01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" листопада 2011 р. Справа № 6/108-11
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «СПЕЦДОРБУД»про стягнення боргу за договором №26/2009 оренди приміщення від 01 квітня 2009 року,
представники:
позивача: ОСОБА_1 (дов. від 02.02.2011р.),
відповідача: не з'явився.
У вересні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Укренергобудмеханізація»(далі - ВАТ «УКРЕНЕРГОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «СПЕЦДОРБУД»(далі -відповідач) про стягнення боргу за договором № 26/2009 оренди приміщення від 01 квітня 2009 року.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №26/2009 оренди приміщення від 01.04.2009р., щодо проведення оплати за оренду приміщення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2011р. порушено провадження у справі №6/108-11 та призначено її до розгляду на 20.09.2011р.
До початку судового засідання через загальний відділ Господарського суду Київської області представником позивача подано заяву від 20.09.2011р. про збільшення позовних вимог в частині стягнення боргу з оплати спожитої електричної енергії та амортизації трансформатора, втрат від інфляції та трьох процентів річних.
Представник відповідача в судове засідання 20.09.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2011р. з відміткою «Відправлено. Вих. № 512 від 06.09.2011р.»
У зв'язку з неявкою в судове засідання 20.09.2011р. представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2011р. розгляд справи відкладено на 18.10.2011р.
Представник відповідача в судове засідання 18.10.2011р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2011р. з відміткою «Відправлено. Вих. № 556 від 22.09.2011р.»та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 2761797 0 від 23.09.2011р. (а.с. 42).
У зв'язку з неявкою в судове засідання 18.10.2011р. представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2011р. розгляд справи відкладено на 01.11.2011р.
До початку судового засідання через загальний відділ Господарського суду Київської області представником позивача подано заяву за вх. №14926 від 01.11.2011р., якою позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення боргу з оплати спожитої електричної енергії та амортизації трансформатора, частково зменшив позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних, та збільшив позовні вимоги в частині стягнення пені та подвійної орендної плати за час прострочення повернення орендованого майна.
У судовому засіданні 01.11.2011р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в результаті чого суд розглядає остаточні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 49 950,00 грн основного боргу, 8 452,25 грн інфляційних втрат, 2 996,06 грн 3% річних та 7 036,09 грн пені.
Представник відповідача в судове засідання 01.11.2011р. знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2011р.
Згадані вище ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, яка зазначена в позові та відповідає адресі згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача, тобто за належною адресою відповідача.
Так, згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.07.1997 року за № 02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі № 6/108-11 від 06.09.2011р. була повернута до суду відділом зв'язку з поміткою «за терміном зберігання”.
Проте, відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні
Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез'явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
01.04.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «УКРЕНЕРГОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ»(далі -орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «СПЕЦДОРБУД»(далі -орендар, відповідач) було укладено договір № 26/2009 оренди приміщення від 01 квітня 2009 року (далі -договір), відповідно до умов якого (п.1.1.) орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування приміщення, яке знаходиться у будинку ВАТ «Укренергобудмеханізація»по вул. Промислова, 4.
Відповідно до п. 7.1. договору, розмір орендної плати за користування приміщенням становить 5 000,00 грн на місяць із урахуванням ПДВ 20%.
Згідно з п. 7.2. договору, орендар зобов'язаний вносити орендну плату за місяць до 5 числа поточного місяця.
Зі змісту п. 4.1. договору випливає, що строк оренди починається з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом приймання передачі, строк оренди закінчується 31.12.2009р.
На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове користування приміщення в належному стані, відповідно до договору, за актом приймання-передачі приміщення від 01.04.2009р., який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.
Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що хоча б одна зі сторін договору заявила про свій намір припинити договір або змінити умови договору протягом одного місяця після 31.12.2009р., відсутні докази повернення орендарем приміщення орендодавцю. В матеріалах справи наявні письмові пояснення по справі позивача від 18.10.2011 №141 за підписом директора ВАТ «Укренергобудмеханізація», скріпленого печаткою позивача, в яких зазначено, що сторони не направляли одна одній заяв чи повідомлень про припинення договору, а тому договір було пролонговано на 2010 рік.
