01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"25" жовтня 2011 р. Справа № 9/103-11
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16, тел.230-31-77
№ 9/103-11 25.10.2011 р.
За позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма - Лізинг»
Про стягнення 33 161,16 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідача не з'явився
На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма - Лізинг»про стягнення 33 161,16 грн.
Ухвалою суду від 21.07.2011 р. порушено провадження у справі № 9/103-11 та призначено розгляд справи на 09.08.2011 р.
В судове засідання 09.08.2011 р. представник позивача з'явився; доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Оптіма -Лізинг»та інших витребуваних судом документів представник позивача не надав; представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим ухвалою суду 09.08.2011 р. розгляд справи відкладено на 20.09.2011 р.; зобов'язано позивача надати докази перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Оптіма -Лізинг»; деталізований розрахунок шкоди; повну редакцію спірного договору страхування; опис документів, направлених на адресу відповідача разом з позовною заявою у кількості 25 арк.; докази належності відповідачу автомобіля “VW”, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1.; зобов'язано відповідача надати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог; докази перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Оптіма - Лізинг»та докази належності відповідачу автомобіля “VW”, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1.
У судове засідання 20.09.2011р. представники сторін не з'явилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином, витребувані судом документи не надали, у зв'язку з чим ухвалою суду від 20.09.2011 року розгляд справи відкладено на 11.10.2011 р.
У судове засідання 11.10.2011р. представники сторін вдруге не з'явилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином, витребувані судом документи не надали, у зв'язку з чим ухвалою суду від 11.10.2011 року розгляд справи відкладено на 25.10.2011 р.
У судове засідання 25.10.2011р. представники сторін втретє не з'явилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином, витребувані судом документи не надали
Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).
Враховуючи те, що ухвали суду були направлені сторонам у справі за адресами, які вказані у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, але сторони не з'явилися на виклик суду та не направили своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.
Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Оскільки, справа № 9/103-11 неодноразово відкладалась у зв'язку з неявкою сторін, а сторони про розгляд справи були належним чином повідомлені, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд Київської області,-
26.06.2007 р. між Закритим акціонерним товариством “ПРОСТО-страхування”, яке в подальшому змінило назву на Приватне акціонерне товариство “ПРОСТО-страхування” та Чумак Лесею Григорівною було укладено договір № 124462 серія АТК добровільного страхування транспортних засобів.
06 червня 2008 року у м. Києві на вул. Чорнобильська, 3 відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля », державний номер: НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_1 та автомобіля oo Matiz»державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2, що підтверджується довідкою відділення ДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва № 3-19888 від 04.08.08 р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Як вбачається зі змісту постанови Святошинського районного суду міста Києва № 3-19888 від 04.08.08 р., ОСОБА_1 визнано винним у зв'язку з тим, що він 06.06.2008 р. о 04. год. 50 хв., керуючи автомобілем », державний номер: НОМЕР_3, по проспекту Перемоги, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не вибрав безпечну швидкість руху та здійснив наїзд на перешкоду, після чого здійснив наїзд на стоячий автомобіль Matiz»державний номер НОМЕР_2.
Внаслідок зіткнення зазначених вище автомобілів було заподіяно шкоду автомобілю woo Matiz»державний номер НОМЕР_2 на загальну суму 33161,16 грн., що підтверджується Звітом № 864 з визнання вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 04.07.08 р.,
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування № 11749 від 17 липня 2008 року, складеного співробітниками позивача, страхове відшкодування страхувальнику за договором страхування № 124462 серія АТК від 26.06.2007 р. складає 33161,16 грн.
Стаття 979 ЦК України та стаття 16 Закону України “Про страхування” визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
17.07.2008р. висновком комісії Закритого акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” відповідно до умов договору № 124462 серія АТК від 26.06.2007 р. та правил № 2062 “Добровільного страхування наземного транспорту” в редакції від 28.04.2004р. та наданих документів, зазначений випадок визнано як страховий випадок по ризику пошкодження наземного ТЗ внаслідок ДТП.
На виконання вимог закону та умов договору № 124462 серія АТК добровільного страхування транспортного засобу від 26.06.2007 р., Закрите акціонерне товариство “ПРОСТО-страхування” виплатило власнику пошкодженого внаслідок зіткнення автомобіля Daewoo Matiz»державний номер НОМЕР_2 -Чумак Лесі Григорівні на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 33 161,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 401 від 24.07.2008 р. та реєстром одержувачів страхових відшкодувань страхувальників -фізичних осіб ЗАТ “ПРОСТО-страхування” в системі ТОВ “Укрпромбанк” (за номером 5).
