01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"03" листопада 2011 р. Справа № 24/088-11
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Аудит-навігатор»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 3 223, 40 грн.
за участю представників:
позивача:Литвинов Б.В.
відповідача:ОСОБА_1
суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 3 223, 40 грн. вартості безпідставно набутого майна та послуг.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неповернення відповідачем речей, що йому належать та витрат, зроблених ним на ремонт приміщення.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23.09.2011 р.
До господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання від 16.09.2011 р. (вх. № 12999 від 22.09.2011 р.) про розгляд справи без участі позивача, у зв'язку з перебуванням його представника у відпустці.
У судове засідання 23.09.2011 р. представники сторін не з'явилися, вимог ухвали суду від 09.09.2011 р. не виконали, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 07.10.2011 р.
06.10.2011 р. через загальний відділ канцелярії до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 06.10.2011 р. (вх. № 13721 від 06.10.2011 р.), у якій він просить суд збільшити позовні вимоги на 3 146, 97 грн., а тому загальна сума позовних вимог складатиме 6 370, 37 грн.
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині.
Розглянувши подану заяву, суд вважає, що вона відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим приймає її до розгляду.
У судовому засіданні 07.10.2011 р. представник позивача подав суду заяву про витребування доказів від 09.09.2011 р., у якій просить суд витребувати у ДАХК «Артем»відповідь на запит про надання доказів місцезнаходження майна Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Аудит-навігатор».
Суд відмовив у задоволенні вищезазначеної заяви, оскільки вона не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України, а саме необґрунтована належним чином, в ній не зазначено неможливості подання доказів та їх значення для справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2011 р. розгляд справи відкладено на 27.10.2011 р., у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог суду та необхідністю витребування нових доказів.
У судовому засіданні 27.10.2011 р. судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.11.2011 р.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у його письмових поясненнях.
У судовому засіданні 03.11.2011 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду Київської області з вимогами відшкодувати витрати, зроблені на ремонт приміщення, яке він за усною домовленістю з відповідачем використовував, а також стягнення вартості речей, що залишилися у зазначеному приміщенні, зокрема: стул Iso black С-11 черн. в кількості 8 шт. на загальну суму 792, 00 грн. та вішалка напольна Кактус черн. 1 шт. на суму 290 грн.
На підтвердження вищезазначеного позивачем було надано договір № 2/01 від 01.04.2009 р., укладений між ПП ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Аудиторська фірма «Аудит-навігатор», на виконання робіт по ремонту офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, 14 корпус, офіс № 705; акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.04.2009 р. та квитанція до прибуткового касового ордера № 7 від 30.04.2009 р.
У заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначає, що в офісному приміщенні за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, офіс 705 також знаходяться меблі, устаткування та канцтовари, які утримуються відповідачем, а саме:
- жалюзі 4, 02 кв.м., вартістю 371, 93 грн.;
- кондиціонер Midea MSG-12 HR, вартістю 1 410, 00 грн.;
- вогнегасник -1 шт., вартістю 80, 04 грн.;
- устаткування, яке належить ТОВ «Транстелеком»(антена та інше), знаходиться в оренді у позивача та встановлено за адресою офісу № 705, на суму 715, 00 грн.;
- сейф - 1 шт., вартістю 150, 00 грн.;
- телефон (чорного кольору) - 105, 00 грн.;
- канцтовари -всього 315, 00 грн.: пачка бумаги 1 шт. -50, 00 грн., 3 пари ножиць -60, 00 грн., підставка для олівців -25, 00 грн., степлер -4 шт. -100, 00 грн., коректор -3 шт. -30, 00 грн., дирокол крупний -30, 00 грн., лотки пластикові -2 шт. -20, 00 грн.
В обґрунтування заяви про збільшення позовних вимог позивачем було надано: договір № 110/10 на абонентське обслуговування від 01.10.2006 р.; акт приймання-передачі в оренду антени до договору № 110/10 від 01.10.2006 р.; видаткова накладна № РН-0000028 від 30.09.2008 р. (жалюзі); видаткова накладна № 1-06142006 від 14.06.2006 р. (кондиціонер); видаткова накладна № РН-0000608 від 20.02.2006 р. (вогнегасник); видаткова накладна № ОС-0000229 від 04.03.2010 р. (канцтовари); платіжне доручення № 1017 від 03.03.2010 р. (канцтовари); платіжне доручення № 45 від 08.06.2006 р. та № 41 від 08.06.2006 р. (кондиціонер); платіжне доручення № 451 від 31.07.2008 р. (жалюзі).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 11.08.2011 р. на адресу відповідача було надіслано вимогу про повернення безпідставно утриманого майна та відшкодування витрат з ремонту офісу від 11.08.2011 р., у якій позивач вимагав повернути йому стул Iso black С-11 черн. в кількості 8 шт. на загальну суму 792, 00 грн., вішалку напольна Кактус черн. 1 шт. на суму 290 грн. та відшкодувати вартість проведення ремонту в офісі в сумі 2 141, 40 грн.
За таких обстави, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 370, 37 грн. вартості безпідставно набутого майна та послуг, посилаючись на ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, у розумінні зазначеної норми права майно має бути повернуто потерпілому по-перше, у разі наявності у нього певних майнових прав на це майно, а по-друге, у разі наявності у зобов'язаної особи такого майна.
Відповідно до положень ст. ст. 316, 317, 319, 325 Цивільного кодексу України, власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається побудованим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з ст. 387 Цивільного кодексу України тільки власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Позивач не довів суду належними і допустимими доказами того факту, що він є власником спірного майна, за яке вимагає повернення його вартості.
Крім того, позивач не надав суду документального підтвердження існування орендних відносин між позивачем та відповідачем щодо використання та ремонту офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, 14 корпус, офіс № 705, а також знаходження речей позивача у зазначеному приміщенні та незаконному володінні ними відповідача.
Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
У розмінні вищезазначеної норми якщо повернути безпідставно набуте майно в натурі неможливо (внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо), набувач зобов'язаний відшкодувати потерпілому вартість такого майна. При цьому такий обов'язок покладається на набувача незалежно від того, чи була неможливість передачі майна в натурі наслідком об'єктивних обставин (подій) або наслідком дій набувача або третіх осіб. Разом з тим, якщо у загибелі майна є винним сам набувач, він до того ж є зобов'язаним відшкодувати потерпілому завдані збитки.
Позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що майно у відповідача відсутнє, і неможливо повернути його в натурі, що відповідач відмовляє позивачу в доступі до приміщення, яке раніше використовував позивач, або чинить перешкоди у здійсненні дій щодо отримання позивачем майна.
Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу статті 34 Господарського процесуального Кодексу України докази мають бути належними та допустимими. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Суду не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач безпідставно володіє та ухиляється від повернення в натурі майна позивача. Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості безпідставно набутого майна та послуг.
З урахуванням викладених обставин позовні вимоги визнаються не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином не доведені і не обґрунтовані та спростовані відповідачем, а тому позовні вимоги позивача до останнього не підлягають задоволенню як не обґрунтовані.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Т.В. Лутак
Дата підписання рішення: 07.11.2011 р.