядалася постійно діючою комісією з питань оренди нежилих приміщень -об'єктів комунальної власності, яка 01.03.2006року прийняла рішення №2 про передачу відповідачу-2 окремо розташованих будівель пансіонату «Енергія», які розташовані по вул.. Колгоспній №1 в м. Скадовськ. Таким чином комісією визначено доцільним саме такий спосіб передачі в оренду майна пансіонату «Енергія», шляхом передачі в оренду окремого нерухомого майна.
Зазначене рішення комісії було підставою укладення договору оренди від 09.03.2006року, про що зазначено в пункті 1 договору, яким і визначено предмет оренди, як окремо розташовані будівлі адмінкорпусу та спальні корпуси.
Рішення постійно діючої комісії №2 від 01.03.2006року ніким не оспорено, не скасовано, тобто воно було чинним на момент передачі майна в оренду та відповідало Положенню про порядок передачі в оренду об'єктів комунальної власності Херсонської міської комунальної громади, затвердженого рішенням Херсонської міської ради №642 від 09.11.2004року. Не оспорюється зазначене рішення комісії і прокурором та позивачем в засіданні суду.
Посилання прокурора на те, що передача окремо визначених будівель в оренду за спірним договором надасть в майбутньому відповідачу -2 право на приватизацію зазначених будівель як окремо визначеного майна, а не в складі пансіонату «Енергія», не є підставою визнання недійсним договору оренди, оскільки рішення щодо приватизації майна є виключною компетенцією Херсонської міської ради, яка не позбавлена права встановлювати спосіб приватизації цього майна відповідно до вимог закону, в тому числі і на умовах проведення конкурсу.
Крім того суд зазначає, що при зверненні з позовом в інтересах держави, в особі позивача, прокурор відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зобов'язаний обґрунтувати чим саме укладення договору оренди порушує права та законні інтереси Херсонської міської ради, як позивача по справі.
Статтею 1 ГПК України також встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звернутися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовні заяві самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Зазначені вище чинні норми права передбачають необхідність доведення наявності порушень прав і законних інтересів позивача при звернені з позовом до господарського суду.
Однак в ході судового засідання ні прокурором, ні позивачем не було доведено належними засобами доказування, чим саме укладення спірного договору обмежило чи порушило права позивача щодо здійснення або реалізації належного йому права власності на спірні об'єкти оренди.
За поясненнями представника відповідача-1, як орендодавця, який здійснює контроль за використанням орендованого майна, орендар добросовісно виконує свої обов'язки за договором, сплачує своєчасно до місцевого бюджету визначену договором орендну плату, забезпечує збереження майна та підтримання його в належному стані.
Як пояснив представник відповідача-1, при передачі майна в оренду, як постійно діючою комісією, так і управлінням комунальної власності враховувалося те, що бажаючих орендувати майно пансіонату «Енергія»в цілому не було виявлено, тому було прийнято рішення про передачу в оренду окремих будівель двом орендарям з дотриманням цільового призначення цього майна. Саме такий спосіб передачі в оренду відповідач-1 вважав доцільним, оскільки при цьому враховувалися інтереси територіальної громади та своєчасність надходження до місцевого бюджету коштів від оренди комунального майна. Той факт, що окремі будівлі та споруди передані в оренду позивачу, а будівля їдальні -іншому орендарю, не змінюють використання майна за його цільовим призначенням, як оздоровчого комплексу, оскільки між орендарями укладено угоду про спільну діяльність.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною та настання відповідних наслідків, а також у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Прокурором та позивачем не надано належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б свідчили про порушення сторонами вимог закону при укладенні договору оренди від 09.03.2006року та неможливості здійснення експлуатації всього комплексу оздоровчого закладу, а також не доведено порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача при укладенні договору оренди, тому суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 08.11.2011р.