01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"07" листопада 2011 р. Справа № 21/134-11
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Сервіс», м. Київ
до Приватного підприємства «АВП-груп», Київська обл., м. Матюші
про стягнення 162 157,86 гривень
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №205 від 13.09.2011р.)
ОСОБА_2 (довіреність №91 від 03.06.2011р.)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Сервіс»(далі-ТОВ «Бетон Сервіс»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «АВП-груп»(далі-ПП «АВП-груп»/відповідач) про стягнення 162 157,86 грн., з яких: 147 039,90 грн., як безпідставно отриманих відповідачем коштів з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України та 15 117,96 грн., у якості відшкодування доходів від безпідставно набутого майна з підстав ст. 1214 Цивільного кодексу України.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2011р. порушено провадження у справі №21/134-11 та призначено справу до розгляду на 24.10.2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2011р. розгляд даної справи відкладено на 07.11.2011р.
В судові засідання 24.10.2011р. та 07.11.2011р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, суд
Як зазначає позивач, з метою оплати виставленого відповідачем 01.06.2010р. рахунку-фактури №СФ-000291 на суму 184 599,90 грн., позивачем було сплачено 183 799,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням останнього №633 від 01.06.2010р. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.
На підставі зазначеного рахунку-фактури, відповідачем передано, а позивачем прийнято товар загальною вартістю 36 760,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №РН-000121 від 02.06.2010р., копія якої міститься в матеріалах справи.
Посилаючись на те, що решту оплаченого товару за рахунком-фактурою №СФ-000291 від 01.06.2010р. на суму 147 039,90 грн. відповідач не поставив, а строк дії зобов'язань сторін, які виникли на підставі зазначеного рахунку, припинився 01.06.2011р., позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 147 039,90 грн., як безпідставно отриманих коштів з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Обов'язковими умовами для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення є:
- набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;
- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011р. у справі №6-3301св10.
Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на отримання відповідачем 147 039,90 грн. на підставі, яка згодом відпала, а саме: рахунку-фактури №СФ-000291 від 01.06.2010р.
Натомість, як вбачається з призначення платежу платіжного доручення №633 від 01.06.2010р., посилання на яке покладено в основу обґрунтування позовних вимог, 183 799,90 грн. позивачем було сплачено відповідачу за арматуру згідно договору №10-06 від 01.06.2010р. та рахунку №СФ-000291 від 01.06.2010р.
Відповідно до п. 3.8 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Доказів щодо помилковості призначення платежу при перерахуванні зазначених коштів суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 183 799,90 грн., перерахованих позивачем 01.06.2010р., сплачені саме на виконання умов існуючого між сторонами договору №10-06 від 01.06.2010р., що спростовує посилання позивача на сплату зазначених коштів у якості виконання своїх позадоговірних зобов'язань, які виникли виключно з підстав рахунку-фактури №СФ-000291 від 01.06.2010р.
Факт сплати позивачем відповідачу 183 799,90 грн. на виконання укладеного між сторонами договору №10-06 від 01.06.2010р. підтверджується також підписами та відбитками печаток сторін на Акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2010р. по 30.09.2010р.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За таких обставин, оспорювана сума не може вважатися отриманою відповідачем без достатньої правової підстави та збереженою в себе за рахунок позивача у розумінні ст. 1212 ЦК України, оскільки така сума, сплачена позивачем на виконання своїх обов'язків за договором №10-06 від 01.06.2010р., укладеного з відповідачем.
Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також враховуючи недоведеність позивачем наявності умов для застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 147 039,90 грн., як безпідставно отриманих коштів з підстав ст. 1212 ЦК України є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Крім того, оскільки у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 147 039,90 грн., як безпідставно отриманих коштів, відмовлено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15 117,96 грн. у якості відшкодування доходів від безпідставно набутого майна з підстав ст. 1214 ЦК України, нарахованих на 147 039,90 грн. заборгованості задоволенню не підлягає, тому що за своєю правовою природою є похідною від основної позовної вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2011р. у справі №53/118.
Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, відповідно до статті 49 ГПК України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 44, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 626, 1212 Цивільного кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 08.11.2011р.