01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"25" жовтня 2011 р. Справа № 12/161-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах
держави в особі військової частини А2167 Міністерства оборони України
до державного підприємства «Білоцерківський військовий торг»
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
від прокуратури: Алєксєєв А.А. -представник (посвідчення №746, вид. 14.07.2009 року);
від позивача: ОСОБА_1. -представник (довіреність від 05.01.2011 року);
від відповідача: не з'явився,
15 серпня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А2167 Міністерства оборони України (далі -позивач) до державного підприємства «Білоцерківський військовий торг»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла Церква), А0473 (с. Дівички) (за кошти Державного бюджету України) №251/4/2/07/4 від 12.01.2007 року (далі -договір), укладеного між відповідачем та Міністерством оборони України (далі -замовник), згідно з якими відповідач зобов'язувався надавати послуги з харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла Церква), А0473 (с. Дівички) (представники замовника) в стаціонарних та польових умовах (далі -послуги) згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами чинного законодавства, а замовник зобов'язувався приймати послуги через представників замовника, які діють на підставі довіреності Міністерства оборони України та здійснювати оплату наданих відповідачем послуг у кількості, в строки та за цінами, згідно з положенням цього договору та у відповідності із специфікацією.
31 грудня 2007 року сторонами була укладена додаткова угода №6 до договору від 12.01.2007 року №251/4/2/07/4 про закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла Церква), А0473 (с. Дівички) (за кошти Державного бюджету України), згідно з п. 1.5 якої сторони домовились доповнити п. 5.3 договору підпунктом такого змісту: «узгодити з відповідачем обсяги та терміни оновлення (освіження) військового майна (продовольства) та забезпечити його своєчасне освіження».
Так, позивач передав відповідачу на освіження продовольство на загальну суму 256 050,05 грн., проте відповідач продукцію не повернув.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 256 050,05 грн., 39 175,66 грн. пені та штраф у розмірі 17 923,50 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2011 року, справу призначено до розгляду 27.09.2011 року.
27 вересня 2011 року представники прокуратури та позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11.10.2011 року.
11 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представники прокуратури та відповідача у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
25 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 256 050,05 грн., 61 195,96 грн. пені та штраф у розмірі 17 923,50 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:
12 січня 2007 року між Міністерством оборони України (далі -замовник) та державним підприємством «Білоцерківський військовий торг»(далі -відповідач) був укладений договір про закупівлю з організації харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла Церква), А0473 (с. Дівички) (за кошти Державного бюджету України) №251/4/2/07/4 (далі -договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався надавати послуги з харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла Церква), А0473 (с. Дівички) (представники замовника) в стаціонарних та польових умовах (далі -послуги) згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами чинного законодавства, а замовник зобов'язувався приймати послуги через представників замовника, які діють на підставі довіреності Міністерства оборони України та здійснювати оплату наданих відповідачем послуг у кількості, в строки та за цінами, згідно з положенням цього договору та у відповідності із специфікацією.
31 грудня 2007 року сторонами була укладена додаткова угода №6 до договору від 12.01.2007 року №251/4/2/07/4 про закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла Церква), А0473 (с. Дівички) (за кошти Державного бюджету України), згідно з п. 1.5 якої сторони домовились доповнити п. 5.3 договору підпунктом такого змісту: «узгодити з відповідачем обсяги та терміни оновлення (освіження) військового майна (продовольства) та забезпечити його своєчасне освіження».
Позивач передав відповідачу товар на освіження у кількості: борошно І ґатунку -14 698,5 кг; борошно ІІ ґатунку -300 кг; консерви м'ясні -4 176,9 кг; цукор -2 350 кг; рис -4 050 кг; горох -2 000 кг; гірчиця -2,1 кг; компоненти загальновійськового набору сухих продуктів -6 800 к-т, і тару: мішки прп. 50 кг - 387 шт.; мішки прп. 25 кг -162 шт.; бочки п/ет 50 л -103 шт.; бочки п/ет 50 л -100 шт., загальною вартістю 256 050,05 грн., що підтверджується актами приймання №23 від 12.07.2010 року, №3 від 25.01.2011 року, №40 від 03.11.2010 року, №9 від 10.03.2010 року, №18 від 15.04.2010 року, №28 від 13.08.2010 року, накладними №269 від 17.08.2010 року, №1625 від 04.12.2008 року, №8853 від 18.12.2009 року, №7470 від 13.11.2009 року, №1113 від 12.04.2009 року, №10 від 13.08.2010 року, №11 від 13.08.2010 року.
Проте відповідач продукцію не повернув.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 256 050,05 грн., 39 175,66 грн. пені та штраф у розмірі 17 923,50 грн.
25 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 256 050,05 грн., 61 195,96 грн. пені та штраф у розмірі 17 923,50 грн.
Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач жодних документів, що підтверджують виконання ним зобов'язання, взятого на себе згідно з договором, або відшкодування вартості продукції, суду не надав.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 256 050,05 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 39 175,66 грн. пені та штраф у розмірі 17 923,50 грн.
Ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач направив відповідачу претензію №295 від 10.03.2011 року з вимогою поставити продукцію, яка була передана відповідачу на освіження.
Відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист, у якому зобов'язувався повернути продукцію позивачу до 28.02.2011 року, проте зобов'язання, взяті на себе згідно з договором, не виконав.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд вважає, що розмір пені, враховуючи суму боргу в розмірі 256 050,05 грн. та ставку пені, визначену законом у розмірі 0,1%, становить 46 601,11 грн., що підлягають стягненню.
П. 6.1 договору передбачено, що при порушенні умов договору щодо строків надання послуг, обумовлених внутрішнім розпорядком представників замовника чи специфікою завдань, які він виконує або при відмові від надання послуг і у разі фактичного їх ненадання без письмової згоди замовника виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від невиконаної суми зобов'язань.
Так, штраф у розмірі 7% від суми боргу, що становила 256 050,05 грн., складає 17 923,50 грн., які підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. 2 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, ч. ч. 2, 3 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А2167 Міністерства оборони України до державного підприємства «Білоцерківський військовий торг»про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Білоцерківський військовий торг»(Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код 08358735) на користь військової частини А2167 Міністерства оборони України (Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 50, код 08267926) основний борг у розмірі 256 050,05 грн. (двісті п'ятдесят шість тисяч п'ятдесят грн. 05 коп.); 46 601,11 грн. (сорок шість тисяч шістсот одну грн. 11 коп.) пені; штраф у сумі 17 923,50 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять три грн. 50 коп.); 3 351,70 грн. (три тисячі триста п'ятдесят одну грн. 70 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 31.10.2011 року.