36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.10.2011 р. Справа №13/57
за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, м. Полтава, Полтавська область, 36011
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж", м. Полтава, Полтавська область
третя особа: ЗАТ БМУ № 2 "Полтаванафтогазбуд", вул. С. Кондратенка, 6, м.Полтава
про стягнення 108469,96 грн. Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дор. № 8 від 17.03.11р..
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: ОСОБА_2, дор. від 28.10.10р.
ОСОБА_3, дор. від 28.10.10р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
Обставини справи: Розглядається позовна заява про стягнення 108469,96 грн. заборгованості по орендній платі, відповідно до договору оренди № 28/06-С нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.10.2006р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що орендоване ним майно не знаходиться у власності держави, а його власником є ЗАТ "БМУ-2 Полтаванафтогазбуд".
Таким чином, відповідач вказує, РВ ФДМУ по Полтавській області в порушення вимог Цивільного кодексу України, ЗУ "Про оренду державного майна" уклало договір оренди, як орендодавець, не будучи власником цього майна.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Позивач зазначає, що 3 жовтня 2006 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Імідж" (надалі - Відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 28/06 -С (надалі - Договір), відповідно до якого Позивач виступав Орендодавцем, а Відповідач - Орендарем.
Як вказує позивач, РВ Фонд Державного майна України по Полтавській області свої зобов'язання по Договору в частині передачі майна, визначеного п.1.1. Договору, виконав належним чином і в строк, а саме: передав в оренду майно, що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності від 3 жовтня 2006 року, який є невід'ємною частиною Договору.
Відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі вносити до державного бюджету орендну плату за користування майном у розмірі, визначеному п.п. 3.1., 3.3 Договору, а саме: 100% (відсотків) орендної плати (без урахування ПДВ) перераховувати до державного бюджету не пізніше 10 (десятого) числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячної індексації.
Позивач вказує, що відповідач не виконує свої зобов'язання по Договору в частині своєчасного внесення плати за оренду, що є порушенням норм Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна ", а також умов Договору, що спричинило станом на 28 січня 2008 року виникнення заборгованості перед державним бюджетом по орендній платі у розмірі 108469,96 грн.
В зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 108469,96 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд дійшов до висновку відмовити в позові, виходячи з наступного:
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, скориставшись при цьому належним способом захисту, зокрема, наведеними статтею 16 ЦК України.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далів - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.
У Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що поняття "Охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Згідно статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Вказана стаття Цивільного кодексу України визначає суб'єктний склад осіб, які можуть виступати наймодавцями в договорі майнового найму (оренди). Це власники майна, особи, які мають майнові права, а також особи, уповноважені на укладення договору майнового найму в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, обмеження у його здійсненні може бути лише у випадках і у порядку, встановлених законом.
Як свідчать матеріали справи, 29 червня 1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (продавець) та організацією орендарів трудового колективу орендного підприємства будівельно-монтажного управління № 2 "Полтаванафтогазбуд" (покупець) було укладено договір № 87 купівлі-продажу державного майна.
Право власності Закритого акціонерного товариства будівельно-монтажного управління № 2 "Полтаванафтогазбуд" на адміністративну будівлю за адресою: м. Полтава, вул. С. Кондратенка, буд. 6, на підставі дублікату вказаного договору купівлі-продажу зареєстроване у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.09.2007 р. за реєстраційним номером 20368633, про що свідчить витяг з вказаного реєстру № 16017264 від 21.09.2007 (копія витягу в матеріалах справи с. 39).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.07.2011р., яке залишено без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 р., було відмовлено в позові РВ ФДМУ по Полтавській області по визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 87 від 26.9.1994 р. та повернення з незаконного володіння ЗАТ "БМУ № 2 "Полтаванафтогазбуд" нерухомого майна, розташованого в м. Полтаві по сул. С. Кондратенка, 6 до державної власності.
Таким чином, спірне приміщення, щодо якого позивачем укладено договір оренди нерухомого майна від 3 жовтня 2006 року, та стягнення заборгованості за яким є предметом даного спору, не є державною власністю.
Матеріалами справи підтверджується, що Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській області уклало договір оренди щодо майна, яке не перебувало у власності держави та відповідно не мало права на отримання орендної плати за користування ним, що в свою чергу свідчить про порушення прав та інтересів власника приміщень - ЗАТ БМУ № 2 "Полтаванафтогазбуд", а не позивача у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача було відсутнє визначене ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм, то позов до відповідача про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 03.10.2006 р. задоволенню не підлягає.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити.
Суддя Босий В.П.
Повне рішення складено: 11.10.2011 р.