36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.10.2011 р. Справа №18/2471/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КМБ Каменярбуд", вул. Миру, 45, с.Сватки, Гадяцький район, Полтавська область, 37312
про розірвання договору оренди
Суддя Босий В.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, дов. від 08.09.11р.
від відповідача: ОСОБА_3, дов. №10 від 20.09.11р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про розірвання договору №01/06/11 оренди нежитлових приміщень від 01.06.2011р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "КМБ Каменярбуд".
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на відсутність підстав для розірвання договору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
01.06.2011р. між позивачем - ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "КМБ Каменярбуд" був укладений договір №01/06/11 оренди нежитлових приміщень.
Згідно п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування нерухоме майно - цегельний завод, що знаходиться за адресою: Сумська область, Липоводолинський район, с. Русанівка, вул. Зарічна, 1а. Об'єкт знаходиться у власності ТОВ "КМБ Каменярбуд" (п.1.5 Договору).
У відповідності до п.4.1 Договір укладено на термін до 30.05.2013р.
Об'єкт, що передається в оренду, надається орендарю для виробничих потреб, пов'язаних з виготовлення продукції (п.2.1 Договору).
01.06.2011р. між позивачем та відповідачем підписаний акт прийому-передачі до Договору.
Згідно акту позивачу були передані наступні нежитлові будівлі: битовка загальною площею 113,6 кв.м, піч опалювальна - 348,6 кв.м, сушильний сарай - 627,0 кв.м, формувальний цех - 176,1 кв.м, сушильний сарай - 1217,2 кв.м, сушильний сарай - 1180,8 кв.м, навіс (шатер печі) - 525,2 кв.м, ворота металеві №1, труба димова №2, люлечний конвеєр (розкомплектований) (акт-прийому-передачі №2 в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи в рахунок оплати орендної плати позивачем було сплачено 01.06.2011р. - 8000,00 грн. та 06.06.2011р. - 8000,00 грн. (копії квитанцій в матеріалах справи).
Однак, як зазначає позивач при використанні Об'єкта, ним було встановлено, що завод не придатний для використання за прямим призначенням з наступних причин:
1)у цегельного заводу відсутня ліцензія на видобуток глини;
2)землі, які використовує завод для видобутку глини, виснажені. Отримати земельні ділянки, що межують із заводом, у користування не має можливості, оскільки згідно довідки Відділу держкомзему у Липоводолинському районі Сумської області № 1742/01-22 від 16.06.2011р., вони перебувають у приватній власності;
3) у заводу відсутні власні запаси глини для виготовлення цегли;
4) у заводу відсутня промислова свердловина для забезпечення виробництва водою;
5) у заводу відсутній договір про постачання електричної енергії.
Як вказує позивач все вищезазначене фактично унеможливлює використання ним орендованого Об'єкту за цільовим призначенням та відсутня можливість досягти підприємницьких цілей, на які він розраховував при укладенні Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 784 ЦК України, наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі.
Ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У відповідності до п. 4.3 Договору кожна із сторін може відмовитися від Договору.
Частиною 2 ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
18.07.2011р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист-попередження від 13.07.2011р. про розірвання Договору (копія поштового чека в матеріалах справи). Однак, як зазначає позивач, станом на дату подачі позову відповідь від відповідача не була отримана.
Таким чином, в обґрунтування позову позивач зазначає, що враховуючи істотне порушення відповідачем умов Договору, так як позивач був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні Договору, існує необхідність у розірванні Договору з 01.08.2011р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов до висновку відмовити в позові, виходячи з наступного:
Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Стаття 784 Цивільного кодексу України визначає підстави для розірвання договору найму на вимогу наймача.
Так, відповідно до вказаної норми наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Договором оренди нежитлових приміщень за № 01/06/11, зокрема розділом 10, не визначено якихось особливих підстав для розірвання даного у судовому порядку ніж встановлених законом.
Натомість пунктом 10.1 вказаного договору визначено, що даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов'язання за цим договором.
Отже, нормами ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України передбачено можливість розірвання судом договору за наявності певних умов, зокрема, звернення з відповідною пропозицією однієї сторони договору до іншої та у разі істотного порушення договору другою стороною.
Позивач просить суд розірвати зазначений договір з 1 серпня 2011 року, посилаючись як на підставу для розірвання спірного договору на порушення відповідачем умов спірного договору, а саме на те, що при використанні об'єкта оренди позивачем було встановлено, що завод не придатний для використання за прямим призначенням у зв'язку з відсутню ліцензії на видобуток глини, землі які використовує завод для видобутку глини виснажені, у заводу відсутні власні запаси глини для виготовлення цегли та інше, у зв'язку з чим відсутня можливість досягти підприємницьких цілей на які позивач розраховував при укладенні договору.
Зазначені позивачем підстави для розірвання договору є неправомірними, оскільки в оренду відповідачу передавались приміщення та обладнання, для виробничих потреб, пов'язаних з виготовлення продукції (п.2.1 Договору), а не для виготовлення "цегельної" продукції.
Крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів непридатності заводу для використання за призначенням та неможливості виготовлення продукції на об'єкті, переданому в оренду.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Укладаючи даний договір сторонами було обумовлено всі істотні його умови, а також стан нежитлових приміщень, які передавались за даним договором згідно з актом-прийому передачі, про що свідчать підписи сторін, скріплені печатками в спірному договорі та акті прийому-передачі до договору. Крім того, фактом визнання позивачем всіх умов договору є сплачена орендна плата, відповідно до п. 5.2 спірного договору.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на цю особу тягара несприятливих наслідків такої діяльності. Укладаючи спірний договір оренди, позивач діяв на власний ризик, та не міг не врахувати настання певних юридичних наслідків.
Виходячи із вищевикладеного, розірвання судом договору оренди на вимогу однієї із сторін можливо лише за умови доведення стороною, яка вимагає розірвання договору (в даному разі позивачем) належними докази факту невиконання іншою стороною зобов'язань за цим договором та/або допущення нею істотного порушення цього договору чи підстав, які відповідно до ст.784 Цивільного кодексу України надають право вимагати одностороннього розірвання договору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, в порушення вимог вказаної статті позивачем не надано доказів порушення відповідачем істотних умов спірного договору, які б надавали право вимагати одностороннього його розірвання.
Таким чином, не може бути розірвано даний договір з підстав, встановлених ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки позивачем не доведено істотного порушення відповідачем умов даного договору, а також не доведено обставин встановлених ст. 784 цього кодексу.
На підставі вищевикладеного позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-33,43-44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Суддя Босий В.П.
Повне рішення складено 24.10.2011р.
.