Отже, загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 33 161,16 грн.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що має право на отримання в порядку регресу від відповідача у справі суму сплаченого ним страхового відшкодування, оскільки винним в дорожньо-транспортній пригоді судом загальної юрисдикції визнано водія автомобіля», державний номер: НОМЕР_3 - ОСОБА_1, який, за ствердженням позивача, під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ТОВ “Оптіма-Лізинг” та, на його думку, виконував свої трудові, службові обов'язки.
Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.
Водночас, відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 04.08.2008 р. у справі № 3-19888, судом зазначено, що ОСОБА_1 працює водієм ТОВ “Оптіма-Лізинг”.
Проте, як свідчать матеріали справи, позивачем не надано суду жодних доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України щодо виконання ОСОБА_1., під час вчинення ДТП (06.06.2008 р. о 04. год. 50 хв., керуючи автомобілем «VW», державний номер: НОМЕР_3, по проспекту Перемоги, перебував у стані алкогольного сп'яніння), своїх трудових, службових обов'язків, як того вимагає положення ст. 1172 ЦК України.
Суд звертає увагу, що ухвалами суду від 21.07.2011р., від 09.08.2011 р., від 20.09.2011 р. та від 11.10.2011 р. зобов'язував позивача та відповідача надати суду докази перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Оптіма-Лізинг»(наприклад, завірений подорожній лист, виписаний відповідачем на ім'я ОСОБА_1, належну копію трудової книжки на ім'я ОСОБА_1, журнал реєстрації подорожніх листів відповідача за 2008 рік з метою встановлення всіх обставин у справі), але відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився; представник позивача, після неодноразового витребування необхідних суду документів, також не з'являвся в судові засідання.
Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.
Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).
Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.
Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.
Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Враховуючи викладене, позивач, звертаючись до суду повинен був враховувати вимоги ст. 33 ГПК України, а також те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів. Відтак, саме позивач зобов'язаний був подати суду доказ того, що ОСОБА_1, в момент вчинення ДТП виконував свої трудові (службові) обов'язки (подорожній лист тощо).
У судовому засіданні 09.08.2011 р. суд наголошував увагу позивача на необхідність надання доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Оптіма-Лізинг»(наприклад, завірений подорожній лист, виписаний відповідачем на ім'я ОСОБА_1, належну копію трудової книжки на ім'я ОСОБА_1, журнал реєстрації подорожніх листів відповідача за 2008 рік з метою встановлення всіх обставин у справі тощо), але позивач, замість надання витребуваних судом документів та появи в судових засіданнях, 20.09.2011 р. надіслав через загальний відділ господарського суду Київської області клопотання про витребування від органів ДАІ ГУ МВС України інформації стосовно власника автомобіля », державний номер: НОМЕР_3, станом на 06.06.2008 р.
Судом зазначене клопотання позивача задоволено, та двічі (20.09.2011 р. та 11.10.2011 р.) направлено судові запити до Святошинського ВДАІ ГУ МВС України у місті Києві з проханням надати суду інформаційну довідку, в якій зазначити прізвище, ім'я, по-батькові власника транспортного засобу «Фольксваген», державний номер НОМЕР_3, а також зазначити прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка керувала транспортним засобом «Фольксваген», державний номер НОМЕР_3 і на якій правовій підставі зазначена особа здійснювала керування зазначеним автомобілем під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.06.2008 року о 04 год. 50 хв. по проспекту Перемоги (Постанова Святошинського районного суду м. Києва по справі № 3-19888).
18.10.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від Святошинського ВДАІ ГУ МВС України у місті Києві надійшлов лист, зі змісту якого вбачається, що на момент вчинення ДТП (06.06.2008 р.) власником транспортного засобу «Фольксваген», державний номер НОМЕР_3 була фізична особа - ОСОБА_3
На якій правовій підставі ОСОБА_1 здійснював керування зазначеним автомобілем під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.06.2008 року о 04 год. 50 хв. ранку по проспекту Перемоги, Святошинське ВДАІ ГУ МВС України у місті Києві суду не повідомило.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що всупереч процесуальним діям господарського суду Київської області (направлення запитів), позивачем не надано жодного доказу виконання ОСОБА_1 своїх трудових (службових) обов'язків, як працівника відповідача в момент вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначення у постанові Святошинського районного суду міста Києва від 04.08.2008 р. у справі № 3-19888 місця роботи винної особи ОСОБА_1, як водія ТОВ “Оптіма-Лізинг” не може вважатися належним та допустимим доказом того, що винна особа на час ДТП (06.06.2008 р. о 04. год. 50 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння) виконувала свої трудові обов'язки.
Аналогічний правовий висновок щодо оцінки судом доказів перебування особи у трудових відносинах з відповідачем) викладений у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2011 року у справі № 23/17.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області,-
В позові відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Л.В. Сокуренко
Рішення суду підписане 26.10.2011 р.