Відтак, суд дійшов висновку, що договір було пролонговано на такий самий строк і на тих самих умовах.
Судом встановлено на підставі виписок за банківським рахунком позивача від 30.07.2009р., від 02.11.2009, від 30.11.2009р., від 14.01.2010р., від 02.03.2010р. та від 07.07.2010р., що відповідач здійснив оплату за оренду приміщення згідно з договором на загальну суму 25 050 грн.
Згідно розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, загальна сума, яку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за оренду приміщення на підставі договору за період з квітня 2009 року по червень 2010 р., становить 75 000 грн, а загальна сума платежів, проведених відповідачем за оренду приміщення згідно з договором становить 25 050 грн. Відповідно, заявлена до стягнення заборгованість відповідача з орендної плати за договором за період з квітня 2009 року по червень 2010 року і становить 49 950 грн.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми основного боргу з орендної плати за договором за період з квітня 2009 по червень 2010 року, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.
Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати заявленого до стягнення боргу за оренду приміщення. Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу за оренду приміщення відповідачем надано не було.
Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, господарським судом встановлено, що відповідач виконував свої зобов'язання за договором неналежним чином, а саме здійснив оплату за оренду приміщення згідно з договором частково та несвоєчасно, з порушенням передбаченого договором строку оплати.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем з орендної плати за договором за період з квітня 2009 по червень 2010 року у розмірі 49 950 грн, а відтак позовна вимога про стягнення 49 950 грн боргу підлягає задоволенню.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 8 452,25 грн втрат від інфляції та 2 996,06 грн у якості 3% річних.
Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.
Як вбачається із заяви позивача про зменшення та збільшення позовних вимог (вх. №14926 від 01.11.2011р.) та доданих до неї розрахунків втрат від інфляції та 3% річних, інфляційні втрати нараховані позивачем за період з квітня 2009 року по вересень 2011 року, а 3% річних нараховані за період з 07.04.2009р. по 31.10.2011р. При цьому враховано збільшення суми основного боргу після настання строку оплати відповідачем чергового платежу за договором та зменшення суми основного боргу у зв'язку з проведенням відповідачем часткових оплат основного боргу.
Судом встановлено, що в розрахунках позивача строки виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором та відповідні їм періоди прострочення відповідачем платежів за договором визначені з урахуванням вимог ч. 2 ст. 254 ЦК України, згідно з якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум втрат від інфляції та 3% річних та враховуючи строки виникнення зобов'язань за договором, перевіривши періоди нарахування інфляції та 3% річних, визначені позивачем, з огляду на вимоги частини 2 статті 625 ЦК України, господарський суд встановив, що надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних є арифметично вірними.
Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 8 452,25 грн та 3% річних у сумі 2 996,06 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 7 036,09 грн, яка нарахована на суму основного боргу за час прострочення кожного платежу з орендної плати за договором.
Судом встановлено, що згідно з п. 7.5. договору, якщо орендар не дотримується встановлених строків платежів за договором, орендар сплачує орендодавцю пеню, розмір якої обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.
В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Перевіривши заявлену до стягнення суму пені, враховуючи строки виникнення зобов'язань за договором, перевіривши періоди нарахування пені по кожному простроченому платежу, визначені позивачем, дотримання при здійсненні розрахунку пені вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 7.5. договору та вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 7 036,09 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 49 950,00 грн основного боргу, 8 452,25 грн інфляційних втрат, 2 996,06 грн 3% річних та 7 036,09 грн пені є доведеними, правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «СПЕЦДОРБУД»(код ЄДРПОУ 35278048) на користь Відкритого акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОБУДМЕХАНІЗАЦІЯ»(код ЄДРПОУ 04630672) 49950 грн основного боргу по орендній платі, 8 452,25 грн інфляційних втрат, 2996,06 грн трьох процентів річних, 7036,09 грн пені, 499,50 грн витрат по оплаті державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Ф. Черногуз