73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
31.10.2011 Справа № 5024/1610/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон
до комунального закладу "Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних" м. Херсон
про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Руденко О.В.
від відповідача - юрист ОСОБА_1, уповноважена особа Барзій З.А.
Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач) звернулося з позовом про зобов'язання комунального закладу "Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних" (відповідач) укласти в редакції позивача додаткову угоду від 25.03.2010р. до договору про постачання електричної енергії № 161 від 23.02.2004р., а саме спірні пункти 4.1.4 та 4.2.2, 5.1 договору, а також спірні додатки № 7/1, № 7/2-3, № 7/14, № 8, № 7/15, № 7/8, № 6/15, № 6/14, № 6/9, № 6/8, № 6/2, № 6/1, 5, № 4/8, №2.
Розгляд справи неодноразово відкладався. Суд зобов'язував сторони узгодити розбіжності шляхом складання протоколу узгодження та надати кожній стороні нормативне обґрунтування за неузгодженими пунктами договору.
Справа розглядалася з перервою, яка оголошувалася в засіданні суду 06.10.2011року .
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач надав відповідачу проект додаткової угоди, яка була датована 25.03.2011року, лише 11.07.2011року. Крім того, він зазначає, що позивач всупереч вимогам ст. 181 ГК України отримавши 26.07.2011року від відповідача протокол розбіжностей, не здійснив жодних заходів щодо врегулювання розбіжностей, а також не отримав згоди відповідача на передачу розбіжностей, що залишились неврегульованими, до суду. Відповідач вважає, що позивачем пропущено передбачений ст. 181 ГК України 20-денний строк звернення до суду для врегулювання розбіжностей.
У судове засідання позивач надав письмове уточнення позовних вимог. Він посилається на те, що після порушення провадження у справі сторонами було врегульовано більшість спірних пунктів, про що підписано протокол узгодження від 31.10.2011 року.
У зв'язку з цим, позивач просить зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду від 25.03.2010р. до договору про постачання електричної енергії № 161 від 23.02.2004р., та вважати укладеними спірні пункти 4.1.4 та 4.2.2, 5.1 договору, а також спірні додатки № 7/1, № 7/2-3, № 7/14, № 7/8, № 6/14, № 6/8, № 6/1, № 6/2, №2 в редакції позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996року (далі Правила) зазначено, що договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає зміст прав і обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Як встановлено матеріалами справи між сторонами існують господарські правовідносини на підставі договору про постачання електричної енергії № 161 від 23.02.2004 року.
У зв'язку з внесенням змін до Правил користування електричною енергією та до Типового договору про постачання електричної енергії, позивачем 11.07.2011 року передано відповідачу проект додаткової угоди датованої 25.03.2010 року до договору про постачання електричної енергії № 161 від 23.02.2004 року якою, запропоновано привести договір № 161 від 23.02.2004 року у відповідність до чинних правил користування електричної енергією шляхом викладення договору та додатків до нього єдиним змістом у новій редакції.
Розглянувши запропонований позивачем додаткову угоду, відповідач 26.07.2011 року повернув позивачу підписану додаткову угоду з протоколом розбіжностей, в якому зазначив про свою незгоду з запропонованою позивачем редакцією за пунктами 4.1.4 та 4.2.2 договору, 5.1, а також спірні додатки № 7/1, № 7/2-3, № 7/14, № 7/8, № 6/14, № 6/8, № 6/1, № 6/2, №2, а також за додатками: № 8, 7/6, 7/13, 7/15, 7/16, 6/5-6, 6/8, 6/9, 6/15, 6/16, 5, 4/1, 4/2, 4/5, 4/7, 4/8, 4/9, 4/11, 4/12, 4/13, 4/15, 4/17.
Як зазначено вище, в ході розгляду справи, сторонами було підписано протокол узгодження розбіжностей в редакції від 31.10.2011 року, яким вони узгодили пункти № 8, 7/6, 7/13, 7/15, 7/16, 6/5-6, 6/8, 6/9, 6/15, 6/16, 5, 4/1, 4/2, 4/5, 4/7, 4/8, 4/9, 4/11, 4/12, 4/13, 4/15, 4/17 спірної додаткової угоди. Неузгодженими залишилися пункти 4.1.4 та 4.2.2, 5.1 договору, а також спірні додатки № 7/1, № 7/2-3, № 7/14, № 7/8, № 6/14, № 6/8, № 6/1, № 6/2, №2, які позивач просить суд затвердити в його редакції.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить із того, що згідно статті 25 Закону України „Про електроенергетику” споживачі електричної енергії мають право на підключення до електричної мережі у разі виконання „Правил користування електричною енергією”, а також на отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами. Статтею 26 цього Закону передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України 31.07.1996року № 28 (з наступними змінами), передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.
Відповідно до пункт 5.1. Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Постачальник електричної енергії, за регульованим тарифом, зобов'язаний надати проект договору про постачання електричної енергії на вимогу споживача.
Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону розглядаються судом.
Укладення договору про постачання електроенергії є обов'язковим, тому зазначений спір підлягає розгляду господарським судом, незалежно від того надавалася чи ні згода на розгляд цього спору відповідачем.
Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Протокол розбіжностей отримано позивачем від відповідача 27.07.2011року. Спір надіслано суду поштою 16.08.2011року, тобто в межах 20-денного строку, встановленого ч.5 ст. 181 ГК України, тому посилання відповідача на звернення позивача з пропуском 20- денного строку, судом відхиляється, оскільки воно спростовується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При цьому, відповідно до ч.4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів у разі наявності Типового договору, сторони визначають зміст договору саме на основі такого Типового договору і не можуть відступити від змісту Типового договору, оскільки умови Типового договору є обов'язковими для сторін і не підлягають зміні ними.
Пунктом 5.2 Правил також передбачено, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі Типового договору, який є додатком до Правил.
При цьому, пунктом 5.22 Правил передбачено, що до договорів, укладення яких передбачено цими Правилами, за взаємною згодою сторін можуть бути оформлені додатки. В додатках до відповідного договору обумовлюються технічні та організаційні особливості врегулювання відносин між сторонами. Додатки мають не суперечити законодавству України, в тому числі Правилам та нормативно-технічним документам.
За змістом пункту 4.1.4 додаткової угоди, передбачено, що постачальник не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення постачання або обмеження електропостачання здійсненого у встановленому Правилами порядку.
Відповідач протоколом розбіжностей доповнив зазначений пункт наступним змістом: "постачальник несе матеріальну відповідальність за неякісне постачання електричної енергії та матеріальні збитки, нанесені споживачу". Не погоджуючись з зазначеним пунктом позивач посилається на редакцію пункту 4.1.4 Типового договору, який є додатком до Правил.
Аналізуючи редакції позивача та відповідача за спірним пунктом 4.1.4 додаткової угоди, а також зміст Типового договору, суд зазначає, що доповнення, запропоновані відповідачем до цього пункту, не протирічать загальним нормам Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди, а також ч.4. ст. 179 Господарського кодексу України, відповідно до якої сторони мають право конкретизувати зміст договору, який укладається на основі Типового договору. Відповідач доповненням до пункту 4.1.4 не відступив від змісту Типового договору, а конкретизував його, тому посилання позивача на те, що ці доповнення протирічать Типовому договору безпідставні, оскільки при укладенні договору на підставі Типових договорів сторони мають право конкретизувати зміст умов договору. За таких обставин п.п. 4.1.4 додаткової угоди підлягає затвердженню в редакції позивача з урахуванням доповнень відповідача.
Відповідач за протоколом розбіжностей запропонував вилучити взагалі п. 4.2.2. договору, яким передбачено розрахунки при перевищенні договірних величин споживання електричної енергії. При цьому відповідачем не зазначено жодних правових підстав на підставі яких він просить вилучити цей пункт із договору.
Так, позивачем запропоновано викласти п. 4.2.2. в наступній редакції: за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000кВт./годин і більше.
Зазначений пункт в редакції позивача повністю відповідає п. 4.2.2 Типового договору, який є додатком № 3 до Правил, а тому він відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України має бути прийнятим в редакції позивача.
При розгляді розбіжностей за п. 5.1 додаткової угоди сторони не досягли згоди.
Цей пункт позивачем викладений в редакції: для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток № 1 до даного договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").
Відповідач спірний пункт пропонує викласти в іншій редакції, а саме: для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 15 днів наступного року після доведення лікарні затверджених лімітів розпорядником коштів надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток № 1 до даного договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").
Зазначений п.5.1 додаткової угоди підлягає затвердженню в редакції позивача з урахуванням пункту 4.2 Правил, а також того, що електропостачальник зобов'язаний до початку наступного року передати відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії до відповідних виробників електричної енергії для визначення навантаження на енергетичні системи України.
До того ж, відповідно до п. 4.4 Правил відповідач, як споживач, має право протягом розрахункового періоду звернутися до позивача із заявою про коригування договірної величини споживання електричної енергії.
Виникли також розбіжності між сторонами за додатками № 7/1, 7/2-3, 7/14, (якими визначено однолінійні схеми, а також мережі постачальника та споживача) відносно віднесення лічильників обліку електричної енергії лікувальних корпусів та кабелю 0,4 кВ до ПЛ-04кВ до мереж.
Відповідачем запропоновано віднести лічильники та кабелі як мережі ХМЕМ. Однак позивач посилається на те, що зазначені мережі не належать йому ні на праві власності ні на праві користування, а тому зазначення цих мереж як власності енергопостачальної компанії є безпідставним.
