01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" листопада 2011 р. Справа № 02-03/1438/25
Суддя Саванчук С.О., розглянувши матеріали
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФАРМ",
08200, Київська область, місто Ірпінь, вул. Центральна, 113-А
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМА-ВИТА"
про
стягнення 11 734,21 доларів США
встановила:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФАРМ" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМА-ВИТА" (далі -відповідач) про стягнення 11 734,21 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати отриманого від позивача товару.
Відповідно до частини 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до матеріалів позовної заяви місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМА-ВИТА": 0159, Грузія, м. Тбілісі.
Звернення з позовом до господарського суду Київської області обґрунтоване позивачем пунктом 10.2. укладеного між позивачем і відповідачем Контракту від 27.08.2010 № 1-10-Г відповідно до якого сторони погодили, що всі спори та розбіжності, що будуть виникати між ними щодо цього Контракту мають бути передані для розгляду та прийняття рішення до Київського господарського суду.
Відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.
Проте, зважаючи на абзац 11 пункту 1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" господарський суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, якщо у пророгаційній угоді сторонами неправильно викладено назву суду або зазначено суд, існування якого не передбачено Законом України "Про судоустрій України".
Законом України "Про судоустрій України" не передбачено існування Київського господарського суду, крім того, вказаний закон втратив чинність відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI, тобто, до підписання Контракту між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.
Згідно Указу Президента України від 12.08.2010 № 811/2010 «Питання мережі господарських судів України»не існує передбаченого сторонами у Контракті Київського господарського суду.
Крім того, Контрактом між позивачем та відповідачем не передбачено, що спір має вирішуватись за місцезнаходженням позивача, а також не наведено інших підстав для прийняття позову до свого провадження і розгляду господарським судом Київської області, а, отже, до даних правовідносин застосовуються загальні положення частини 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, що передбачають вирішення спору за місцезнаходженням відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФАРМ" (Україна, Київська область, місто Ірпінь) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИМА-ВИТА" (Республіка Грузія, місто Тбілісі) про стягнення 11 734,21 доларів США територіально не підсудний господарському суду Київської області та не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" державне мито покладається на позивача та поверненню не підлягає.
З урахуванням наведеного, керуючись статтею 49, пунктом 1 частини 1 статті 62, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОФАРМ" у прийнятті позовної заяви.
2. Копію ухвали направити сторонам.
Додаток:
Позовна заява від 31.10.2011 (вх. № 4641) та додані до неї документи на 15 аркушах.
Суддя С.О. Саванчук