01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"28" жовтня 2011 р. Справа № 12/172-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості у розмірі 150 453,63 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 -представник (довіреність від 08.08.2011 року);
від відповідача: не з'явився,
30 серпня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 150 453,63 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №34 від 10.01.2011 року (далі -договір), згідно з якими позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, асортимент, кількість та ціна якого визначається у накладних, які оформлюються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару (далі -товар), а відповідач зобов'язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Проте відповідач поставлений товар оплатив частково, а саме в сумі 36 666,00 грн.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 136 359,98 грн., 7 238,29 грн. пені, три проценти річних у розмірі 1 400,96 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 454,40 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2011 року, справу призначено до розгляду 04.10.2011 року.
04 жовтня 2011 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 18.10.2011 року.
15 вересня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
18 жовтня 2011 року представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 25.10.2011 року.
25 жовтня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 28.10.2011 року.
28 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:
10 січня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі -відповідач) був укладений договір поставки №34 (далі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, асортимент, кількість та ціна якого визначається у накладних, які оформлюються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару (далі -товар), а відповідач зобов'язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 173 000,00 грн., що підтверджується накладною №10 від 10.01.2011 року, а відповідач вказаний товар прийняв, проте оплатив його частково, а саме в сумі 36 666,00 грн.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 136 359,98 грн., 7 238,29 грн. пені, три проценти річних у розмірі 1 400,96 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 454,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
01 лютого 2011 року сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що борг відповідачем становив 136 359,98 грн.
Відповідач жодних документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.
Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 136 359,98 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 7 238,29 грн. пені, три проценти річних у розмірі 1 400,96 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 454,40 грн.
Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
П. 5.1 договору передбачено, що позивач надає відповідачу право сплатити вартість поставленого товару протягом 14 календарних днів від дати поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
П. 7.1 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 10.03.2011 року до 12.07.2011 року, суму боргу у розмірі 136 359,98 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), складає 7 238,29 грн., що підлягають стягненню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочення платежу з 10.03.2011 року до 12.07.2011 року складає 125 днів, тому три проценти річних від суми 136 359,98 грн. становлять 1 400,96 грн., що підлягають стягненню.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 10.03.2011 року до 12.07.2011 року: у березні -101,4% (УК №64 від 08.04.2011р.), квітні -101,3% (УК №83 від 11.05.2011р.), травні -100,8% (УК №103 від 08.06.2011р.), червні -100,4% (УК №122 від 08.07.2011р.), липні -98,7% (УК №144 від 09.08.2011р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 136 359,98 грн., складає 5 391,82 грн., що підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 712, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 150 453,63 грн. задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у сумі 136 359,98 грн. (сто тридцять шість грн. триста п'ятдесят дев'ять грн. 98 коп.); 7 238,29 грн. (сім тисяч двісті тридцять вісім грн. 29 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 1 400,96 грн. (одна тисяча чотириста грн. 96 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 5 391,82 грн. (п'ять тисяч триста дев'яносто одна грн. 82 коп.); 1 504,54 грн. (одну тисячу п'ятсот чотири грн. 54 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 02.11.2011 року.