Однак, в засіданні суду було встановлено, що лічильники обліку електричної енергії окремих лікувальних корпусів та кабель 0,4 кВ до ПЛ-04кВ також не обліковуються на балансі відповідача, про що ним надано відповідні довідки. При укладенні договору від 23.02.2004 року додатки № 7/1, 7/2-3, 7/14 узгоджені сторонами в редакції відповідача. Будь-яких доказів на підтвердження того, що з часу укладення договору, тобто після 23.02.2004 року, лічильники обліку та мережі передавалися відповідачу і є його власністю позивач суду не надав, а отже його посилання на те, що в однолінійних схемах частини мереж та лічильники є власністю відповідача, не підтверджені належними доказами, а тому його посилання на п.3.1, 3.3 Правил нічим не підтверджені. За таких підстав додатки 7/1, 7/2-3, 7/14 підлягають затвердженню в редакції відповідача.
Розглянувши розбіжності за додатками 6/8, 7/8, якими передбачена Рдозв=100 кВт, суд враховує, що відповідно до додатку № 6 до укладеного між сторонами договору № 161 від 28.11.2005 року по об'єкту "харчоблок" вул. Комарова, 2 сторони узгодили дозволену потужність в обсязі 150 кВт, тому розрахунок дозволеної потужності до додатків 6/8, 7/8 приймається в редакції відповідача.
Додатками № 6/14, 6.2 6.1 передбачено розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.
Сторонами не досягнуто згоди в частині балансової належності електромереж та установок. При цьому відповідач не погоджується з додатками в редакції позивача, з урахуванням раніше укладеного між сторонами договору.
Дослідивши цей договір, суд дійшов до висновку, що додатки № 6/14, 6.2, 6.1 підлягають затвердженню в редакції відповідача.
Розглядаючи спір сторін щодо додатку № 2 до додаткової угоди, яким передбачено розрахунки у разі неподання споживачем даних за електричну енергію у відповідний термін, а також порядок відключення та обмеження, нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені суд виходить із того, що п.6.1.3 договору сторони визначили порядок обмеження та припинення електропостачання. Зазначений порядок встановлено також п.6.11 Правил користування електричною енергією, яким передбачено, що тривалість періоду розрахунків зазначається в договорі та платіжному повідомленні і не може перевищувати 5-ти операційних днів з дня отримання рахунків.
Посилання відповідача на виключення із додатку № 2 пункту 5 також не грунтуються на вимогах чинного законодавства, а саме статей 611, 625 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, якими передбачена відповідальність за несвоєчасну оплату платежів з нарахуванням пені, інфляції та 3% річних.
За таких підстав розбіжності за додатком № 2 до договору підлягають затвердженню в редакції позивача, а саме:
Пункт 1 додатку № 2. У разі несплати рахунків споживачем, виставлених відповідно до цього договору, протягом 5 днів постачальник електричної енергії має право відключити споживача або обмежити його споживання до рівня аварійної броні електропостачання у порядку, визначеному пунктом 6.1.3 цього договору.
Абзац 2 пункту 3 додатку № 2. Рахунок на оплату електричної енергії має бути оплаченим споживачем протягом 5 операційних днів від дня отримання рахунку.
Пункт 5 додатку № 2 У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який зазначається у рахунках.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов до висновку про те, що додаткову угоду від 25.03.2010 року до договору про постачання електричної енергії № 161 від 23.02.2004 року слід вважати укладеною з урахуванням того, що спірні пункти 4.2.2, 5.1 та додаток № 2 до додаткової угоди підлягають затвердженню в редакції позивача.
Додатки № 7.1, 7.2-3, 7.14, 7.8, 6.14, 6.8, 6.1, 6.2 підлягають затвердженню в редакції відповідача.
Пункт 4.1.4 додаткової угоди підлягає затвердженню в редакції позивача з урахуванням доповнень відповідача, а саме: постачальник електричної енергії несе матеріальну відповідальність за неякісне постачання електричної енергії та матеріальні збитки нанесені споживачу.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Вважати укладеною додаткову угоду від 25.03.2010 року до договору про постачання електричної енергії № 161 від 23.02.2004 року на умовах укладеного між публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" та комунальним закладом "Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних" договору та протоколу узгодження від 31.10.2011 року, затвердивши спірні пункти 4.2.2, 5.1 та додаток № 2 до додаткової угоди в редакції позивача.
3.Додатки № 7.1, 7.2-3, 7.14, 7.8, 6.14, 6.8, 6.1, 6.2 вважати укладеними в редакції відповідача за змістом протоколу узгодження від 31.10.2011 року.
4.Пункт 4.1.4 додаткової угоди від 25.03.2010 року вважати укладеним в редакції позивача з урахуванням доповнень відповідача, а саме: постачальник електричної енергії несе матеріальну відповідальність за неякісне постачання електричної енергії та матеріальні збитки нанесені споживачу.
5.Додаткова угода від 25.03.2010 року до договору про постачання електричної енергії № 161 від 23.02.2004 року відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України набирає чинності з дня набрання чинності цим рішенням.
Суддя З.І. Ємленінова
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 09.11.2011р.